Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №159/1535/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1535/26

Провадження № 2/159/1523/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Губара В.Є.,

з участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 21.09.2023-010000685 від 21.09.2023 у розмірі 5646 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2023 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 02.03.2023 - 100000487, яким надано кредит у розмірі 3000 грн. строком на 42 дні, процентна ставка 2% за один день користування, неустойка в сумі 60 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Кредитний договір неодноразово переоформлявся між сторонами шляхом підписання заявок, що є невід`ємною частиною договору, востаннє 21.09.2023 шляхом підписання заявки та укладання кредитного договору №21.09.2023-010000685. Позивач зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн. Однак, відповідач порушила умови кредитного договору №21.09.2023-010000685 від 21.09.2023, внаслідок чого, станом на 15.03.2026 виникла заборгованість, в сумі 5646,00 грн., з яких: 3000 грн. тіло кредиту, по процентам в розмірі 2646,00 грн. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 27.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Прични неявки не повідомила. Відзив до суду не подавала.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 19.05.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення і у зв`язку зі складністю справи його ухвалення та проголошення відкладено, проголошення судового рішення призначено на 11 год. 15 хв. 26.05.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.03.2023 між сторонами укладено кредитний договір (оферти) № 02.03.2023-100000487 у розмірі 3000 грн. строком на 42 дні, зі сплатою відсотків, у розмірі 2% за один день користування Кредитом, неустойки, в сумі 60 грн., який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором С976 та підписано заявку, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Кредитний договір (оферти) переоформлявся між сторонами шляхом підписання заяви, що є невід`ємною частиною договору в наступній послідовності:

- 30.03.2023 за № 30.03.2023-010000198;

- 27.04.2023 за № 27.04.2023-010000195;

- 09.06.2023 за № 09.06.2023-010000093;

- 10.07.2023 за № 10.07.2023-010000241;

- 08.08.2023 за № 08.08.2023-010000250;

- 21.08.2023 за № 21.08.2023-010000695;

- 04.09.2023 за № 04.09.2023-010000685;

- 21.09.2023 за № 21.09.2023-010000685.

Так згідно заявки від 21.09.2023 відповідно до умов кредитного договору № 21.09.2023-010000685 відповідачу 21.09.2023 надається кредит у розмірі 3000 грн. строком на 42 дні, дата повернення кредиту 01.11.2023, зі сплатою відсотків у розмірі 2,1% за один день користування Кредитом, неустойки в сумі 60 грн., який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором С979 та заявкою, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

З довідки-розрахунку про стан заборгованості до кредитного договору № 21.09.2023-010000685 від 21.09.2023 за період з 21.09.2023 по 01.11.2023 вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором, становить 5646,00 грн, з яких: 3000,00 грн. основний борг, 2646,00 грн проценти.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5645,00 грн за кредитним договором № 21.09.2023-010000685 від 21.09.2023.

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем долучено квитанцію Liqpay №2233843821 від 02.03.2023 на суму 3000 грн., з призначенням платежу: видача за договором № 02.03.2023-100000487; довідка-розрахунок заборгованості.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України віфд 04.07.2018 №75.

Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

З даних наданої довідки-розрахунку заборгованості відповідача вбачається наявність заборгованості перед позивачем за наданим кредитом в розмірі 5646,00 грн. Однак, даний розрахунок не є випискою по особовому ранку, він не містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, не є регістром аналітичного обліку та не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій.

Крім того, суд враховує, що довідка-розрахунок про стан заборгованості ТОВ «Споживчий центр» складена самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача. Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості саме в сумі 5646,00 грн.

На підтвердження факту перерахування коштів (3000 грн.) позивачем надано квитанцію Liqpay, в якій зазначено, що 02.03.2023 о 09:52 було проведено платіжну операцію на суму 3000 грн. 00 коп., з призначенням платежу: видача за договором № 02.03.2023-100000487, де платником зазначено - Швидкий кредит, а отримувачем - номер платіжного інструменту 444111*71.

Разом з цим, позовні вимоги стосуються не кредитного договору № 02.03.2023-100000487, а оформленого у виді заявки кредитного договору за № 21.09.2023-010000685 від 21.09.2023, що містить самостійні істотні умови щодо надання відповідачу кредиту в сумі 3000 грн. саме 21.09.2023.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надання позивачем 21.09.2023 відповідачу зазначених кредитних коштів.

Отже, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування та порушення відповідачем своїх зобов`язань та їх розміру, вимоги про стягнення заборгованості з відповідача задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.526, 626, 629, 1050, 1054, 1054 ЦК України, ст.ст. 263-265, 268, 274-279, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживаннчя: АДРЕСА_1 .

Повне зачоне рішення складено 26.05.2026.

Головуючий:В. Є. ГУБАР