Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №240/14799/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14799/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

27 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення індексації її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, а також зобов`язати відповідача провести з 01 грудня 2024 року відповідний перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення індексації пенсії позивачки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.

Також суд зобов`язав відповідача провести індексацію пенсії позивачки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на коефіцієнт 1,11 з 01 березня 2021 року, на коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року, на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року, на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та провести з 01 грудня 2024 року виплату недоотриманих сум пенсії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправильно застосував механізм щорічної індексації пенсії, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, оскільки не здійснив послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивачки.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Зазначає, що пенсія позивачу призначена і виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02 вересня 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії позивачці застосовано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення її пенсії, на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Листом від 14 січня 2025 року №1568-31707/В-02/8-0600/25 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для такого перерахунку, зазначивши, що її пенсія призначена, перераховується та індексується відповідно до чинного законодавства.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача провести позивачці індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення її пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України №127, №118, №168 та №185.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при призначенні пенсії позивачці застосовано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, наведена норма передбачає щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був врахований при обчисленні пенсії конкретної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Положення пункту 7 Порядку №124 свідчать про те, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати застосовується під час наступних перерахунків пенсій. Водночас визначальним для вирішення цього спору є припис частини другої статті 42 Закону №1058-IV, який передбачає збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Тому застосування відповідачем для пенсії позивачки іншого базового показника — 3764,40 грн, замість показника 7763,17 грн, який був врахований при призначенні її пенсії, не узгоджується із наведеними положеннями закону.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що до 01 березня 2024 року проведення індексації пенсії позивачки було недоцільним у зв`язку з тим, що показник 7763,17 грн перевищував проіндексований показник, обчислений відповідачем із застосуванням показника 3764,40 грн.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV не ставить проведення щорічного перерахунку пенсії у залежність від співвідношення між показником середньої заробітної плати, застосованим при призначенні пенсії, та іншим показником, який використовується органом Пенсійного фонду для загального механізму перерахунку пенсій.

Натомість закон передбачає щорічний перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії особи. Отже, якщо при призначенні пенсії позивачці був застосований показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, саме цей показник підлягає подальшому збільшенню у порядку, визначеному законом.

Встановлення позивачці щомісячних доплат, передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, не спростовує обов`язку відповідача провести перерахунок пенсії за правилами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Такі доплати не є тотожними збільшенню показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, а тому самі по собі не підтверджують належного виконання відповідачем обов`язку щодо індексації пенсії позивачки.

Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23 та у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що щорічна індексація пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV має здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії особи, а не шляхом порівняння такого показника з іншим базовим показником середньої заробітної плати, який застосовується органом Пенсійного фонду для проведення масових перерахунків пенсій.

При цьому судова палата у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступу від раніше сформованої практики Верховного Суду у цій категорії спорів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно не провів позивачці індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення її пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України №127, №118, №168 та №185.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди відповідача із правовим регулюванням механізму індексації пенсії, визначеним частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.