Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №280/6146/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м.Дніпросправа № 280/6146/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 280/6146/25 (суддя Новікова І.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 133 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.02.2025 №55, йому нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 105 днів за 2022-2025 роки; щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 дні за 2024-2025 роки. Разом з тим, позивач зазначає, що додаткова грошова винагорода не була врахована при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, чим порушено його права та законні інтереси.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, представником позивача була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів скарги скаржник зазначає, що постанова КМУ №168 не передбачає, що виплата винагороди є виключно фактичної умовою – її припинення не скасовує право військовослужбовця на її врахування при визначенні середнього грошового забезпечення, яке має розраховуватись із урахуванням усіх видів грошового забезпечення. Зауважує, що виплата винагороди згідно постанови КМУ №168 має бути гарантована державою та мала систематичний характер, а її припинення у певному періоді не є підставою для неврахування її при розрахунку компенсації, особливо з огляду на обмеження, що діяли в умовах воєнного стану. Вважає, що відсутність фактичної виплати не нівелює право на врахування відповідного виду грошового забезпечення, якщо він прямо передбачений нормативно-правовий актом і був частиною системи грошового забезпечення. Наполягає, що дії відповідача в спірному випадку є протиправними, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник відповідача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги позивача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.02.2025 №55 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Так, у вищевказаному наказі зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані: 25 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік, за 20 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Крім того, наказано виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2024, 2025 роки у кількості 28 днів.

При цьому, не є спірним між сторонами, що під час нарахування компенсації за відпустки, до складу грошового забезпечення з якого обраховано відповідну компенсацію не було враховано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позивач, не погодившись із такими діями щодо не врахування додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення з якого обраховано компенсацію за невикористані дні відпусток, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказав, що на дату звільнення позивача (24.02.2025) у відповідача були відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260 в редакції станом на час спірних правовідносин).

Пункт 6 розділу XXXI цього порядку визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Скаржник наполягає, що йому розрахунок грошової компенсації згідно п. 6 розділу XXXI Порядку №260 протиправно здійснено без урахування винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23 сформував висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Також, Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

В свою чергу, що стосується умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні оплачуваної відпустки, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 констатував, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отож при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Колегія суддів зауважує, що при розрахунку компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпустки враховується сума винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, за умови отримання її військовослужбовцем перед звільненням. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

В свою чергу, як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що позивач перед звільненням з військової служби та на дату розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.

Таким чином, в спірному випадку відсутня умова для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням суми винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, адже позивач її не отримував перед звільненням.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, при обчисленні позивачу розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні відпусток, а отже й підстави для задоволення позову були відсутні.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду не спростовують, в задоволенні скарги слід відмовити.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 280/6146/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак