Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №335/4426/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4426/26 2-а/335/107/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Виноградової-Ковтун Карини Геннадіївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Виноградової-Ковтун Карини Геннадіївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про скасування постанови № 874 від 28.04.2025 про адміністративне правопорушення про притягнення його, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн; стягнення моральної шкоди розміром 34 000,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 квітня 2025 року № 874 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн. Як зазначено в постанові, під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 о 09:00 год. 15 квітня 2025 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560. Протокол відносно позивача не складався, про час та місце розгляду справи йому ніхто не повідомляв, справу розглянуто за його відсутністю. Тому просить поновити строк звернення до суду, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 квітня 2025 року № 874 визнати протиправною та скасувати, провадження в адміністративній справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати та 34000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді від 28.04.2026 поновлено строк для оскарження постанови, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов – 5 днів з дня вручення ухвали. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 копію матеріалів (справу про адміністративне правопорушення), на підставі яких було винесено оскаржувану постанову від № 874 від 28.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в тому числі технічні записи з нагрудних боді-камер працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 13.05.2026 подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення був письмово повідомлений про час та місце розгляду його справи. Притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим. Матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову від № 874 від 28.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вилучили правоохоронні органи під час обшуку.

Представник позивача 15.05.2026 подала відповідь на відзив в якій зазначила, що на час розгляду справи позивач з 16 квітня 2025 року перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_1 . Станом на 15.04.2025 у позивача був в наявності військово-обліковий документ.

19.05.2026 суд завершив розгляд цієї справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши перерву для виготовлення повного тексту рішення до 27.05.2026.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд встановив таке.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 квітня 2025 року № 874 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн.

Як зазначено в постанові, під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 о 09:00 год. 15 квітня 2025 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.

Згідно з довідкою командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.04.2026 № 2.7/153 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у даній ВЧ с 16.04.2025.

23.06.2023 ОСОБА_1 . Центральним об`єднаним районним у місті Запоріжжя територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані критерії одночасно є вимогами для суб`єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідач не надав суду витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення, посилаючись на їхнє вилучення під час обшуку. Однак відповідач не зазначив яким органом, коли були вилучені матеріали, підтвердження вилученню не надав.

Ба більше, відповідаючи на запит адвоката ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 10 квітня 2026 року запрошував її для ознайомлення з матеріалами справи.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, а саме того, що відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення та були дотримані його права, а також самим відповідачем були виконані вимоги ст. 256,268,278,279-9,280,285 КпАП України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП прийнята з порушенням наведених вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи моральну шкоду позивач зазначив, що він, будучи військовослужбовцем, який виконує конституційний обов`язок щодо захисту держави, зазнав психологічного дискомфорту від факту притягнення до відповідальності органом, який, навпаки, повинен сприяти реалізації його прав та належному проходженню служби. Крім того, позивач зазнав значного емоційного напруження та тривалого стресу, пов`язаного з необхідністю оскарження незаконної постанови, підготовки документів, участі у розгляді справи, витрачання часу та зусиль на захист своїх прав, пошук адвоката. Вказані обставини ускладнювались тим, що такі дії позивач змушений бу здійснювати під час проходження військової служби, в умовах підвищеного психологічного навантаження та обмежених можливостей для належного захист своїх прав. Незаконні дії відповідача також призвели до порушення нормального способу життя позивача, оскільки він був змушений відволікатися від виконання службових обов`язків, витрачати особистий час, що негативно вплинуло на йог психологічний стан, викликало втому, роздратованість, почуття тривоги. Унаслідок протиправних дій Відповідача-1 на всі рахунки Позивача було накладений арешт, що спричинило йому додаткові моральні страждання. У зв`язку обмеженнями, пов`язаними з блокуванням банківських рахунків, Позивач бу позбавлений можливості перераховувати кошти на утримання своєї малолітньої доньки, а також здійснювати оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, під час проходження військової служби Позивач фактично залишився без необхідних кошті для існування. Це підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження та копією постанови про арешт коштів. Таким чином, моральна шкода, завдана позивачу, є реальною, тривалою та такою, ш безпосередньо пов`язана з незаконними діями відповідача, що підтверджує наявністю підстав для її відшкодування у грошовій формі.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22, провадження № 14-87цс24 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок: «42. Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди».

Дії відповідача по направленню постанови № 874 від 28.04.2025 про адміністративне правопорушення для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинені відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вказані дії позивачем не оскаржувалися, судом протиправними не визнавалися.

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що сам факт звернення позивача до суду не може свідчити про наявність моральної шкоди. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про реальне завдання особі моральної шкоди.

Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що він зазнав значного емоційного напруження та тривалого стресу, пов`язаного з необхідністю оскарження незаконної постанови, підготовки документів, участі у розгляді справи, витрачання часу та зусиль на захист своїх прав, пошук адвоката. Також позивачем не доведено, що дії відповідача призвели до порушення нормального способу життя позивача, оскільки він був змушений відволікатися від виконання службових обов`язків, витрачати особистий час, що негативно вплинуло на його психологічний стан, викликало втому, роздратованість, почуття тривоги.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та наданих доказів суд вважає, що скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є належною сатисфакцією в даному випадку.

Тому, вимоги позову про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду копії:

-договору про надання правничої допомоги від 06.11.2025;

-ордеру про надання правничої допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- актів виконаних робіт та прийняття-здачі наданих послуг, квитанція про оплату гонорару № 24/04 від 24.04.2026, згідно з якими надані наступні послуги: усна консультація та складання та подання позовної заяви. Вартість послуг 12000 грн.

- попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та розраховує понести у зв`язку з розглядом справи. Цим розрахунком передбачено надання послуг на загальну суму 12 000 грн., а саме: усна консультація 1 200 грн; підготовка, складання та подання позовної заяви 10 800 грн.;

- актів виконаних робіт та прийняття-здачі наданих послуг, квитанція про оплату гонорару № 15/05 від 15.05.2026, згідно з якими надані наступні послуги: складання та подання відповіді на відзив. Вартість послуг 3000 грн.;

- попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та розраховує понести у зв`язку з розглядом справи. Цим розрахунком передбачено надання послуги зі складання та подання відповіді на відзив. Вартість послуг 3000 грн.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що судові витрати на правничу допомогу заявлені позивачем обґрунтовано, витрати позивача на оплату послуг адвоката пов`язані з розглядом справи, вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначена у наданих до суду документах, є співмірною із складністю справи та з фактично виконаними послугами та роботами, витраченим адвокатом часом, що підтверджуються наданими позивачем належними доказами, в зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень проти обсягу послуг та розміру витрат на правничу допомогу адвоката не подав. витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі положень ст. 139 КАС України сума судових витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, розміром 532,48 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 14,73 – 78, 90, 143, 242 – 246, 250, 255 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представниці адвокатки Виноградової-Ковтун Карини Геннадіївни задовольнити частково.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від № 874 від 28.04.2025 про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності, провадження в справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 532,48 грн та 15 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повні відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя І.П. Соболєва