Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №240/22677/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22677/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

27 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Семенюком М.М. у м. Житомирі) від 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу, яка призвела до ненарахування та невиплати їй відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 17 листопада 2020 року по день фактичної виплати ( 27 червня 2025 року) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 240/9888/21, однак невиплаченої батькам за життя;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 17 листопада 2020 року по день фактичної виплати (27 червня 2025 року) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 240/9888/21, однак невиплаченої батькам за життя.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка отримала спадщину, що складається з невиплачених за життя її матері сум пенсії у розмірі 44001,87 гривень.

Оскільки такий дохід має разовий характер, тому з огляду на положення статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відсутні підстави для виплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому вказана норма не містить застережень щодо особи отримувача пенсії та його статусу (пенсіонер, спадкоємець тощо), а навпаки ця норма містить імперативний припис про те, що виплата нарахованих сум пенсії, але не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за минулий час здійснюється без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відтак скаржник вважає, що пенсійний орган повинен був разом із виплатою коштів в сумі 44001,87 гривень виплатити й компенсацію втрати частини доходів.

Однак суд першої інстанції не врахував таких доводів апелянта та, на думку останнього, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_2 (матір позивачки ОСОБА_1 ) перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримувала пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 240/9888/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17 листопада 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Вказане судове рішення набрало законної сили.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і не отримавши кошти на виконання згаданого вище судового рішення.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 виступив її чоловік - ОСОБА_3 .

Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і йому за життя як спадкоємцю також не були виплачені кошти на виконання згаданого вище судового рішення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2023 року у цивільній справі № 295/11033/23 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 неодержані за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нараховані ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії в сумі 44001,87 гривень.

Рішення суду набрало законної сили.

У цьому рішенні суду зазначено, що нараховані на виконання судового рішення у справі № 240/9888/21 кошти увійшли до спадкової маси ОСОБА_1 , а тому з огляду на встановлені у справі обставини слід сягнути на користь останньої кошти в сумі 44001,87 гривень.

27 червня 2025 року на виконання судового рішення у справі № 295/11033/23 на користь ОСОБА_1 стягнуто 44001,87 гривень.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою територіального органу Пенсійного фонду України виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованих на виконання судового рішення коштів, присуджених матері позивачки.

Так, статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ врегульовано, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

На реалізацію положень згаданого вище Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

За змістом пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пунктом 3 згаданого вище Порядку унормовано, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) такі доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія процитованих нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2023 року у цивільній справі № 295/11033/23 позивачці виплачено присуджені їй кошти в сумі 44001,87 гривень, які увійшли до спадкової маси піля смерті її батьків.

На переконання колегії суддів, безпідставно стверджувати про те, що разом із виплатою коштів, що входили до спадкової маси, пенсійний орган повинен був нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, адже такі кошти не можуть розглядатися як дохід в розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Так, під доходами у згаданому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Законодавцем встановлено вичерпний перелік грошових доходів громадян, за порушення строків виплати яких виплачується компенсація втрати частини доходів, до яких належать зокрема й пенсії.

Однак вказаним нормативно-правовим актом врегульовано питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невчасною виплатою пенсії саме отримувачу такого доходу, а не будь-яким іншим особам, оскільки право на компенсацію нерозривно пов`язане з особою, яка отримала відповідний дохід.

Іншими словами, саме особа, якій пенсійним органом невчасно виплачено суми пенсії, має право на компенсацію втрати частини доходів, оскільки Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" врегульовано правовідносини, які виникають між працівником та роботодавцем (в даному випадку між пенсіонером та пенсійним органом), а не спадкоємцем пенсіонера.

Відтак, оскільки право на компенсацію втрати частини доходів має компенсаторний характер та пов`язане з особою, якій не було виплачено такий дохід, а не з особою, яка набула права на такий дохід (пенсію) в порядку спадкування, тому апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.