Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №320/21585/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21585/25 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за заявою про забезпечення позову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 3 Наказу Міністерства юстиції України № 1146/5 від 25.04.2025 щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу строком на один місяць.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію п. 3 Наказу Міністерства юстиції України № 1146/5 від 25.04.2025 щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на один місяць.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що забезпечення позову у спірному випадку є фактичним вирішенням спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення у спорі про визнання протиправним Наказу Міністерства юстиції України № 1146/5 від 25.04.2025 і його скасування вже не поновить прав та інтересів позивача, адже за період дії такого, нотаріус не зможе здійснювати діяльність як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та отримувати відповідний дохід.

Однак, колегія суддів не в повній мірі може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами частин 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 640/6315/19.

Також, Верховним судом зроблені правові висновки безпосередньо і щодо аналогічних обставин справи.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.07.2021 в справі № 640/24935/20 вказав, що зупинення наказу про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті. Застосування в порядку статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» такого заходу впливу як зупинення нотаріальної діяльності завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вони застосовані, з огляду на характер цього заходу. Водночас факт подання заявником позову про визнання протиправними та скасування наказів, на підставі яких прийнято спірний наказ, не може бути достатньою підставою для застосування визначених заявником заходів забезпечення позову в справі.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі № 160/30866/24 виклав наступні правові висновки:

«…45. Безумовно, наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22 жовтня 2024 року №2068/13.4-06 «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » із урахуванням змін, внесених наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 жовтня 2024 року №2079/13.4-06, тягне негативні наслідки для позивача, зокрема, щодо отримання доходу від професійної діяльності, про що зазначив суд першої інстанції. Проте, у розумінні норм статті 150 КАС України, відповідні обставини, навіть у разі їхнього доведення, не є безперечними підставами для вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

46. Аргументуючи забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного наказу необхідністю збереження права на працю та отримання доходу від професійної діяльності, суд першої інстанції не врахував, що такі обставини, з огляду на приписи статті 150 КАС України, не повинні сприйматися як безумовні підстави для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, передбачені частиною першою статті 151 КАС України, суд застосовує лише за наявності виключних підстав/обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, існування яких суд першої інстанції належним чином не з`ясував, водночас фактично надав позивачу результат, якого вона прагне досягти за допомогою судового рішення у справі».

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.

Колегією суддів враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі про забезпечення позову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - скасувати.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко