Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №211/12678/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 211/12678/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2026 року (головуючий суддя Гонтар А.Л.)

в адміністративній справі №211/12678/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 24 жовтня 2025 року звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.10.2025 року позивачу вручили постанову №R124929 про накладення на нього штрафу в розмірі 8500 грн. за ухилення від проходження ВЛК. Але на час винесення постанови він з`явився до ТЦК добровільно за повісткою для отримання документів необхідних для пересування та розпочав проходити ВЛК. Направлення оформлене через систему «Резерв+» від 13 серпня 2025 року. Висновок ВЛК переданий до регіонального ТЦК для затвердження непридатності його до військової служби. Постанова була винесена під тиском на нього в день його прибуття до ТЦК.

Позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що 13.08.2025 року позивач за допомогою застосунку Резерв+ оформив направлення на проходження ВЛК, однак ВЛК не було пройдено. Почав проходити медичний огляд позивач 06.11.2025 року. 13.10.2025 року позивач через свій електронний кабінет надіслав заяву про визнання адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності з правом сплати 50% розміру штрафу. 13.10.2025 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було розглянуто електрону заяву та сформовано постанову R124929 від 13.10.2025 року про накладення штрафу 17000 грн з наданням пільгового розміру штрафу 8500 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на доводи, що викладені в позові.

В період з 04.05.2026 року по 19.05.2026 року колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови R114929 від 13 жовтня 2025 року позивача, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не пройшов ВЛК.

Позивач вважає протиправною постанову відповідача від 13.10.2025 року №R124929 про накладення на нього штрафу в розмірі 8500 грн. за ухилення від проходження ВЛК.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

У приписах ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У частині 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування (далі ТЦК) про притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження ВЛК.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно зі статтею 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:

про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу,

про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію,

про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6 КУпАП).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Відповідно до статті 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначено покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

У частині 3 вказаної статті передбачено, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стаття 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зобов`язує громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У пункті 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції станом на виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Згідно з абзацом 4 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що з повістки №8738 на ім`я ОСОБА_1 вбачається ОСОБА_1 належить з`явитися на ВЛК 18.08.2025 року.

Згідно з направленням на ВЛК № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , воно зареєстровано 13.08.2025 року, дата початку ВЛК 14.08.2025 року.

Висновок ВЛК про непридатність — це офіційне рішення Військово-лікарської комісії про стан здоров`я, що унеможливлює проходження військової служби. Стан здоров`я особи є підставою для звільнення військовослужбовців або зняття військовозобов`язаних з військового обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що згідно висновку лікаря ВЛК від 10.10.2025 року ОСОБА_1 підпадає під статтю 31а (а.с. 4).

Будь-яких даних про придатність або непридатність до військової служби в цьому висновку щодо ОСОБА_1 не зазначено.

Водночас, у зазначений в повістці день, місце і час ОСОБА_1 до ВЛК не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач написав заяву про згоду про притягнення його до адміністративної відповідальності.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була винесена постанова, якою за порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до ОСОБА_1 застосований штраф.

За результатом дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є правомірною та не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 286, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.02.2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова