Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №289/443/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/443/26

Номер провадження 2/289/864/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з посиланням на те, що 29.05.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою ІКС Товариства укладено кредитний договір № 2336872, який підписано позичальником електронним підписом, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору Товариство надає Клієнту кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта згідно п. 2.1. Договору, порядок обчислення процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов`язки сторін обумовлені в Договорі.

16.12.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №16122025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.12.2025 до Договору факторингу №16122025 від 16.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20040,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 4000,00 грн., заборгованість по відсотках – 8040,00грн., сума заборгованості за пенею - 8000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою від 12.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 08.04.2026 (а.с.50), та було відкладено за клопотанням представника відповідача на 27.04.2026 (а.с.57).

13.04.2026 від представника відповідача адвоката Тисячник Р.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що відповідно до умов договору кредит надано на 360 днів, а дата повернення згідно графіка встановлена 124.05.2026, однак, в порушення положень ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 6.4. Договору позичальника не повідомлено вимогу про повернення кредиту, строк якого ще не настав, в повному обсязі, а отже право вимоги у позивача не виникло. Також відповідач не отримував письмове повідомлення про відступлення права вимоги кредитодавцем позивачу, а із доданих позивачем документів неможливо достеменно встановити перехід права вимоги до відповідача. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення відповідачем вказаного кредитного договору, матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач підписав договір із застосуванням ідентифікатора електронного підпису, а навіть якби і підписав – то сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором, однак в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту отримання відповідачем від позивача кредитних коштів (зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку). Нарахування неустойки в розмірі 8000,00 грн. є незаконним. Просить поновити строк для надання відзиву, так як відповідач отримав ухвалу суду та позовну заяву 08.04.2026, коли адвоката доєднали до електронного суду. Розгляд справи просить проводити без участі відповідача та його представника (а.с.63-72).

Враховуючи, що представником відповідача подано відзив у встановлений ухвалою суду від 12.03.2026 строк, відтак відсутні підстави для його поновлення.

21.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому звертає увагу суду на те, що Кредитний договір було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису, верифікація та ідентифікація позичальника здійснювалася через ІТС первісного кредитора, договір укладено у відповідності до положень чинного законодавства. На підтвердження належного відступлення права вимоги за цим договором суду надано відповідні належні та допустимі докази, Договір факторингу є дійсним та відповідає вимогам чинного законодавства і ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Щодо ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування кредитних коштів зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, так як позивач не є первісним кредитором, кредитні кошти були перераховані на вказану в договорі картку через банк-емітент, а відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Наголошує на тому, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повній мірі доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за вказаним договором та наявність заборгованості за ним. Вищевказаний кредитний договір укладений з відповідачем в судовому порядку не був розірваний, недійсним не визнаний, відтак діє презумпція правомірності правочину. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судове засідання провести за відсутності представника позивача (а.с.79-90).

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, враховуючи їх заяви про розгляд справу за їх відсутності суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2336872 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.5-10), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором К660, також сторонами підписано Додаток №1 до цього Договору Графік платежів (а.с.11), Додаток 2 Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (а.с.11 на звороті) та Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.12-13).

Відповідно до умов Договору № 2336872 від 29.05.2025 сума кредиту становить 4000,00 грн. (п.1.2.), строк кредиту – 360 днів (п.1.3.); періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п.1.4.); стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1.).

Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

В Графіку платежів зазначені розрахунки за кредитом із зазначенням дат платежів, сум платежів для погашення кредиту, загальна реальна вартість кредиту складе 18400,00 грн. Графік підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К660 29.05.2025 15:43:47 (а.с.11).

Відповідач був належним чином ознайомлений із умовами кредитного договору, у тому числі з Паспортом споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), що підтверджується накладенням відповідачем електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором А095, 29.05.2025 15:43:40 (а.с.12-13).

Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та інші умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 16.12.2025, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 29.05.2025 на суму 4000,00 грн., призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441111038475038 ( а.с.14).

За розрахунком ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за Договором № 2336872 від 29.05.2025 станом на 16.12.2025 позичальником за весь час дії Договору не було сплачено коштів для повернення кредиту, заборгованість ОСОБА_1 становить 20040,00 грн., до якої входить: 4000,00 грн. - тіло кредиту, 8040,00 грн. - % за користування кредитом, 8000,00 грн. – штрафні санкції (а.с.15-17).

На переконання суду позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (аналогом ЕЦП одноразовим ідентифікатором К660), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу), висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.

Доводи представника відповідача про те, що не доведено укладення відповідачем кредитного договору, фактичного отримання коштів, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ст. 207 ЦК України та ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію» договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо він підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписання Договору №2336872 саме таким способом стороною відповідача не спростовано.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору №2336872 від 29.05.2025, відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір не був би укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.10.2020 у справі №127/33824/19; від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та ін. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем, який не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису. Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані для укладення кредитного договору, суду не надані.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача у відзиві про те, що позивачем не надано на підтвердження своїх вимог первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт укладення кредитного договору, адже матеріалами справи дана обставина підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» (який надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків) від 16.12.2025 (а.с.14) про перерахунок на картку № НОМЕР_3 (вказану позичальником у кредитному договорі) коштів у сумі 4000,00 грн. (погоджене в договорі тіло кредиту) 29.05.2025 (тобто в день укладення договору).

У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Відсутність у матеріалах справи меморіального ордера не спростовує дійсності договору, позивач не є первісним кредитором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25).

ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, надало всі наявні у нього докази на підтвердження факту укладення кредитного договору кредитодавцем з відповідачем.

За обставин даної справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, Договір №2336872 від 29.05.2025 (а.с.5-10), укладений між сторонами, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

При цьому слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, суд вважає, що посилання представника відповідача про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Стверджуючи у загальному про вказані вище обставини, стороною відповідача клопотань про витребування з банківської установи інформації на підтвердження (чи спростування) факту належності (чи навпаки) йому кредитної картки, зарахування на неї коштів, тощо не заявлено.

Тобто не надано доказів на спростування наданих позивачем доказів.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості підтверджує складові заборгованості, узгоджується з умовами кредитного договору (в частині сплати тіла, процентів) та відповідачем жодним чином не спростований.

Отже позивачем, на думку суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та наявність заборгованості за цим договором.

16.12.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 16122025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило за плату на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначений в Реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.18-24).

Згідно Додатку №1 до Договору факторингу №16122025 - Реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло права вимоги в тому числі до боржника ОСОБА_1 (№1119), загальна сума заборгованості за договором № 2336872 від 29.05.2025 становить 20040,00 грн., з них 4000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 8040,00 грн. – заборгованість за відсотками, 8000,00 грн. – заборгованість за пенею (а.с.25).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12).

Позивачем надано копії договору факторингу, витягу з реєстру прав вимоги, а також докази щодо розміру оплати за договором факторингу, вказані документи оформлені належним чином, відтак є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу відображає інформацію про відступлення права вимоги щодо конкретного боржника та номеру відповідного договору для мінімізації та недопустимості розкриття відомостей щодо інших боржників.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, стороною відповідача не надано.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є захист порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке полягає у невиконанні договірних зобов'язань відповідачем за відповідним кредитним договором, шляхом стягнення заборгованості за ним. Тобто в даному випадку не є предметом спору саме визнання відповідного договору недійсним чи розірвання відповідного договору на підставі істотного порушення прав сторони.

Слід наголосити на тому, що укладений кредитний договір відповідачем в судовому порядку не був розірваним. Крім того, вказаний договір у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 Цивільного кодексу України, діє презумпція правомірності правочину.

Згідно наданих суду доказів встановлено, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, а відтак на спірні правовідносини розповсюджується Закон України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що кредитні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору, то спірні правовідносини, що стосуються дострокового повернення кредиту, врегульовані положеннями частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, якщо кредитор за вищевказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів.

За відсутності факту належного направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору, суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав, ні.

За таких обставин повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що вони одержали або мали одержати повідомлення, але не одержали його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2022 у справі № 752/11645/19.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою врегульовано порядок дострокового погашення кредиту. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу досудової вимоги щодо дострокового стягнення заборгованості. Як наслідок позивачем не доведено дотримання порядку дострокового повернення кредиту за вимогою банку, а тому термін повернення кредиту на час звернення позивача до суду в повному обсязі не настав.

Враховуючи те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо їх повернення (не сплачував періодичні платежі), що не заперечується відповідачем, наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентах, строк погашення яких настав.

Як встановлено матеріалами справи позивачем порушено питання стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів, за якими на день звернення до суду строк сплати настав.

А тому доводи у відзиві щодо відсутності доказів направлення позивачем досудової вимоги про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором як підстави для відмови у позові не заслуговують на увагу, враховуючи при цьому, що на момент розгляду справи та ухвалення судом рішення (26.05.2026) вже настав визначений Кредитним договором строк остаточного виконання зобов`язань – 24.05.2026.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за Договором № 2336872 від 29.05.2025.

У спірних правовідносинах про стягнення кредитної заборгованості саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 29.05.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві.

Доказів погашення кредитного боргу, які б не були враховані позивачем при визначенні заявленої до стягнення у справі суми, матеріали справи не містять.

Водночас суд погоджується із викладеним у відзиві представником відповідача запереченням щодо стягнення 8000,00 грн. неустойки відповідно до умов кредитного договору.

Згідно п. 6.4. Договору № 2336872 про надання споживчого кредиту від 29.05.2025 у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту або процентів, останній зобов'язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 600,00 грн. на 3 день такого невиконання та у розмірі 120,00 грн. починаючи з 4 дня за кожен день невиконання.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки у розмірі 8000,00 грн. відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені (а.с.44,46) судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1599,57 грн. (12040,00 /20040,00 х 2662,40).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Кредитним договором № 2336872 від 29.05.2025 в розмірі 12040,00 грн., а також судові витрати 1599,57 грн. – сума сплаченого судового збору, а всього 13639,57 грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять грн. 57 коп.).

В іншій частині заявлених вимог позовну заяву залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО