Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №750/884/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/884/26 Суддя (судді) першої інстанції: Слісар А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом громадянки Ісламської Республіки Ірану ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення

В С Т А НО В И Л А

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Рішенням суду від 23.03.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 7401100100000666 від 05 січня 2026 року про примусове видворення з України громадянку Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання про розподіл судових витрат при постановленні рішення судом не вирішувалося.

30 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21000 грн.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2026 року заяву позивача - про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів, ЄДРПОУ 37804450) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21000 гривень.

Зобов`язано ТУ ДСА в Чернігівській області здійснити оплату послуг перекладача для участі в судовому засіданні у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства в розмірі 3750 грн. 00 коп. (три тисячі сімсот п`ядесят ) грн, 00 коп., перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 в ПАТ «ПУМБ», код 37699554, ТОВ «Чернігівське регіональне бюро Перекладів», адреса: м. Чернігів, вул. Зелена, 10, кв. 69, згідно рахунку-фактури № СФ-0000013.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення, за заявою учасника справи або з власної ініціативи вправі постановити додаткове рішення у випадку, якщо судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Пунктом 10 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що однією з основних засад адміністративного судочинства є забезпечення відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до вимог Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено право учасників справи користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид професійної правничої допомоги, за загальним правилом, здійснюється адвокатом.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвокатом, несуть сторони, за винятком випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, окрім витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків, актів, розрахунків тощо. При цьому відповідні докази мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови попереднього повідомлення суду про намір вирішити питання щодо судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен перевірити реальність, обґрунтованість та співмірність заявлених до відшкодування витрат, з урахуванням складності справи, характеру виконаних адвокатом робіт, кількості витраченого часу, обсягу наданих послуг, значення справи для сторони та інших обставин.

При цьому суд не зобов`язаний автоматично присуджувати стороні повний розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до стягнення, а має надати оцінку належності та допустимості поданих доказів, фактичному обсягу виконаних робіт та співмірності таких витрат зі складністю справи та процесуальними діями сторони під час розгляду спору.

Як убачається з матеріалів справи, до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивачки додано:

· договір про надання правової допомоги від 07.01.2026, укладений між АО «Лещенко та партнери» та ОСОБА_1;

· копії додаткових угод №1 та №2 до вказаного договору;

· акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 16.03.2026.

Крім того, у матеріалах справи наявний детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, в якому наведено опис виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

Зокрема, адвокатом було надано первинну правову консультацію клієнту щодо правових наслідків рішення про примусове видворення та можливості його оскарження, здійснено аналіз актуальної судової практики у справах щодо оскарження рішень органів ДМС про примусове видворення іноземців, підготовлено та направлено адвокатські запити до державних органів та установ з метою отримання необхідної інформації для належного захисту прав позивачки.

Також адвокатом підготовлено та подано адміністративний позов до Деснянського районного суду м. Чернігова про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення, відповідь на відзив відповідача, процесуальні клопотання у справі, у тому числі щодо проведення судових засідань у режимі відеоконференції, долучення доказів та залучення перекладача. Окрім цього, адвокат брав участь у двох судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Відповідно до поданого розрахунку загальна кількість витраченого адвокатом часу склала 19 годин, а загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 21 000 грн.

Крім того, у додатковій угоді №2 від 16.03.2026 до договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що гонорар за надану правничу допомогу становить 21 000 грн та підлягає сплаті клієнтом у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 21000,00 грн.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2026 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

Повне судове рішення складено « 26» травня 2026 року.