Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №320/13462/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/13462/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.,

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С», прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.12.2024 № 2498/Ж10/31-00-07-03-02-20.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач – Центральне міжрегіональнеуправління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 15.10.2024 № 787/ЖЗ/31-00-07-03-02-13, виданого Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Міжрегіональне управління) та наказу Міжрегіонального управління «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 11.10.2024 № 501/Ж1 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по договору (контракту) № ІМ-04/23 від 05.04.2023 за період діяльності з 05.04,2023 по 30.09.2024 згідно листа ДПС України від 06.06.2024 № 16593/7/99-00-07-05-02-07 щодо інформації, наданої НБУ (лист від 17.05.2024 № 25-0008/38396/БТ).

Перевірку проведено з 15.10.2024 по 28.10.2024 з відома директора ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" Денисовича Віктора Васильовича та в присутності головного бухгалтера ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" Гажівської Вікторії Григорівни, за результатами якої складено відповідний Акт від 04.11.2024 № 2576/Ж5/31-00-07-03-02-15/41427817 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за рамковим контрактом від 05.04.2023 № ІМ-04/23, укладеним з компанією "Energy Gate Europa Sp. Z.o.o.", згідно листа ДПС України від 06.06.2024 № 16593/7/99-00-07-05-02-07 щодо інформації, наданої НБУ уповноваженими банками".

Так, документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 05.04.2023 по 30.09.2024 встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII (далі також - Закон № 2473-VIII), а саме: за контрактом від 05.04.2023 № ІМ-04/23, укладеним з нерезидентом Energy Gate Europa Sp. Z.o.o. несвоєчасне надходження товару/повернення валютних коштів у розмірі 821 058,21 євро, перерахованих згідно з платіжним дорученням від 06.10.2023 № 15 на загальну суму 2 331 632, 65 євро (граничний термін надходження товару/повернення валютних коштів - 02.04.2024), що свідчить про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 181 день (03.04.2024 - 30.09.2024) та несвоєчасне надходження товару/повернення валютних коштів у розмірі 3 521 058, 21 євро, перерахованих згідно з платіжним дорученням від 29.02.2024 № 15 на загальну суму 2 700 00,00 євро (граничний термін надходження товару/повернення валютних коштів - 26.08.2024). що свідчить про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 35 днів (27.08.2024-30.09.2024).

Як встановлено у Акті перевірки, за перевірений період з 05.04.2023 по 30.09.2024 згідно рамкового Контракту № ІМ-04/23 від 05.04.2023 та індивідуальних договорів від 03.10.2023 № 2, від 31.10.2023 № 3, від 19.02.2024 № 5, від 20.02.2024 № 6, від 21.02.2024 № 7, укладених з компанією-нерезидентом Energy Gate Europa Sp. Z.o.o. (Варшава, Польща), TOB "УКР ГАЗ РЕСУРС" здійснено попередню оплату за природний газ на загальну суму 20 031 632,65 евро.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що від компанії-нерезидента Energy Gate Europa Sp. Z.o.o. (Варшава, Польща) надійшов природний газ згідно митних декларацій:

23UA903020017301U8 від 15.11.2023 на загальну суму 1 750 098,00 євро;

23UA903020018761U8 від 27.12.2023 на загальну суму 1 236 766,00 євро;

24UA903020001609U0 від 20.02.2024 на загальну суму 840 138,84 євро;

24UA903020001653U9 від 21.02.2024 на загальну суму 1 528 468,81 євро;

24UA903020001700U6 від 22.02.2024 на загальну суму 51 688,02 євро.

В Акті перевірки встановлено, що у зв`язку з неможливістю виконання умов контракту компанією-нерезидентом Energy Gate Europa Sp. Z.o.o. (Варшава, Польща) здійснено повернення грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на загальну суму 11 103 414,77 євро, а саме:

26.02.2024 - 2 400 000,00 євро;

07.03.2024 - 7 403 414,77 євро;

02.04.2024 - 1 300 000,00 євро.

На підставі Рамкового Договору № ЕХ-04/23 від 05.04.2023 та Рамкового Договору №001/04 від 16.09.2019, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" та компанія-нерезидент Energy Gate Europa Sp. Z.o.o. (Варшава, Польща) здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог.

Станом на 02.04.2024 ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" мало непогашену дебіторську заборгованість від нерезидента на суму 3 521 058,21 євро. Згідно даних бухгалтерського обліку платника податків за результатами проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог по рахунку 632 відсутня дебіторська або кредиторська заборгованість за контрактом № ІМ-04/23 від 05.04.2023.

Проте, як зазначило Міжрегіональне управління, відповідно до пункту 14-6 Постанови Правління НБУ "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 № 18, банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Даний пункт прийнятий Постановою Правління НБУ від 02.09.2022 № 197, яка набрала чинності 06.09.2022.

Таким чином, при проведенні розрахунків ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" за рамковим Контрактом 05.04.2023 № ІМ-04/23 та індивідуальними договорами від 03.10.2023 № 2, від 31.10.2023 № 3, від 19.02.2024 № 5, від 20.02.2024 № 6, від 21.02.2024 № 7, що укладені з компанією-нерезидентом Energy Gate Europa Sp. Z.o.o. (Варшава, Польща) платником податків порушено частину 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

За матеріалами перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 10.12.2024 прийняте податкове повідомлення-рішення № 2498/Ж10/31-00-07-03-02-20, у якому на підставі Акту перевірки від 04.11.2024 № 2576/Ж5/31-00-07-03-02- 15/41427817 та з урахуванням висновків про результати розгляду заперечення від 05.12.2024 № 403/Ж7/31-00-07-03-02-18, встановлено порушення ч. 3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII, період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення: 05.04.2023 - 30.09.2024, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем пеня за попущення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 31 940 944,16 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, та з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові та службові особи, зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах наданих законом повноважень та у спосіб, що прямо передбачені Конституцією України та законами України. Зазначений конституційний принцип є фундаментальним елементом діяльності суб`єктів владних повноважень та підлягає застосуванню під час оцінки правомірності прийнятих ними рішень, дій чи бездіяльності.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» відповідно до КВЕД 35.23 є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Частиною першою статті 3 Закону України №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» визначено, що правовідносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику. Вказані органи у межах визначеної законом компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Частинами п`ятою та шостою статті 11 Закону №2473-VIII передбачено, що Національний банк України у встановленому ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, тоді як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами, крім уповноважених установ, а також нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону №2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки щодо дотримання вимог валютного законодавства відповідними суб`єктами господарювання. Під час проведення таких перевірок органи валютного нагляду вправі вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктами перевірки, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів, іншої інформації щодо валютних операцій, а також пояснень стосовно проведених операцій. У свою чергу, відповідні особи зобов`язані безоплатно надавати необхідні документи, інформацію та пояснення.

Частиною десятою статті 11 Закону №2473-VIII визначено, що у разі встановлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати передбачені законом заходи впливу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2473-VIII Національний банк України у разі наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України чи виникнення обставин, які загрожують стабільності банківської або фінансової системи держави, наділений правом встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частинами першою, другою, третьою, п`ятою та восьмою статті 13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право визначати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення відповідного строку кошти за операціями з експорту товарів мають бути зараховані на рахунки резидентів у банках України у строки, визначені договорами, однак не пізніше граничного строку, встановленого НБУ. При цьому строк розрахунків обчислюється з дня митного оформлення товару, а у разі експорту робіт чи послуг — з дня оформлення відповідного акта, інвойсу або іншого документа, що підтверджує їх надання. У випадку імпорту товарів поставка має бути здійснена у строки, визначені договором, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку з дня здійснення авансового платежу. Порушення встановлених строків тягне за собою нарахування пені у розмірі 0,3 % за кожний день прострочення від суми неодержаних коштів або вартості недопоставленого товару, однак загальний розмір такої пені не може перевищувати суму заборгованості. Стягнення відповідної пені покладається на контролюючий орган за результатами проведеної перевірки.

Постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі — Положення №5), яке визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування, а також порядок здійснення окремих валютних операцій.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Як встановлено судом, в акті перевірки податковий орган також посилається на положення Положення №5, відповідно до якого граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становив 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 23 розділу ІІ Положення №5 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів мають бути завершені не пізніше строку, визначеного пунктом 21 цього Положення, у повному обсязі та з урахуванням вимог щодо операцій у незначній сумі. Кошти від нерезидента за операціями з експорту товарів повинні бути зараховані на рахунок резидента в банку України.

24.02.2022, у зв`язку із запровадженням воєнного стану та необхідністю забезпечення стабільності функціонування банківської системи України, Національним банком України прийнято постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

У подальшому постановою Правління НБУ №68 від 04.04.2022 Постанову №18 було доповнено положеннями, відповідно до яких граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становили 90 календарних днів та застосовувались до операцій, здійснених з 05.04.2022. Одночасно було встановлено, що розрахунки за такими операціями мають здійснюватися у межах визначених строків та у повному обсязі.

Надалі постановами Правління НБУ №113 та №142 відповідно було внесено зміни до пункту 142 Постанови №18, згідно з якими з 07.06.2022 граничний строк розрахунків було збільшено зі 90 до 120 календарних днів, а з 07.07.2022 — зі 120 до 180 календарних днів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за загальним правилом імпорт товарів повинен здійснюватися у строки, визначені договором, однак не пізніше граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України, які обчислюються з дня здійснення попередньої оплати. До 05.04.2022 такі строки становили 365 календарних днів. Після введення воєнного стану Національним банком України строки було змінено: у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 — до 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 — до 120 календарних днів, а з 07.07.2022 — до 180 календарних днів. При цьому вказані зміни поширювалися виключно на операції, здійснені починаючи з 05.04.2022.

Питання застосування положень Закону №2473-VIII було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 дійшла відповідних правових висновків.

Верховний Суд зазначив, що правовідносини щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є спеціальними та врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції». Саме положення цього Закону підлягають застосуванню у питаннях нарахування пені за порушення строків валютних розрахунків. У зв`язку із спеціальним характером таких правовідносин положення пункту 129.9 статті 129, пункту 52-1 та підпункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та на пеню, нараховану за порушення вимог валютного законодавства.

Разом із тим Податковий кодекс України регулює правовідносини у сфері справляння податків і зборів, визначає перелік податків та зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за дотриманням встановлених законом строків проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків зобов`язаний сплатити до бюджету у зв`язку з порушенням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) є платою у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, яка справляється з осіб, що допустили порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня є сумою коштів, нарахованою у випадках та порядку, передбачених Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України на контролюючі органи покладено функцію здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, наділені правом проводити перевірки платників податків у порядку, визначеному законом.

Крім того, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань у випадках, передбачених законом.

Проте, як уже зазначалося судом вище, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій та уповноважених установ, а також відповідальність за порушення валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII. Саме вказаний Закон регулює правовідносини, що виникають у сфері валютного контролю та здійснення валютних операцій, і є спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України наділений правом встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також визначати винятки та особливості застосування таких заходів захисту щодо окремих товарів або галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Частиною третьою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів їх поставка має бути здійснена у строки, визначені відповідними договорами, однак не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків, який обчислюється з дня здійснення попередньої оплати.

Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що порушення резидентами встановлених строків розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаних коштів або вартості недопоставленого товару, перерахованої у національну валюту за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати суму відповідної заборгованості.

Водночас, відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, обирати банківсько-кредитні установи для обслуговування валютних операцій, а також здійснювати господарську діяльність у спосіб, який не суперечить законодавству України та міжнародним правилам.

Таким чином, чинним законодавством гарантовано свободу здійснення зовнішньоекономічної діяльності та свободу сторін у виборі механізмів припинення зобов`язань, якщо такі механізми прямо не заборонені законом.

Крім того, підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7 передбачено право банку завершити валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків у разі наявності документів, що підтверджують припинення зобов`язань за операціями з експорту або імпорту товарів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Для такого зарахування необхідне одночасне дотримання певних умов, а саме: вимоги повинні випливати із взаємних зобов`язань між резидентом та нерезидентом, бути однорідними, строк виконання за ними має настати або бути невизначеним, а між сторонами повинен бути відсутній спір щодо характеру та змісту відповідних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певні дії, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Частиною першою статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги. Для такого зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або не визначений. Зарахування таких вимог може бути здійснене за заявою однієї із сторін.

Крім того, відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною п`ятою статті 202 ЦК України передбачено, що до правовідносин, які виникають з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та договори, якщо інше не випливає із суті такого правочину або актів цивільного законодавства.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є передбаченим законом способом припинення взаємних зобов`язань сторін, за яким кожна із сторін одночасно виступає як кредитором, так і боржником у різних зобов`язаннях. При цьому допускається як повне, так і часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування.

Як встановлено судом, зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та компанією-нерезидентом Energy Gate Europa Sp. z o.o. здійснювалось у межах Рамкового договору №EX-04/23 від 05.04.2023, Рамкового договору №IM-04/23 від 05.04.2023 та Рамкового контракту №001/04 від 16.09.2019 відповідно до статті 601 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що компанією Energy Gate Europa Sp. z o.o. направлено на адресу ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» заяву про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій зазначено про наявність взаємної заборгованості сторін за відповідними контрактами, строк виконання якої настав.

Так, станом на 02.04.2024 загальна заборгованість Energy Gate Europa Sp. z o.o. перед ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» становила 6 887 336,06 євро, тоді як заборгованість ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» перед нерезидентом складала 6 150 187,58 євро.

У зв`язку із цим нерезидентом було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 6 150 187,58 євро, внаслідок чого відповідні грошові зобов`язання сторін у цій частині були припинені.

Судом встановлено, що після проведення зарахування залишок непогашених зобов`язань ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за Індивідуальним контрактом №5 від 28.02.2024 до Рамкового договору №EX-04/23 становив 737 148,48 євро.

Колегія суддів зазначає, що взаємні вимоги сторін є зустрічними та однорідними, оскільки виникли між одними й тими ж сторонами, мають грошовий характер та виражені в одній валюті — євро. При цьому чинне законодавство не ставить можливість зарахування зустрічних однорідних вимог у залежність від виду чи природи договірних зобов`язань, з яких виникла відповідна заборгованість.

Суд також враховує, що припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою принципу свободи підприємницької діяльності, гарантованого Конституцією України, та може бути обмежене виключно законом.

Відповідно до статті 184 ЦК України однорідність вимог визначається їх правовою природою та матеріальним змістом і не залежить від підстав виникнення таких зобов`язань. У даному випадку зобов`язання сторін зводились до обов`язку сплати грошових коштів у єдиній валюті, що свідчить про однорідність відповідних вимог.

Отже, здійснене сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевказаними контрактами припинило відповідні зобов`язання за операціями з експорту та імпорту товарів у розумінні підпункту 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з боку ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» відсутні, а тому нарахування контролюючим органом пені у розмірі 31 940 944,16 грн є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Викладене свідчить про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без належного застосування норм валютного та цивільного законодавства, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у діях ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» відсутні порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд зобов`язаний

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, з огляду на таке.

Посилання апелянта на те, що протягом дії воєнного стану банк не має права завершити валютний нагляд на підставі документів про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Суд зазначає, що предметом даного спору є правомірність нарахування позивачу пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а не питання здійснення банком валютного нагляду чи порядку його завершення. При цьому пункт 14-6 Постанови НБУ №18 регулює виключно повноваження банків щодо завершення валютного нагляду та не містить прямої заборони для сторін зовнішньоекономічного договору припиняти взаємні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що норми цивільного та господарського законодавства прямо передбачають можливість припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України. Вказані норми є чинними, не скасовані та не містять жодних обмежень щодо їх застосування у період дії воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до ототожнення понять «завершення валютного нагляду банком» та «припинення цивільно-правового зобов`язання», хоча такі правовідносини є різними за своєю правовою природою. Наявність обмежень щодо завершення валютного нагляду не свідчить про недійсність чи неможливість припинення зобов`язань між сторонами у спосіб, передбачений цивільним законодавством.

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про ненадання позивачем первинних документів щодо господарських операцій, за якими виникла заборгованість між ТОВ «Укр Газ РЕСУРС» та нерезидентом Energy Gate Europa Sp. z o.o.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано заяву нерезидента про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій чітко визначено підстави виникнення заборгованості, її розмір, відповідні договори та суми взаємних зобов`язань сторін. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що зазначені у заяві правовідносини є фіктивними, недійсними або такими, що не існували фактично.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що взаємні вимоги сторін були однорідними, грошовими, вираженими в одній валюті та строк їх виконання настав, що повністю відповідає вимогам статті 601 ЦК України щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано документів, передбачених статтею 13 Закону №2473-VIII, які можуть зупиняти або продовжувати строк розрахунків, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку позивач не посилався на наявність форс-мажорних обставин, звернення до суду чи отримання висновку уповноваженого органу про продовження строків розрахунків. Позиція позивача ґрунтувалася саме на припиненні взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що є самостійною цивільно-правовою підставою припинення зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення НБУ обмежень щодо завершення валютного нагляду відповідає економічним інтересам держави та спрямоване на забезпечення стабільності валютного ринку, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності у діях позивача порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII.

Колегія суддів зазначає, що обмеження, встановлені Постановою НБУ №18, не можуть тлумачитися розширено та застосовуватись як підстава для автоматичного нарахування пені у випадках, коли фактично зобов`язання сторін були припинені у передбачений законом спосіб.

Також апеляційний суд враховує, що контролюючим органом не спростовано факту існування зустрічних зобов`язань між сторонами, їх однорідності, настання строків виконання та факту направлення відповідної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Висновки акта перевірки фактично ґрунтуються виключно на формальному посиланні на положення пункту 14-6 Постанови НБУ №18 без належного аналізу цивільно-правової природи спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №160/9757/19, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є тотожними обставинам даної справи, а наведені у ній висновки не спростовують можливості припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, належним чином дослідив надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи та власного тлумачення апелянтом норм чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року–без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко

Повне судове рішення складено « 27» травня 2026 року.