Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №166/691/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/691/26

провадження № 1-кп/166/88/26

категорія: 23

ВИРОК

іменем України

27 травня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026030570000073 від 24 лютого 2026 року заобвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, особи пенсійного віку, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

установив:

ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, зокрема Ратнівським районним судом Волинської області постановами від 26.09.2025, 09.12.2025, 22.12.2025, 10.02.26, за умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_4 , яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, приниженні та залякуванні, Такими діями ОСОБА_6 викликав у ОСОБА_4 побоювання за свою безпеку та життя, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, негативних переживань та емоційної напруженості, в тому числі втрати самооцінки та позитивних емоцій.

У подальшому 23 лютого 2026 року близько 20 год 25 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_4 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, усвідомлюючи, що його дії носять систематичний характер, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття з прямим умислом, спрямованим на вчинення психологічного насильства щодо потерпілої ОСОБА_4 , у грубій формі умисно висловлювався нецензурною лайкою відносно дружини, принижував та ображав останню словесно, погрожував їй фізичною розправою, спричиненням тілесних ушкоджень, тим самим скоїв домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_4 . Указані дії ОСОБА_6 викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку та життя, погіршення якості її життя, що виразилось в емоційних розладах, зокрема втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, переживаннях за власне життя та здоров`я, постійній емоційній напруженості, в тому числі в зниженні самооцінки та негативних емоціях.

Крім цього, 04 квітня 2026 року близько 10 години ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення систематичного домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_4 , з якою перебуває у сімейних відносинах, усвідомлюючи, що його дії носять систематичний характер, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття з прямим умислом, спрямованим на вчинення психологічного та економічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_4 , в приміщенні кімнати-спальні знайшов грошові кошти в сумі близько 5000 грн, які попередньо заощадила остання, та у подальшому частково розпорядився вказаними грошовими коштами на власний розсуд, чим погіршив матеріальне становище потерпілої, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру щодо ОСОБА_4 . Указані дії викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку та життя, погіршення якості її життя, що виразилось в емоційних розладах, зокрема втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, переживаннях за власне життя та здоров`я, постійній емоційній напруженості, в тому числі в зниженні самооцінки та негативних емоціях.

Обвинувачений, хоча й вказав про визнання винуватості у скоєнні цього кримінального правопорушення, однак його показання свідчать про протилежне.

Так, ОСОБА_6 дав показання про те, що 23 лютого 2026 року він спав, будь-якого насильства щодо дружини не вчиняв, не погрожував, не обзивав, однак визнав, що мала місце суперечка. Син викликав поліцію. Вважає, що дружина є ініціатором їх сімейних конфліктів, оскільки саме вона висловлює своє невдоволення його зовнішнім виглядом, звичкою курити табак, ненаданням грошових коштів. Де перебувала дружина у той день, йому невідомо. Спочатку визнав, що 04 квітня 2026 року взяв без дозволу дружини 2000 грн із-за шафи в кімнаті сина, де також були долари США, польські злоті й документи, які того ж дня, за винятком частини гривень, повернув потерпілій, а 09 травня 2026 року повернув їй ще 5000 грн. Спочатку вказав, що взяв гривні для придбання сітки для огорожі, однак для чого взяв іноземну валюту – пояснити не зміг. Згодом заперечив такий факт, вказав, що ніяких коштів не брав, це були його гроші, 09 травня 2026 року віддав дружині 5000 грн для потреб сім`ї, які отримав як соціальну допомогу від держави.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину з огляду на таке.

Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі – Закону) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь .

Економічне насильство згідно із приписами ст. 1 Закону - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Потерпіла дала показання суду про те, що з обвинуваченим у шлюбі проживає із 1987 року. Упродовж останніх років спільне проживання стало нестерпним. У зв`язку із зловживанням ОСОБА_6 алкоголем останній став агресивним, запальним, безпідставно ображав її та сина нецензурними словами, влаштовував дебоші, нищив речі домашнього вжитку, будівлі (підпалив у серпні 2024 року приміщення літньої кухні, де зберігалися гроші й документи), проганяв із будинку (часто в нічну пору доби), застосовував фізичне насилля (бив, тягнув за волосся, кидав у неї ножа, сокиру). Вона періодично виїжджає на сезонні заробітки в Республіку Польща, бо кошти потрібні на лікування сина з інвалідністю, на проживання. Обвинувачений їй матеріально не допомагає. Вона ж відчуває себе приниженою, розгубленою, живе у постійному страху за своє та сина життя і здоров`я, боїться перебувати у будинку, часто ночує в сестри, племінників. 23 лютого 2026 року вона і син повернулися із судового засідання Ратнівського районного суду, куди не з`явився обвинувачений. ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння почав нецензурно висловлюватися, ображати, принижувати її, голосно кричати. Вона, злякавшись за своє життя і здоров`я, пішла до сестри. За викликом сина прибули поліцейські, на їх вимогу вона прийшла додому. Згодом вона написали заяву про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Крім цього, дала показання про те, що 04 квітня 2026 року близько 10 години обвинувачений пішов з дому, тоді близько 11 години вона виявила зникнення грошових коштів і документів, які напередодні сховала за шафою у кімнаті сина. Вона дуже рознервувалася, бо це були всі її кошти. Більш за все вона переживала за документи (свої паспорти, паспорт сина і його посвідчення про інвалідність), оскільки декілька років тому чоловік підпалив літню кухню, де згоріли гроші й документи. На її виклик прибули поліцейські, які знайшли чоловіка поблизу одного із магазинів селища Заболоття. Після приїзду із поліцейськими додому обвинувачений із хліва виніс згорток із доларами, злотими та документами, а також приблизноь 200 гривень. 09 травня 2026 року чоловік віддав їй 5000 гривень. Указала, що дозволу брати кошти вона ОСОБА_6 не давала, навпаки кошти від нього ховала, як робила це і раніше через витрачання чоловіком грошей усупереч інтересам сім`ї. Зазначила, що загалом систематична неправомірна поведінка обвинуваченого призвела до втрати нею повноцінного відпочинку, можливості якісно працювати, до постійної втоми та переживань.

У ході слідчих експериментів (протоколи від 26.02.26 та 23.04.26) потерпіла ОСОБА_4 дала аналогічні показання, відтворила обставини злочину на місці, зокрема вказала, де саме відбувалися вказані події, як обвинувачений її шарпав, де були сховані грошові кошти.

Показання потерпілої є логічними, послідовними, узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами, тому суд приймає ці показання як належні й допустимі.

Свідок ОСОБА_7 , син потерпілої та обвинуваченого, повідомив, що батько постійно застосовує насильство щодо матері: нецензурно ображає, погрожує, проганяє з будинку, штовхає, заважає відпочивати уночі, голосно кричить, гримає дверима. У зв`язку з цим матір уже тривалий час перебуває у стані неспокою і тривоги, ночує на підлозі в його кімнаті або у будинку тітки. Він пробачив його за вчинення протиправних дій, однак його поведінка йому не зрозуміла. Подій 23 лютого 2026 року і 04 квітня 2026 року він не пам`ятає, має проблеми із здоров`ям у зв`язку із ДТП. Через насильство батька матір постійно плаче, приймає ліки, переживає й хвилюється. Зауважив, що у присутності сторонніх осіб поведінка обвинуваченого змінюється, він тоді веде себе адекватно. Такі ж показання надав свідок ОСОБА_7 під час слідчого експерименту (протокол від 26.02.26).

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , інспектори СРПП ВП №2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, дали показання про те, що уже тривалий час неодноразово виїжджали за місцем проживання обвинуваченого і потерпілої за заявами про скоєння домашнього насильства. У всіх випадках повідомлення були підставними.

Так, свідок ОСОБА_8 повідомив, що 23 лютого 2026 року за заявою ОСОБА_11 він і ОСОБА_10 прибули до місця проживання заявника, у будинку був син і обвинувачений, потерпілої не було. Зі слів сина, ОСОБА_6 виражався нецензурною лайкою щодо ОСОБА_4 , погрожував їй, вона у зв`язку з цим пішла до будинку сестри. На їх телефонний дзвінок вона прийшла додому, збуджена, знервована, заплакана, й повідомила, що ОСОБА_6 її ображав нецензурною лайкою, голосно кричав, заважав відпочивати. Сам ОСОБА_6 винуватість заперечував, у їх присутності не лаявся, пробачення в потерпілої не просив.

Свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що 04 квітня 2026 року разом із ОСОБА_10 виїжджав на виклик з приводу зникнення грошових коштів потерпілої. У будинку ОСОБА_6 не було, його виявили на центральній вулиці селища. Спочатку він заперечував причетність до зникнення грошей, згодом, прибувши до місця проживання, виніс із сарая торбинку із грошима (долари, злоті) і документами. Частину коштів, яких не вистачало, зобов`язувався повернути пізніше, казав, що витратив на особисті потреби, а також купив сітку для огорожі. Потерпіла перебувала у збудженому стані, була сильно схвильована, жалілася, що ситуація не змінюється, насильство продовжується. Зі слів потерпілої, обвинувачений постійно бере її кошти без дозволу, тому вона їх ховає від нього.

Свідок ОСОБА_10 щодо обставин 23 лютого 2026 року та 04 квітня 2026 року дав аналогічні показання, що й свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Додатково повідомив, що потерпіла 23 лютого 2026 року казала про те, що боїться ночувати в будинку, знову повернеться до сестри, повідомляла, що вже не може так жити, вчинить суїцид.

Свідки ОСОБА_12 , секретар Заболоттівської селищної ради, і ОСОБА_13 , завідувач сектору служби в справах дітей цієї ж ради, повідомили, що їм відомо про складну ситуацію в сім`ї ОСОБА_14 , де чоловік чинить домашнє насильство над дружиною. На виконанні в Заболоттівській селищній раді є постанова суду від 09.12.25 про зобов`язання ОСОБА_6 пройти програму для кривдників, проте останній до селищної ради за викликом не з`явився.

ОСОБА_7 , син обвинуваченого і потерпілої, 23 лютого 2026 року о 20 год 25 хв звернувся із заявою на лінію «102» про вчинення батьком психологічного насильства у стані алкогольного сп`яніння, про що свідчить рапорт чергового місцевого відділення поліції від 23.02.26.

Згідно з протоколом огляду аудіозапису телефонної розмови заявника ОСОБА_7 та оператора лінії «102» ОСОБА_7 повідомляє оператора, що батько вкотре «тріпає нерви», чинить психологічний тиск, у стані алкогольного сп ‘яніння «робить кардебалети».

Із протоколу про прийняття від ОСОБА_4 заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.02.26 вбачається, що ОСОБА_6 систематично вчиняє домашнє насильство, зокрема словесно погрожує фізичною розправою, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя.

Потерпіла ОСОБА_4 04 квітня 2026 року звернулася із заявою на лінію «102» про те, що її чоловік систематично вчиняє домашнє фізичне і психологічне насильство щодо неї, знущається, забрав без її відома гроші та документи, про що свідчить рапорт чергового відділення поліції від 04.04.26.

Згідно з протоколом огляду аудіозапису телефонної розмови заявниці ОСОБА_4 та оператора лінії «102» ОСОБА_4 повідомляє оператора, що чоловік ОСОБА_6 забрав у неї грошові кошти (долари, злоті, гривні), плаче, просить допомоги, каже, що вже не має сили так жити.

Про такий факт, зокрема те, що ОСОБА_6 забрав у неї 650 доларів США, 900 злотих, 6000 грн та документи, йдеться у протоколі прийняття від ОСОБА_4 заяви про вчинення злочину від 04.04.26.

У контексті ст. 126-1 КК України як прояв економічного домашнього насильства розглядається привласнення доходів у шлюбі.

Згідно із ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Сімейний кодекс зобов`язує подружжя розпоряджатися спільними грошима виключно за взаємною згодою. Кожен із партнерів має право на те, щоб спільні кошти витрачалися в інтересах сім`ї.

Відтак за законом отримані ОСОБА_4 у шлюбі грошові кошти, як дохід від сезонних заробітків, є спільним майном подружжя. Обвинувачений, як чоловік потерпілої, формально мав до цих коштів доступ, але розпоряджатися ними одноосібно, ігноруючи волю дружини, він не вправі. Про те, що гроші потерпіла ховала від чоловіка, бо той, ніде не працюючи, не отримуючи доходу, витрачав їх не в інтересах сім`ї, свідчать її ж показання. При цьому, такі випадки, з її слів, траплялися постійно.

Підставними є доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_6 , який усупереч волі дружини знайшов, забрав та розпорядився на свій розсуд грошовими коштами, створює постійний психологічний тиск та загрозу фінансовій безпеці ОСОБА_4 . Це змушує її обмежувати власні потреби та жити у постійному страху, напрузі й переживаннях.

На переконання суду, така поведінка обвинуваченого є різновидом економічного й психологічного домашнього насильства.

Таємний спосіб вилучення обвинуваченим грошей, зміна агресивної поведінки на адекватну в присутності сторонніх осіб (з показань свідків ОСОБА_7 і працівників поліції) підкреслює прихований характер аб`юзу.

Із потерпілою ОСОБА_4 клінічний психолог КП «Ратнівський центр первинної медичної допомоги» ОСОБА_15 25 лютого 2026 року провів консультацію, за результатами якої установив, що ОСОБА_4 контакт установлює з напруженням, її емоційний фон знижений, тривожно-депресивний, спостерігається підвищена настороженість, реакції на згадування психотравмуючих подій – виражено емоційні (сльози, тремор голосу), самооцінка знижена, наявні ознаки психологічної травматизації, поведінка обережна, з елементами страху. У ході консультації в ОСОБА_4 виявлено клінічно значущі ознаки психологічної травматизації, посттравматичного стресового реагування, тривожно-депресивної симптоматики, емоційного виснаження, порушення адаптації.

Суд, вбачаючи у діях обвинуваченого ознаки систематичності, орієнтується на позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20.Так, за висновком ВС систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним. Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя). Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб. При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства.

Суд установив, що ОСОБА_6 згідно із постановами Ратнівського районного суду Волинської області від 26.09.25, 09.12.25, 22.12.25, 10.02.26 притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП за вчинення відповідно 11 вересня 2025 року, 26 листопада 2025 року, 27 листопада 2025 року та 09 грудня 2025 року відносно своєї дружини ОСОБА_4 домашнього насильства, що полягало у нецензурній лайці та словесних погрозах фізичною розправою, штовханні, а 09 грудня 2025 року, крім цього, - прогнанні з будинку. Усі постанови суду набрали законної сили.

Таким чином, суд, оцінюючи досліджені докази, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 в умисних систематичних діях, що становлять психологічне та фізичне насильство (образи нецензурними словами, погрози фізичною розправою, штовхання), та мали місце 11 вересня 2025 року, 26 листопада 2025 року, 27 листопада 2025 року, 09 грудня 2025 року, 23 лютого 2026 року, 04 квітня 2026 року. Такі дії обвинуваченого призвели до тривалих психологічних страждань потерпілої, погіршення якості життя (втомі, економічному дискомфорті, негативних переживаннях, втраті повноцінного сну, відпочинку, позитивних емоцій), тобто спричинили наслідки, які не охоплюються ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 96 від 10.03.26 у ОСОБА_6 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення, і виявляються на час проведення експертизи хронічні психопатоподібні постпсихотичні зміни особистості, що не позбавляє його здатності усвідомлювати значення свої дій і керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відтак суд уважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, - домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та економічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої особи.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу винного, який суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, схильна до зловживання спиртними напоями та скоєння в такому стані сімейних дебошів.

На час вчинення інкримінованих дій обвинувачений непогашених чи незнятих судимостей не мав, однак такі дії скоїв у ході судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, за результатами якого вироком від 23.04.26, який набрав законної сили 25.05.26, засуджений за сукупністю злочинів до 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_6 відповідно до довідки КНП «Ратнівська ЦРЛ» від 25.02.26 перебуває під спостереженням лікаря-психіатра, діагноз F23.0. Проте, ураховуючи висновок експерта за результатами судово-психіатричної експертизи № 96 від 10.03.26, суд дійшов переконання про осудність ОСОБА_6 та відсутність потреби у застосуванні примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.

Пом`якшуючі покарання обставини відсутні.

Суд не визнає обтяжуючою покарання обставиною вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки злочин у цьому провадженні ОСОБА_6 скоїв до постановлення щодо нього Ратнівським районним судом Волинської області вироку від 23.04.26 за ст.126-1 КК України.

Із урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку про можливість перевиховання обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виключно за умови позбавлення його волі, з огляду на позицію потерпілої, яка просила суворо не карати винного, - на мінімальний строк.

Суд ураховує, що ОСОБА_6 злочин у цьому провадженні скоїв до постановлення щодо нього Ратнівським районнним судом Волинської області вироку від 23.04.26, згідно з яким він засуджений за ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді шести років позбавлення волі. Тому покарання суд призначає на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип часткового складання покарань за кримінальні правопорушення.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, прокурор про обрання запобіжного заходу не клопотав.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та кримінальних правопорушень, передбачених вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року, шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази: два DVD-диски та один флешнакопичувач – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_1