Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №444/5062/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/5062/25

Провадження № 3/444/116/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Мікула В. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та ІПН - судом не встановлено,-

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.12.2025 року о 18 год. 00 хв. в с.Воля Гомулецька по вул. Озерна, 6 Львівської області, керуючи транспортним засобом марки "Камаз 431" номерний знак НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки та при русі заднім ходом не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки "Сканія", номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило його пошкодження т/з з матеріальними збитками. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3.6. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КпАП України.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак його представник Куцик В.Б. надав на адресу суду клопотання про закриття провадження, оскільки ОСОБА_1 у своїх поясненнях заперечив факт здійснення ним вказаної ДТП та вказав, що на його автомобілі відсутні ушкодження.

Вивчивши матеріали справи, вивчивши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя прийшов до наступного висновку. Зокрема у протоколі серії ЕПР1 № 529077 від 01.12.2025 р. зазначається, що 01.12.2025 водій ОСОБА_1 будучи неуважним, рухаючись заднім ходом на автомобілі, не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем SKANIA під керуванням ОСОБА_2 . При ДТП т/з SKANIА отримав пошкодження. ОСОБА_1 у своїх поясненнях заперечив факт здійснення ним вказаної ДТП та вказав, що на йог автомобілі відсутні ушкодження.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів пр адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, затвердженої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року • № 1408/27853 (далі - Інструкція), схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місґ дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, н стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.

Згідно з підпунктами 2, 5, 6 пункту 4 Розділу IX Інструкції, на схемі місця ДТП графічі зображуються та фіксуються, серед іншого, такі об`єкти: сталі орієнтири, до яких на схемі здійснеї прив`язка об`єктів та слідів; інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єкт (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися в транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювані уламків скла, осипання ґрунту; координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів.

В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі. На схемі місця ДТП зазначаються: перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; кількість учасників ДТП.

Також у поясненнях ОСОБА_2 зазначено, що автомобіль камаз не рухався заднім ходом а відкотився. Водночас схема ДТП не відображає такої можливості, зокрема не вказаний ухил дороги.

У схемі місця ДТП, яка долучена до матеріалів справи вказано про наявність пошкоджень автомобіля SCANIA, тоді як пошкодження у автомобіля КАМАЗ - відсутні.

Окрім цього, всупереч наведеним вимогам Інструкції працівниками поліції не вказано ідентифікуючих даних пошкоджень обох автомобілів, тобто їх характер, слідову картину, зокрема наявність на кожному з цих автомобілів залишків лакофарбного покриття іншого автомобіля, а також не здійснено замірів висоти ушкоджень та відповідно не співставлено такі заміри з обох автомобілів.

Тому неможливо з`ясувати, чи дійсно виявленні ушкодження могли виникнути унаслідок ймовірного зіткнення автомобілів вказаних в протоколі.

На схемі місця ДТП під № 3 працівниками поліції відображено «місце наїзду на ТЗ», однак не зрозуміло, на підставі яких слідів ними установлено таке місце, бо такі, усупереч пункту 5 розділу Розділу IX Інструкції взагалі не вказані.

Наведені факти, на думку суду, унеможливлюють встановлення місця ДТП.

Свідків чи очевидців, які б змогли підтвердити подію ДТП, а також вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, немає.

Фото та/або відеоматеріалів чи інших доказів, які б підтверджували обставини ДТП, вину ОСОБА_1 у її скоєні, у тому числі порушення ним вимог пункту 10.9 ПДР, працівниками патрульної поліції до матеріалів справи не долучено.

За приписами статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з приписами статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно з статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також у п.п. 2.1, 2.2 Рішення від 26.05.2015 в справі №1-11/2015, Конституційний Суд України навів висновки про те, що згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до положень статті І КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (Рішення від 21.07.2011 у справі № 39598/03 «Коробов проти України»), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

У справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99), ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Отже з вказаних приписів Конституції України, а також висновків Конституційного Суду України, Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини слідує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повністю відсутні належні та допустимі докази факту порушення ним пункту 10.9 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Будь-яких доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, які б підтверджували скоєння моїм клієнтом ДТП матеріали справи не містять.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що в діяннях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є доказом вчинення адміністративного правопорушення і може прийматися до уваги лише за наявності інших матеріалів, що додаються до нього і можуть підтвердити обставини справи, що викладені у ньому. Проте, сам по собі протокол не є безумовним доказом вчинення адміністративного правопорушення, а інші документи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, і які наявні в матеріалах справи, аж ніяк не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Статтею 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини в ході судового засідання не добуто та вини в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до вимог п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, провадження по справі потрібно закрити.

Керуючись ст.ст 247, 251, 268, 271, 279, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Суддя: Мікула В. Є.