Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №560/1634/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1634/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

26 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не закінчення виконавчого провадження №79609500.

Зобов`язано Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №79609500.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2026 заяву представника позивача задоволено частково.

Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням та додатковим судовим рішенням, відповідач подав апеляційні скарги, у яких просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких позивач вказує про обгрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції та просить залишити їх без змін.

26.05.2026 до суду надійшли заяви представника відповідача про розгляд справи без його участі. Також вказано, що апеляційні скарги підтримує повністю.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується військово-обліковим документом з "Резерв+".

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 06.05.2025 №5758 позивача визнано винним у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. без його участі.

У постанові по справі про адміністративне правопорушення від 06.05.2025 №5758 зазначено, що 24.04.2025 о 08 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, шо у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану позивач не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його на вимогу представників ТЦК та СП, чим порушив абзац 1 частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Дану Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 06.05.2025 №5758 позивач отримав 16.08.2025, що підтверджується конвертом поштового зв`язку та листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.08.2025 №6/5063.

21.08.2025 позивач сплатив штраф у розмірі 8500,00 грн. на виконання Постанови по справі про адміністративне від 06.05.2025 №5758, що підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" від 21.08.2025.

21.11.2025 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №79609500 від 18.11.2025, відповідно до якої підтягає стягненню штраф у розмірі 34000,00 грн. та 3400,00 грн. виконавчого збору на підставі Постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП України від 06.05.2025 №5758, а також державний виконавець прийняв постанову про арешт коштів боржника.

25.11.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив подати до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про повернення без виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06.05.2025 №5758, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, 25.11.2025 позивач подав заяву до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження №79609500 про примусове виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06.05.2025 №5758, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується заявою від 25.11.2025.

28.01.2026 позивач отримав лист Першого відділу державної-виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального-управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.01.2026 №9420/2116-30, яким відмовлено у закінчені виконавчого провадження №79609500.

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що позивач фактично виконав постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП України від 06.05.2025 №5758, тому відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та примусового виконання зазначеної постанови. Крім того відповідач не дотримався трьох місячного строку на звернення до виконання цієї постанови та у строк до 06.08.2025 не пред`явив її до виконання. Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для подальшого здійснення примусового виконання та про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження №79609500.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчою документа, зазначеною у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною статті 210-1 КУпАП України від 06.05.2025 №5758, у ній відсутня відмітка про отримання постанови позивачем.

Вказану постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП України від 06.05.2025 №5758 позивач отримав лише 13.08.2025 разом із листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.08.2025 №6/5063 та реквізитами для сплати штрафу.

Частина 1 статті 210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною 1 цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно матеріалів справи виконавче провадження ВП №79609500 відкрите за заявою про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП України від 06.05.2025 №5758, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.08.2025 позивачем сплачено штраф у розмірі 8500,00 грн. (50%) на виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення за частини 3 статті 210-1 КУпАП України від 06.05.2025 №5758.

Аналізуючи матеріально-правові підстави врегулювання спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що Законом України № 3696-IX Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено статтями 279-9 та 300-3, які запровадили особливий («дистанційний») механізм розгляду справ та пільговий порядок виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Зазначені законодавчі зміни спрямовані на стимулювання добровільного виконання рішень суб`єктів владних повноважень шляхом надання особі права сплатити 50 відсотків від суми накладеного штрафу, що в силу закону визнається повним виконанням постанови.

Згідно з частиною першою статті 300-3 КУпАП, у разі сплати особою протягом десяти календарних днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесену в порядку статті 279-9 КУпАП, така постанова вважається виконаною.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.05.2025 № 5758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17 000,00 грн була винесена заочно, без участі особи, а її копія була надіслана позивачу із суттєвим запізненням та фактично отримана ним поштовим зв`язком лише 16.08.2025. Скориставшись передбаченим законом правом, позивач 21.08.2025 (на п`ятий день з моменту одержання тексту документа) сплатив 50 відсотків від суми штрафу, а саме 8 500,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією АТ «Ощадбанк».

Колегія суддів відхиляє доводи органу ДВС про те, що позивач пропустив встановлений статтею 300-3 КУпАП десятиденний строк, оскільки такий відлік нібито розпочався автоматично у травні 2025 року. Слідуючи принципу правової визначеності (legal certainty) як невід`ємному елементу верховенства права (стаття 6 КАС України), та принципу pro persona, суд зазначає, що особа не може бути позбавлена встановленої законом пільги або зазнати негативних наслідків через несвоєчасне вчинення дій державним органом щодо її повідомлення. Реалізація права на сплату 50% штрафу є неможливою без об`єктивного знання особи про існування самої постанови, її номеру та банківських реквізитів для оплати. Відтак, у випадку несвоєчасного направлення копії заочної постанови, десятиденний строк для її пільгового виконання має обчислюватися з дня фактичного отримання цієї постанови особою, оскільки у випадку заочного розгляду та неналежного/несвоєчасного повідомлення особи момент набрання постановою законної сили не може тлумачитися відокремлено від моменту доведення її змісту до відома особи.

Оскільки позивач здійснив оплату 8 500,00 грн у межах п`яти днів з дня отримання документа, в силу імперативних вимог статті 300-3 КУпАП постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.05.2025 № 5758 вважається повністю виконаною в загальному обсязі.

З огляду на повне добровільне виконання постанови № 5758 ще у серпні 2025 року, у державного виконавця станом на 18.11.2025 (дату відкриття виконавчого провадження № 79609500) були відсутні будь-які матеріально-правові підстави для примусового стягнення штрафу, а тим паче — для його подвоєння до 34 000,00 грн на підставі статті 308 КУпАП та нарахування 3 400,00 грн виконавчого збору. Правовий інститут подвоєння штрафу та примусового стягнення може бути застосований виключно до невиконаних або частково не виконаних у встановлений строк зобов`язань боржника.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки позивач надав виконавцю беззаперечні докази повної сплати штрафу в порядку ст. 300-3 КУпАП разом із заявою від 25.11.2025, Перший відділ ДВС у місті Хмельницькому зобов`язаний був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження, а не надсилати лист-відмову від 26.01.2026.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Судове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Стосовно додаткового рішення від 10.03.2026, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 4, 5 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача — адвокатом Касянюк А.А. було надано суду першої інстанції договір про надання правової допомоги, ордер, а також документи, що містять детальний опис виконаних робіт, наданих послуг та розрахунок суми гонорару.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги Першого відділу ДВС щодо неспівмірності, необґрунтованості та завищення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що Хмельницький окружний адміністративний суд у додатковому рішенні від 10.03.2026 вже застосував принцип співмірності та пропорційності. Суд першої інстанції врахував категорію та незначну складність справи, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, та зменшив розмір витрат, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, до 2500,00 грн.

Зменшуючи розмір витрат, суд першої інстанції належним чином забезпечив баланс між правом позивача на компенсацію понесених збитків та обов`язком суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв і вчасно виконувати свої функції, не допускаючи при цьому надмірного фінансового тягаря для державного бюджету.

Стосовно аргументів ДВС про те, що прийняття додаткового рішення є передчасним, оскільки органом ДВС було оскаржено основне рішення суду від 16.02.2026, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права. Чинний КАС України не містить заборони чи обмежень щодо ухвалення додаткового судового рішення в разі подання апеляційної скарги на основне рішення. Більше того, у разі оскарження обох рішень, апеляційний суд переглядає їх сукупно в одному провадженні, що повністю відповідає принципам процесуальної економії.

Оскільки колегія суддів за результатами апеляційного перегляду дійшла висновку про законність та обґрунтованість основного рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 та залишила його без змін, правові підстави для скасування додаткового рішення суду з мотивів безпідставності позову також відсутні.

З огляду на те, що матеріали справи містять належні, повні та несуперечливі докази надання адвокатом реальних послуг, а визначений судом першої інстанції розмір витрат у сумі 2500,00 грн є розумним, обґрунтованим та співмірним із предметом спору, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в частині оскарження додаткового рішення.

Додаткове судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 272, 328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.