Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №463/7399/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/7399/25

Провадження № 2/463/265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого дії законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галина Романівна про визнання права власності, -

встановив:

Представник позивача звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду з цивільним позовом до відповідача, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 , право власності, в порядку спадкування, на частки у квартирі АДРЕСА_1 , яка відноситься до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивує тим, що малолітній ОСОБА_1 , в інтересах якого дії законний представник ОСОБА_2 , мати позивача, є спадкоємцем свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №3345. Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 27.02.1998 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, про що свідчить Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 , яке видано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у мсті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №778. Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , який був її сином звернувся до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, спадщина після смерті ОСОБА_4 складає частини квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №3345. Після смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Г. Р. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого в межах заведеної спадкової справи №16/2023 від 09.06.2023 року. Нотаріусом було надано письмову відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа на квартиру, а також між співвласниками квартири за життя спадкодавця частки у праві спільної сумісної власності не визначались і немає згоди всіх співвласників на визначення частки померлого ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі. Враховуючи те, що Відповідач по даній справі відповідно до відомостей, наданих поліцією, багато років перебуває у розшуку і місцезнаходження його невідоме, Позивач змушений звертатись до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задоволити.

Інші учасник процесу у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 14.10.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галина Романівна про визнання права власності прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2026 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галина Романівна про визнання права власності закрито та призначено до судового розгляду.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.11.2025 року клопотання представника позивача адвоката Пащука А. І. про витребування доказів – задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галини Романівни, що за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 74, належним чином посвідчену копію спадкової справи №16/2023 від 09 червня 2023 року, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_4 , зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 07.08.2006 року, вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №5038.

ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 27.02.1998 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.06.2021 року, вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №778.

Після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №545 від 2021 року, зареєстрована в реєстрі за №2-610.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її сини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Спадщина складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з двох кімнат житловою площею 49,2 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири становить 58,7 кв.м.. До квартири відноситься комора в підвалі площею 27,3 кв.м.

Вищевказана частина квартири належала ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 27.02.1998 року, зареєстрованого у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 02.03.1998 року.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку вище вказаної спадщини було видане ОСОБА_4 .

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , вбачається, що 22.11.2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_1 , зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.06.2023 року, вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №3345.

Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 було заведено спадкову справу №16/2023.

09.06.2023 року відповідно до заяви про прийняття спадщини, малолітній ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 прийняв спадщину.

04.04.2024 року ОСОБА_2 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галини Романівни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Постановою нотаріуса Мартинишин Г. Р. від 04.04.2024 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що законний представник малолітнього ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не надала оригіналу правовстановлюючого документа на вищезгадану квартиру, а також враховуючи той факт, що у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація, що підтверджує право власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що між співвласниками за життя спадкодавця частки у праві спільної сумісної власності не визначалися і немає згоди всіх співвласників на визначення частки померлого ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.12.2021 року після смерті ОСОБА_5 підтверджує той факт, що ОСОБА_4 успадкував частку квартири АДРЕСА_2 .

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Так, відповідно до положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правовідносини у справі стосуються набуття права власності у порядку спадкування на квартиру.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною ч.1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з ч.ч.1, 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після спливу строку для прийняття спадщини.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000?I) (п. 40).

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суд зазначив: «Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року) (п. 1);перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58,ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (2). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (п. 3)».

Згідно з п.п.1, 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Так, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на частину квартири АДРЕСА_2 , Позивач у строк визначений законодавством звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте згодом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Тобто, Позивач на підтвердження своїх вимог надав суду належні та допустимі докази того, що його померлий батько успадкував частку квартири АДРЕСА_2 . Можливості оформити право на спадщину в позасудовому порядку не має.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем такий спосіб захисту свого порушеного права, як визнання права власності в порядку спадкування за законом є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивача, а тому може бути застосований судом.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи обґрунтування позову знайшли своє об`єктивне підтвердження, отже суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 15140,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов малолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галина Романівна про визнання права власності – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частки квартири АДРЕСА_2 , яка відноситься до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 15140,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Законний представник ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мартинишин Галина Романівна (місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Ген.Чупринки, 74).

Суддя Нор Н.В.