Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №560/21409/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21409/25

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

27 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.04.1995 по 30.06.2000 та поновити виплату пенсії призначеної згідно рішення № 222430004728 від 06.08.2025, починаючи з жовтня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. До стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 24.04.1995 по 30.06.2000, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної з 23.07.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.1995 по 25.12.2003 на території російської федерації в ТОВ “Прайд” та поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Зокрема, відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В свою чергу позивач просить суд змінити рішення суду в частині періоду, який підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2025 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу з 23.07.2025 було призначено пенсію за віком.

За результатами перевірки правильності призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу згідно трудової книжки від 05.09.1982 серії НОМЕР_1 враховано період роботи з 24.04.1995 по 30.06.2000 у ТОВ “Прайд”, м. Москва.

Оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, період роботи з 24.04.1995 по 30.06.2000 на території російської федерації виключено з підрахунку страхового стажу ОСОБА_1 та його тривалість склала 29 років 8 місяців 22 дні, при необхідному згідно статті 26 Закону - 32 роки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що пенсійний вік відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.

Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж становить 32 роки.

Страховий стаж особи становить 29 років 8 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 позивачу було припинено виплату пенсії за віком.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1-2 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).

Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.09.1982 судом встановлено, що в період з 24.04.1995 по 25.12.2003 позивач безперервно працював на території російської федерації в ТОВ «Прайд» (записи в трудовій книжці №9-11).

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного товариства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем подано документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.

При цьому, доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи в російській федерації з огляду на те, що російська федерація припинила участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 суд вірно визнав необґрунтованими, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд також вірно зазначив, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Тому, твердження відповідачів про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача на території Російській Федерації є безпідставними.

Судом встановлено, що з 23.07.2025 позивачу було призначено пенсію за віком, проте на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 виплату було припинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені у частині першій статті 49 Закону № 1058, а саме: виплата пенсії припиняється, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі № 243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" свідчить, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Проте, в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 222430004728 від 25.11.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на підставі статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, коли позивач вже отримував пенсію, а не на підставі статті 49 Закону № 1058-IV із зазначенням підстави припинення виплати пенсії.

На підставі вищезазначеного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області припинило виплату пенсії позивачу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №222430004728 від 25.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати пенсії за віком позивачу є протиправними.

Разом з тим, в позовній заяві позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу саме період роботи з 24.04.1995 року по 30.06.2000 року, тобто період який вже був зарахований при призначенні пенсії. Проте, суд першої інстанції помилково порахував за необхідність зобов`язати зарахувати період роботи з 24.04.1995 по 25.12.2003 вважаючи, що таким чином відновлює та покращує порушене право позивача.

В апеляційній скарзі позивач пояснив, що не врахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.07.2000 року по 25.12.2003 року позивачем не заперечувалось та не оскаржувалось, оскільки в силу склавшихся обставин (спричинена російською федерацією військова агресія), він позбавлений можливості підтвердити заробіток за вказаний період, внаслідок чого зарахування цього стажу призведе до обрахунку заробітку за вказаний період в нульовому значенні і як наслідок до істотного зниження розміру пенсії.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача слід змінити рішення суду першої інстанції в частині періоду, що підлягає зарахуванню до стажу позивача, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.1995 по 30.06.2000 на території російської федерації в ТОВ “Прайд”.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.1995 року по 30.06.2000 на території російської федерації в ТОВ “Прайд” та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати".

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.