Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №718/2946/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 718/2946/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Скорейко В.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

26 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою № 3791 від 23.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП судом встановлено, що позивача у зв`язку із відсутністю в нього військово-облікових документів 15.05.2025 запрошено та доставлено до Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації за адресою вул. Головна, 129 в м.Чернівці для складання протоколу за ознаками ст. 210-1 КУпАП ( для уточнення облікових даних).

Відповідно до рапорту поліцейського Колесника В. доставлення ОСОБА_1 здійснено на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 № Е 1599958 від 15.03.2025.

Інспектором ВРІК ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1626 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП. З фабули протоколу встановлено, що ч.3 ст.210 КУпАП є банкетною та відсилає до п.п.8 п.1 Додатку №3 Порядку організації і ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, абзацу 7 ч.3 ст.1, абзаців 3,5 ч.10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Кваліфікуючою ознакою порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку є вчинення даного правопорушення в особливий період, так як з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізації», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. У цьому протоколі є запис про те, що ОСОБА_1 повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме: 23.05.2025 о 16:15 год. за адресою м. Чернівці Театральна площа, 6. Позивач отримав другий примірник протоколу, що підтверджується його підписом.

23.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № 3791 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 на порушення вимог абз.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та абзацу 4 підпункту 10-1 пункту 1 додатку № 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМ України № 1487 від 30.12.2022, згідно з якими громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, у період з 18.05.2024 по 16.07.2024, не оновив військово-облікові дані, тому, своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.210 КУпАП.

Отже, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, зокрема факт неоновлення своїх військово-облікових даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 .

Так, особливий період в Україні розпочався із 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».

У зв`язку з військовою агресією РФ, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.

Згідно із вимогами ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Суд виходить з того, що уточнення військових облікових даних є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати адміністративна відповідальність.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1626 від 15.05.2024 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 23.05.2025 о 16:15 год за адресою: м. Чернівці Театральна площа, 6. Позивач отримав другий примірник протоколу, що підтверджується його підписом.

На розгляд справи позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи чи відкладення розгляду справи не подав.

Згідно зі ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу правомірності притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 року визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан.

Приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено абз.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з вимогами ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Суд зазначає, що приміткою у ст.210 КУпАП визначено, що положення ст.210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) до Реєстру вносяться відомості, визначеніст.6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст.14 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах від третього до двадцятого ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII.

Відтак, з огляду на вимоги вказаного вище Закону, а також вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не виключає обов`язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633 від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, у разі перебування на території України, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Законодавством чітко визначено терміни для оновлення облікових даних: вони мали чіткі межі - з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (60 днів) та способи уточнення: через центр надання адміністративних послуг (як підтвердження Витяг про уточнення); через оновлення в застосунку (витяг із «Резерву +») або особисто в ТЦК та СП (тоді в реєстрі «Оберіг» містилася б відмітка про уточнення/оновлення даних при особистій явці).

Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов`язані уточнити свої облікові дані у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року одним із вище перелічених способів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , всупереч вимогам абз.1 ч.10 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не оновив у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року свої військово-облікові дані жодним із вище перелічених способів та не надав суду будь яких доказів на спростування зазначеного.

Крім того суд зазначає, що позивач посилався на те, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу та він не підлягає мобілізації, вказуючи на те, що оформлення відстрочки від призову не можливо без оновлення даних, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні.

На з`ясування цих обставин встановлено, що позивачем долучено до позовної заяви довідку № 1572 від 16.05.2025 про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також долучено посвідчення № НОМЕР_1 та довідку СМЕК про встановлення позивачу І групи інвалідності.

Однак доказів уточнення до 16.07.2024 включно своїх персональних даних ОСОБА_1 до суду не надано, відсутні будь-які посилання на виконання цього обов`язку позивачем, у зв`язку з чим суд не бере до уваги такі доводи позивача.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із зазначеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, що узгоджується з Постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначенийст.251 КУпАП.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оскаржуваній постанові, тому доводи позивача щодо відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП є необґрунтованими.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази на підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.20 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Інші доводи позивача не спростовують факту скоєння ним адміністративного правопорушення та не доводять незаконності дій відповідача та оскаржуваної постанови, а тому судом не приймаються.

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.