Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №640/22177/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22177/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фокс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фокс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2019 №0043341404, №0043351404, №0043371404.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято за відсутності в діях позивача порушень приписів податкового законодавства, на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи.

Також, контролюючий орган не мав законних підстав для проведення перевірки, внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених порушень.

Звернув увагу суду на те, що перевіркою не було можливим підтвердити чи спростувати реальність операцій в зв`язку з тим, що до перевірки оригінали первинних бухгалтерських та інших документів позивачем надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 03.06.2019 № 7502 відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ст. 79 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2019 року (податкова декларація з ПДВ від 20.04.2019 № 18702261), за результатами якої контролюючим органом складено акт від 19.06.2019 № 625/26-15-14-04-01/38545986

Як встановлено в акті перевірки, повідомлення про початок перевірки та надання документів від 05.06.2019 №106032/10/26-15-14-04-01 та копію наказу від 03.06.2019 № 7502 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «Грін Фокс», але не вручено під розписку директору. Причина не вручення - підприємство за податковою адресою та його посадові особи не знаходяться. Первинні документи до перевірки не надано та посадові особи на ознайомлення з результатами перевірки не з`явились. Журнал реєстрації перевірок ТОВ «Грін Фокс» не надавався.

Під час перевірки не було надано документи за березень 2019 року: видані та отримані податкові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні, виписки банку, платіжні доручення, договори фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічні контракти, оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 11, 12, 15, 20, 22, 26, 28, 361, 3711, 631, та інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2019 року.

Відсутність під час перевірки зазначених документів пояснюється незнаходженням за адресою: 01133 м. Київ, б-p Лесі Українки буд. 34 посадових осіб товариства, про що складено контролюючим органом відповідний акт.

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог ПК України:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України ТОВ «Грін Фокс» завищено суму податкового кредиту за березень 2019 року у розмірі 257445,00 грн, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за березень 2019 року на 26137 гривень;

- п. 187.1 ст. 187 ПК України занижено суму податку на додану вартість за березень 2019 року у розмірі 8333,00 гривень.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2019:

- №0043341404 про зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за березень 2019 року та нараховано штрафні санкції у розмірі 55743,75 грн;

- №0043351404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 рок у розмірі 26137,00 грн;

- №0043371404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та нараховано штрафну санкцію у розмірі 10416,25 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що оскільки позивачем не було надано контролюючому органу відповідних первинних документів, які б дали змогу встановити обставини дотримання ним вимог податкового законодавства, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення ґрунтуються на правомірних висновках, до яких відповідач дійшов у відповідному акті перевірки.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі – ПК України).

Як визначено абз. 1 п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Крім того, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином законодавцем передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, (1) коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або (2) особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України в взаємозв`язку з приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України

Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 440/4696/18 дійшов висновку, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення контролюючий орган має враховувати особливості, пов`язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 520/23362/23 право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має на це право. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 03.06.2019 №7502 та повідомлення від 05.06.2019 №106032/10/26-15-14-04-01 про проведення перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «Грін Фокс»: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 34, (номер поштового відправлення 0314211510956).

Отримано поштове відправлення 04.07.2019.

Згідно акта перевірки її було розпочато з 07.06.2019 та закінчено 13.06.2019.

Таким чином, як станом на початок проведення перевірки так і станом на день її завершення, у контролюючого органу були відсутні докази вручення/невручення наказу про проведення перевірки.

Вказане свідчить про те, що такі дії контролюючого органу є протиправними та не узгоджуються з вимогами вищенаведених норм податкового законодавства, оскільки за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення не були вручені позивачу до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило його можливості реалізувати свої права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень й документів.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

Оскільки доказом правомірності оскаржуваних ППР зі сторони контролюючого органу є акт документальної планової перевірки, складений в період коли Відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 320/2460/19 та від 29 липня 2021 року у справі № 320/2460/19, від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 640/25793/21, № 160/14248/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу за таких обставин позбавило суд процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки відповідача про наявність в діях позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин, встановлених в даному судовому рішенні не позбавлений можливості провести перевірку Позивача з дотриманням вимог податкового законодавства та за результатами якої прийняти законні та обґрунтовані рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2019 № 0043341404, № 0043351404, № 0043371404, саме з підстав недотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки, не надаючи оцінки правомірності/протиправності виявлених під час такої перевірки порушень.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем згідно з платіжним дорученням від 28.10.2019 №15 сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 1921,00 грн та згідно з платіжною інструкцією від 25.09.2024 №133 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на загальну суму 2881,50 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4802,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фокс» – задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року – скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фокс» – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24 липня 2019 року №0043341404, №0043351404, №0043371404.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фокс» (код ЄДРПОУ 38545986, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4802,50 грн (чотири тисячі вісімсот дві гривні 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 27 травня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза