Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №216/7607/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 216/7607/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області

на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.05.2025 року (головуючий суддя Попов В.В.)

в адміністративній справі №216/7607/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів:

Головного управління патрульної поліції в Дніпропетровській області,

Інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Хілько Андрія Руслановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до зазначених відповідачів, просив:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3310401 від 21.10.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у розмірі 510 грн. 00 коп., а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно зазначеної постанови, позивач 21 жовтня 2024 року, о 11 год. 32 хв., керуючи транспортним засобом «Audi A3», н/з НОМЕР_1 , рухався в районі будинку 3В по пр. Миру в м. Кривому Розі та повертаючи ліворуч при основному зеленому сигналі світлофору, не надав перевагу в русі ТЗ, що рухається в попутному напрямку прямо, що було зафіксовано на службовий відеореєстратор та БК 475863, 475862, чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР України та тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Однак, із оскаржуваною постановою позивач не згоден, вважає її необґрунтованою та протиправною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, а тому інспектор не мав підстав складати у відношенні нього постанову. Окрім того, позивач також зазначав, що інспектор під час складання постанови не роз`яснив його права та його право на захист, у зв`язку з чим було порушеного його право щодо можливості скористатись послугами захисника під час складання зазначеної постанови.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.05.2025 року позов - задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3310401 від 21.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач (Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області) подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що постанова серії ЕНА №3310401 від 21.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є правомірною. Зазначено, що відеозаписи з автомобільного та нагрудного відеореєстраторів надати неможливо, позаяк такі не збереглись, оскільки строк їх зберігання становить 30 діб, після чого вони автоматично видаляються із серверу.

В період з 04.05.2026 року по 19.05.2026 року колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №3310401 від 21.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3310401 від 21.10.2024 року, позивач 21 жовтня 2024 року, о 11 год. 32 хв., керуючи транспортним засобом «Audi A3», н/з НОМЕР_1 , рухався в районі будинку 3В по пр. Миру в м. Кривому Розі та повертаючи ліворуч при основному зеленому сигналі світлофору, не надав перевагу в русі ТЗ, що рухається в попутному напрямку прямо, що було зафіксовано на службовий відеореєстратор та БК 475863, 475862, чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР України та тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач вважає протиправною постанову серії ЕНА №3310401 від 21.10.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення, що передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у розмірі 510 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За змістом п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди .

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Важливою складовою досягнення завдання адміністративного судочинства є доказування, яке спрямоване, у першу чергу, на встановлення дійсних обставин у справі, зокрема, на встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування у спорі покладається саме на відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень, а відтак саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач у своєму адміністративному позові заперечує правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, також стверджує, що під час розгляду справи йому не було роз`яснено його прав та порушено право на захист.

При цьому, матеріали справи не містять (відповідачем не було надано до суду) належних, допустимих та беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та доказів безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення та, відповідно, обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема відповідачем не надано відеофіксації правопорушення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, ґрунтується на припущенні.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а «в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

В даному випадку вищезазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні, доводи позивача, викладені в його позові, відповідачем не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 286, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.05.2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова