Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №640/16056/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/16056/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2021 №330060411, від 09.04.2021 №267440416, від 09.04.2021 №267460416.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.04.2021 року №330060411, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на 1 856 467 грн. та нараховано штраф 464 116,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.04.2021 року №267440416, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» нараховано штраф 164 939,90 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.04.2021 року №267460416, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» нараховано штраф 4956,35 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві – залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - залишено без змін.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» про вирішення питання про судові витрати у справі №640/16056/21 - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві – залишено без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року - залишено без змін.

27 квітня 2026 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат у сумі 11875 грн, понесених під час апеляційного розгляду справи.

У запереченнях на вказану заяву відповідачем зазначено про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На думку Головного управління ДПС у м. Києві, розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді, заявлений позивачем до відшкодування, є необґрунтованим. Обсяг виконаних адвокатом робіт/послуг на стадії розгляду справи в суді не є співрозмірним розміру понесених витрат, і свідчить про невідповідність останніх критерію розумності їхнього розміру.

Розглянувши вказану заяву щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про часткову обгрунтованість такої заяви, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Як свідчать матеріали справи, що між позивачем та Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.10.2019 №199/19.

У подальшому, у 2024 році сторони підписали нову редакцію Додатку № 1, в якому змінили вартість послуг, про що свідчать: додаткова угода № 3 від 03.09.2022 року, додаткова угода № 4 від 30.09.2023 та додаткова угода № 5 від 14.10.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.10.2019 № 199/19 з Додатком № 1 від 14.10.2024.

Так, адвокатом було надано правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 11 875 грн, а саме:

1) підготовка клопотання та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду вартістю 1250 грн за 0,5 години роботи, що підтверджується Актом-рахунком №73 від 31.03.2026 та платіжним дорученням №86 від 08.04.2026;

2) надання юридичних консультацій з питань адміністративного права вартістю 5000 грн за 5 годин роботи, що підтверджується Актом-рахунком №73 від 31.03.2026 та платіжним дорученням №86 від 08.04.2026;

3) представництво у справі №640/16056/21, а саме: підготовка заяви про надання доступу до електронної справи; підготовка відзиву на апеляційні скарги; підготовка клопотання про участь в режимі відеоконференції вартістю 11875 грн за 4 години 45 хв. роботи, що підтверджується Актом-рахунком №73 від 31.03.2026 та платіжним дорученням №86 від 08.04.2026;

У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

Так, у запереченнях на вказану заяву відповідачем зазначено про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді, заявлений позивачем до відшкодування, є необґрунтованим. Обсяг виконаних адвокатом робіт/послуг на стадії розгляду справи в суді не є співрозмірним розміру понесених витрат, і свідчить про невідповідність останніх критерію розумності їхнього розміру.

У свою чергу, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076-VI).

При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов`язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов`язані критерієм «неминучості» з розглядом справи тощо.

Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій «неминучості») має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.

До того ж, колегія суддів враховує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід зазначити, що представником позивача не доведено суду, яким чином зазначена послуга як надання юридичних консультацій з питань адміністративного права мала вплив на хід розгляду справи в частині надання професійної правничої допомоги позивачеві, враховуючи, що такі консультації моужть бути складовою написання відзиву у справі.

У свою чергу, Верховний Суд у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо в Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання про те, що вищевказані послуги, надані адвокатом, не відповідають критерію «неминучості», а також охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Щодо таких послуг як оформлення та подання до суду апеляційної інстанції заяви про надання доступу до електронної справи та клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції колегія суддів зауважує, що складення таких заяв не потребує спеціальних професійних навичок та надмірних витрат у часі.

До того ж, матеріали справи не містять жодних документів, поданих у суді апеляційної інстанції позивачем, окрім відзиву на апеляційні скарги, тому таку послугу як написання клопотання та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду колегія суддів оцінює критично.

При цьому, суд не вважає за доцільне подавати окремо до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка може бути заявлена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу.

Даний спір є справою незначної складності, предмет доказування об`єктивно не вимагав вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень, а написання відзиву на апеляційні скарги не потребувало витрати значного обсягу часу, з огляду на цитування у ньому положень позовної заяви та норм КАС України.

Відтак, вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 11875,00 грн не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вказане, витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції лише на суму 5000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, що відповідає критерію реальності таких витрат, тому колегія суддів приходить до переконання, що вказані витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» про розподіл судових витрат – задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробудком» (місцезнаходження: вул. Хоткевича Гната, 12, оф.177, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 38991221), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова