Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №367/10078/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 367/10078/25 Суддя першої інстанції: Косенко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача - Воловика С.В., суддів - Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Бетіна М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Жовтана О.В.,

представника відповідача - Добровчан К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.12.2025 у справі № 367/10078/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Рівненській області (далі - апелянт, відповідач, Управління ПП в Рівненській області), у якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5507109 від 17.08.2025.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, постанову серії ЕНА №5507109 від 17.08.2025 про накладення адміністративного стягнення скасовано, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 24000, 00 грн та судовий збір у сумі 605, 60 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, Управління ПП в Рівненській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування постанови серії ЕНА №5507109 від 17.08.2025 відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що 17.08.2025 близько 16 год 00 хв інспектором ТОР 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Суржоком М.М., під час несення служби безпосередньо на блокпосту, який розташовувався на автомобільній дорозі М-06 КИЇВ - ЧОП, 267 км, відповідно до пункту 7 частини першої статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1456 від 29.12.2021, було зупинено транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 18 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський назвав своє прізвище, спеціальне звання, повідомив причину зупинки керованого позивачем транспортного засобу та наголосив на законності вимоги надати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил дорожнього руху, оскільки пунктом 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану передбачено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів, а підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, визначено, що заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

З огляду на зазначене, на переконання Управління ПП в Рівненській області, інспектор ТОР 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенант поліції Суржок М.М. мав законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача та пред`явлення йому вимоги надати документи, наявність яких у водія передбачена пунктом 2.1 Правил дорожнього руху.

Відповідач зауважив на тому, що з наявних у матеріалах справи записів відеореєстратора поліцейського вбачається, що після зупинки транспортного засобу, роз`яснення причин зупинки та пред`явлення відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху законної вимоги надати для перевірки документи, передбачені пунктом 2.1 ПДР, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився пред`явити документи, у зв`язку з чим йому було повідомлено про відповідальність за таку відмову.

Також апелянт звернув увагу на те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса обов`язкового страхування кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, винуватість у яких повністю доведена.

За таких обставин відповідач вважає, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення була повністю дотримана, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, є доведеним, у зв`язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, а позовні вимоги про її скасування - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Управління ПП в Рівненській області наголосило на тому, що при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності понесених витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Водночас, розмір витрат, заявлений позивачем на суму 24 000 грн та стягнутий судом, є неспівмірним та необґрунтованим.

Ухвалою апеляційного суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 367/10078/25, встановлено строк для подання відзиву, витребувано справу із Макрівського районного суду Київської області.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ОСОБА_1 зазначив, що дійсно пунктом 7 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану № 1456 передбачено право поліцейського зупиняти транспортні засоби у разі необхідності обмеження чи заборони руху.

Разом із цим, Порядком встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, зокрема, роз`яснено термін «блокпост», визначено перелік документів для встановлення «особливого режиму», а також перелік документів для підтвердження правомірності встановлення блокпосту.

На переконання ОСОБА_1 , оскільки працівниками патрульної поліції було надано для ознайомлення лише Розпорядження № 187 від 24.07.2025, де вказувалося про розміщення блокпостів, але не повідомлялося про особливий режим та його межі, права та обов`язки посадових осіб блокпостів, вимога поліцейського пред`явити документи, перелік яких наведений у пункті 2.1 ПДР, є незаконною.

Тим більше, що відповідно до пункту 7 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху, а на неодноразові прохання ОСОБА_1 розпорядчі документи, які підтверджують, що уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху, надані не були.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що Порядок № 1455 встановлює право уповноважених осіб перевіряти документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України і не містить імперативної норми, яка встановлює право уповноважених осіб вимагати посвідчення водія.

ОСОБА_1 наголосив на тому, що не відмовлявся надати посвідчення водія з метою приховування будь-яких фактів чи уникнення відповідальності, а навпаки, наполягав на дотриманні встановленої законом процедури та належному правовому оформленні дій поліцейських. На думку позивача, саме по собі усне роз`яснення причин зупинки транспортного засобу, не створює належного правового підґрунтя для подальших вимог без підтвердження відповідними рішеннями або документами.

Також позивач зауважив, що під час вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції детально дослідив та навів перелік документів, які підтверджують суму цих витрат. Зокрема, судом було досліджено витяг із Договору про надання адвокатом правничої допомоги № 309/11-24ф від 20.11.2024; ордер на надання правничої допомоги; копію додаткової угоди № 1 до договору про надання адвокатом правничої допомоги; копію акту приймання-передачі виконаних робіт по договору; копії платіжних інструкцій про оплату послуг.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 24 000, 00 грн є співмірними, обґрунтованими, фактично отриманими та оплаченими, що свідчить про наявність підстав для їх стягнення з відповідача.

Ухвалою апеляційного суду від 22.04.2026, розгляд апеляційної скарги Управління ПП в Рівненській області призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.05.2026 об 11 год 30 хв.

Ухвалою апеляційного суду від 06.05.2-26, занесеною до протоколу в судовому засіданні оголошено перерву до 12 год 00 хв 26.05.2026.

Заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Інспектором ТОР 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Суржоком М.М., 17.08.2025 винесена постанова ЕНА №5507109 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

За змістом вказаної постанови, 17.08.2025 близько 16 год 00 хв, на автомобільній дорозі М-06 КИЇВ - ЧОП, 267 км, після зупинки транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , останній не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху.

У зв`язку з цим, на підставі частини першої статті 126 КУпАП, поліцейським Суржоком М.М. прийнято рішення про застосування до позивача штрафу в сумі 425,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 16 Закону № 3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила, ПДР).

За змістом пункту 1.3 Правил, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до пункту 2.1 Правил, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

За приписами пункту 2.4 Правил, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил.

Частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, на виконання вказаних норм, на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також страховий документ на транспортний засіб.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, після зупинки транспортного засобу та повідомлення про причину такої зупинки, ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не пред`явив ні посвідчення водія відповідної категорії, ні реєстраційного документа на транспортний засіб, ні поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, записами нагрудних відеореєстраторів поліцейських підтверджено, що після зупинки транспортного засобу позивачу, зокрема, було повідомлено про причину зупинки - пункт 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження руху, у зв`язку з чим запропоновано надати для перевірки документи, обов`язкова наявність яких передбачена пунктом 2.1 ПДР.

Крім того, після повідомлення причини зупинки, на вимогу ОСОБА_1 надати докази прийняття уповноваженим органом рішення про обмеження руху, поліцейським було надано для ознайомлення розпорядження № 187 від 24.07.2025 про розміщення блокпостів.

Враховуючи ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, чинного страхового поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те що факт не надання поліцейським для перевірки документів, передбачених пунктом 2.1 ПДР, позивачем не заперечується, колегія суддів робить висновок про належне підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, про правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.4 Правил дорожнього руху та, як наслідок, про відповідність оскаржуваної постанови критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України й відсутність підстав для задоволення позовних вимог про її скасування.

При цьому, доводи позивача про те, що поліцейський не мав законних підстав зупиняти транспортний засіб та, як наслідок, не мав права вимагати пред`явлення документів, наявність яких передбачена пунктом 2.1 ПДР, що своєю чергою зумовлює протиправність оскаржуваної постанови, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Перелік підстав, за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб, встановлено частиною першою статті 35 Закон № 580-VIII, відповідно до пункту 7 якої такою підставою є прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження чи заборону руху.

Частиною третьою згаданої статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 (далі - Закон № 389-VIII).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на даний час.

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 7 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Процедура встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, визначена Порядком встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 (далі - Порядок № 1455).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1455, правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

За змістом пункту 3 Порядку № 1455 «блокпостом» вважається посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до підпункту 1 пункту 20 Порядку № 1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України, врегульовано Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1456 від 29.12.2021 (далі - Порядок № 1456).

Пунктом 3 Порядку № 1456 передбачено що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони У країни «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що під час дії воєнного стану поліцейські, які залучені до виконання завдань з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах, діють у межах спеціально наданих законом повноважень. Такі повноваження передбачають право зупиняти транспортні засоби, перевіряти документи водіїв, що посвідчують особу, право на керування, а також документи, наявність яких у водія передбачена пунктом 2.1 Правил дорожнього руху.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1. на блокпосту та пред`явлення вимоги надати для перевірки документи, перелік яких наведений у пункті 2.1 Правил дорожнього руху, були здійснені у межах повноважень поліцейського, передбачених чинним законодавством, і переслідували мету забезпечення публічної безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху в умовах воєнного стану.

Доказів, які б свідчили про перевищення поліцейським своїх повноважень, упереджене ставлення до водія або порушення встановленої процедури перевірки документів, позивачем не надано.

При цьому твердження позивача про те, що Порядок № 1455 встановлює право уповноважених осіб перевіряти документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України і не містить імперативної норми, яка встановлює право уповноважених осіб вимагати пред`явлення для перевірки посвідчення водія, колегія суддів вважає помилковими, позаяк за змістом підпункту 1 пункту 20 Порядку № 1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку не тільки документів, що посвідчують особу чи підтверджують громадянство України, а й документів, які підтверджують спеціальний статус особи.

Враховуючи те, що відповідно до підпункту «а» пункту 2 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідчення водія визначено як документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, поліцейський після зупинки транспортного засобу на блокпосту уповноважений вимагати пред`явлення посвідчення водія у особи, яка керує таким транспортним засобом.

Не спростовують висновків апеляційного суду щодо правомірності оскаржуваної постанови і доводи ОСОБА_1 про протиправність зупинки транспортного засобу поліцейським на підставі пункту 7 статті 35 Закону № 580-VIII, з огляду на те, що розпорядчі документи, які підтверджують прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження чи заборону руху, надані не були, оскільки поліцейським надавалося для ознайомлення Розпорядження № 187 від 24.07.2025, у якому зазначалося про розміщення блокпосту, на якому був зупинений позивач.

Колегія суддів зазначає, що розпорядження уповноваженого органу про встановлення блокпоста, прийняте на виконання вимог законодавства про правовий режим воєнного стану та відповідних підзаконних актів, є формою реалізації рішення про встановлення особливого режиму пересування та контролю, яке за своєю правовою природою передбачає обмеження руху транспортних засобів.

Відтак, таке розпорядження у сукупності з нормативними актами, що регулюють функціонування блокпостів, підтверджує наявність підстави для зупинки транспортного засобу, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», що узгоджується з підходом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо оцінки правомірності дій суб`єкта владних повноважень на підставі сукупності доказів та нормативного регулювання.

Колегія суддів наголошує, що у розумінні пункту 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» рішення про обмеження чи заборону руху не зводиться виключно до існування формалізованого, окремого акта із відповідною назвою. Натомість таке «рішення» може набувати вигляду комплексної регуляторної конструкції - сукупності взаємопов`язаних актів та управлінських рішень, які у своїй єдності встановлюють правовий режим, що передбачає відповідні обмеження руху.

У цьому контексті розпорядження про розміщення блокпоста, прийняте уповноваженим суб`єктом в умовах дії правового режиму воєнного стану, з урахуванням системного застосування положень Порядків № 1455 і № 1456, є належною правовою підставою, яка підтверджує існування режиму обмеження руху транспортних засобів.

При цьому, колегія суддів відмежовує обов`язок поліцейського діяти виключно в межах наданих повноважень від обов`язку додаткового обґрунтування перед приватною особою правомірності встановлення блокпоста. Особа, яка керує транспортним засобом, не наділена ані повноваженнями, ані процесуальною компетенцією оцінювати законність рішень суб`єктів владних повноважень щодо організації режимних заходів особливо в умовах воєнного стану.

Відтак вимога до поліцейського доводити водієві правомірність розміщення блокпоста є юридично неспроможною та такою, що суперечить публічно-правовій природі відповідних відносин. Перевірка ж законності таких рішень можлива виключно у визначеному законом порядку - в суді, під час розгляду відповідного спору, де забезпечується належний баланс між публічними інтересами та правами особи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні рішення у справі № 367/10078/25 Макарівський районний суд Київської області вірно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, проте неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 317 КАС України).

Отже, за наведених обставин колегія суддів робить висновок про обґрунтованість апеляційної скарги Управління ПП в Рівненській області, наявність підстав для скасування рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.12.2025 у справі № 367/10078/25 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 286, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.12.2025 у справі № 367/10078/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.12.2025 у справі № 367/10078/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова