Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №440/16093/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р.Справа № 440/16093/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.02.2026) по справі № 440/16093/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» (далі – ТОВ «Фіберсервіс», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якій просило суд:

зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області скасувати реєстрацію ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» у якості платника ПДВ з дати реєстрації – 02.04.2024 року;

зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області анулювати декларації з ПДВ, подані ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» за: травень 2024 року (№ 9165529087 від 17.06.2024 року), червень 2024 року (№9199143828 від 17.07.2024 року), липень 2024 року (№ 9238251413 від 16.08.2024 року), серпень 2024 року (№ 9273586985 від 18.09.2024 року), вересень 2024 року (№ 9310065153 від 18.10.2024 року), жовтень 2024 року (№ 9349227171 від 18.11.2024 року), листопад 2024 року (№ 9383264785 від 17.12.2024 року), грудень 2024 року (№ 9417247972 від 17.01.2025 року), січень 2025 року (№ 9035804574 від 18.02.2025 року), лютий 2025 року (№ 9068487216 від 17.03.2025 року), березень 2025 року (№ 9106233089 від 18.04.2025 року), квітень 2025 року (№ 9139635155 від 16.05.2025 року), травень 2025 року (№ 9174657426 від 17.06.2025 року), червень 2025 року (№ 9211049479 від 17.07.2025 року), липень 2025 року (№ 9248410261 від 18.08.2025 року), серпень 2025 року (№ 9284767673 від 17.09.2025 року), вересень 2025 року (№ 9324281818 від 20.10.2025 року);

зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області анулювати декларацію з податку на прибуток підприємств, подану ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» за 2024 рік від 28.01.25 №9421347569 із сумою зобов`язання по податку на прибуток 4640 грн;

зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області сплатити ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачені грошові зобов`язання на суму 1117581 грн, що складаються з переплати з ПДВ на суму 1112941 грн. та переплати з податку на прибуток підприємств на суму 4640 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємством оскаржено рішення відповідача від 20.03.2024 року № 37/16-31-04-05-09, відповідно до якого реєстрація підприємства у якості платника єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анулювалося з 01.04.2024. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 по справі № 440/5601/24 задоволено позов підприємства та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.03.2024 року № 37/16-31- 04-05-09. На виконання рішення суду листом № 36869/6/16-31-04-08-04 від 26.11.2025 Головне управління ДПС в Полтавській області відмовило у скасуванні реєстрації підприємства платником ПДВ з 02.04.2024 року, в анулюванні декларацій з ПДВ, не відповіло на вимогу про повернення переплати з ПДВ у розмірі 1112941 грн, а також на вимогу в анулюванні декларації з податку на прибуток підприємства та поверненні переплати з податку на прибуток підприємств у сумі 4640 грн та відмовило у анулюванні декларацій з ПДВ, зазначивши те, що процедура анулювання декларацій ПДВ не передбачена Податковим кодексом України. Отже, правове становище підприємства не було поновлено повністю: наслідки скасованого судом рішення не були виправлені, декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємств не були анульовані, переплата з ПДВ у сумі 1112941 грн та переплата з податку на прибуток підприємств у сумі 4640 грн не були повернуті підприємству. Після набрання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 по справі № 440/5601/24 законної сили підприємство сплатило єдиний податок, який був нарахований за весь час розгляду справи на загальну суму 679158,55 грн. При цьому, вимушена переплата податку на додану вартість та на прибуток на загальну суму 1117581 грн на даний час не повертається.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс»:

визнано протиправною відмову Головного управління ДПС у Полтавській області щодо анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» з дати реєстрації 02.04.2024 року;

зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області анулювати реєстрацію платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» з дати реєстрації 02.04.2024 року

зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області анулювати декларації з податку на додану вартість, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за: травень 2024 року (№ 9165529087 від 17.06.2024 року), червень 2024 року (№9199143828 від 17.07.2024 року), липень 2024 року (№ 9238251413 від 16.08.2024 року), серпень 2024 року (№ 9273586985 від 18.09.2024 року), вересень 2024 року (№ 9310065153 від 18.10.2024 року), жовтень 2024 року (№ 9349227171 від 18.11.2024 року), листопад 2024 року (№ 9383264785 від 17.12.2024 року), грудень 2024 року (№ 9417247972 від 17.01.2025 року), січень 2025 року (№ 9035804574 від 18.02.2025 року), лютий 2025 року (№ 9068487216 від 17.03.2025 року), березень 2025 року (№ 9106233089 від 18.04.2025 року), квітень 2025 року (№ 9139635155 від 16.05.2025 року), травень 2025 року (№ 9174657426 від 17.06.2025 року), червень 2025 року (№ 9211049479 від 17.07.2025 року), липень 2025 року (№ 9248410261 від 18.08.2025 року), серпень 2025 року (№ 9284767673 від 17.09.2025 року), вересень 2025 року (№ 9324281818 від 20.10.2025 року);

зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області анулювати декларацію з податку на прибуток, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за 2024 рік (№9421347569 від 28.01.2025 року);

зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість на суму 1112941,00 грн та з податку на прибуток підприємств на суму 4640,00 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку, тому зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами статті 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.

При цьому, втручання право мирного володіння майном особи має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України, водночас аргументів, що таке втручання є правомірним та відповідає меті і завданням податкового законодавства, суб`єктом владних повноважень у цій справі не наведено.

Відмовляючи у поверненні помилково сплачених коштів, відповідач обмежився посиланням на те, що вони були сплачені згідно самостійно визначених позивачем податкових зобов`язань в деклараціях, що свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу щодо неповернення платнику податків помилково сплачених коштів. Поряд з цим, відповідач як суб`єкт владних повноважень, який за правилами Порядку №569 відповідає за адміністрування ПДВ, має можливість, як адміністратор цієї системи, вчиняти дії, зокрема, щодо повернення помилково зарахованих коштів з рахунку платника ПДВ, шляхом підготовки та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, відповідного висновку (реєстру).

З урахуванням наведеного та зважаючи на вчинення платником податків всіх необхідних та можливих дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів, суд уважає за необхідне задовольнити позов.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 440/16093/25, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Згідно з базами даних інформаційних систем ДПС, подані ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік та з податку на додану вартість з квітня 2024 року по вересень 2025 року є прийнятими, тому відсутні підстави для визнання податкових декларацій недійсними. Також відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України в інтегрованій картці платника ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» за період з 01.04.2024 по 31.10.2025 обліковується сплата по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 1 112 941,00 грн та податку на прибуток підприємств в сумі 4640,00 грн. Кошти зараховані до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Станом на 16.03.2026 переплата по зазначених платежах відсутня. Отже, протягом періоду з 01.04.2024 (дати реєстрації платником ПДВ) та до дати внесення запису про анулювання такої реєстрації (30.09.2025), виходячи з положень розділу V ПК України, ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» виконувало свої обов`язки платника ПДВ, а саме: декларувало показники обсягів постачання товарів (послуг), здійснювало складання та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, нарахування сум ПДВ до сплати та забезпечувало ведення податкового обліку та сплату ПДВ до державного бюджету. Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.04.2024 по 30.09.2025 ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» зареєстровано податкові накладні з сумою ПДВ покупцям послуг, у т.ч. платникам ПДВ, які включили отримані податкові накладні до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ та зменшили податок до сплати в бюджет. За час перебування у статусі платника ПДВ (до дати анулювання реєстрації платником ПДВ) ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» має дотримуватись положень, встановлених Кодексом для платників ПДВ.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

31.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що реєстрація платником ПДВ була вимушеною мірою, обумовленою незаконним рішенням ГУ ДПС в Полтавській області, яке в подальшому було скасовано судом. Відповідач мав відновити його права шляхом анулювання реєстрації платником ПДВ з дати реєстрації 02.04.2025, а не з довільної дати 30.09.2025. Підприємство під час подання декларацій з ПДВ не було платником ПДВ, тому подані декларації з ПДВ є нікчемними, зазначені в них нарахування ПДВ не є погодженими зобов`язаннями. Сплата не тільки ПДВ та податку на прибуток підприємств, а й єдиного податку (679158,55 грн) свідчить про наявність подвійного оподаткування.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 18.05.2026 об 11:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

12.05.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 задоволено клопотання представника відповідача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» зареєстроване юридичною особою та з 01.07.2015 року застосовує спрощену систему оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.

20.03.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення №37/16-31-04- 05-09 про виключення ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» з Реєстру платників єдиного податку 31.03.2024 у зв`язку із здійсненням виду діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.

З 02.04.2024 року ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» зареєструвалося платником податку на додану вартість.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №440/5601/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, позов ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.03.2024 № 37/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» платником єдиного податку;

зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області відновити з 01.04.2024 року відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію ТОВ "ФІБЕРСЕРВІС" платником єдиного податку з 01.04.2024.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду ГУ ДПС у Полтавській області 08.10.2025 відновлено реєстрацію платником єдиного податку ТОВ «ФІБЕРСЕРВІС» з 01.04.2024 року.

Реєстрація в якості платника податку на додану вартість анульована 30.09.2025 року.

Позивач не погодився із відмовою Головного управління ДПС у Полтавській області щодо анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість з дати реєстрації, а також неповернення переплати з ПДВ у сумі 1112941 грн та переплати з податку на прибуток підприємств у сумі 4640 грн, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до статей 203.1., 203.2 ПК України обов`язком платника ПДВ є надання до податкового органу декларацій з ПДВ та сплата ПДВ: 203.1. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» стало платником ПДВ з 02.04.2024 через неправомірне рішення, яке було скасовано судом (справа №440/5601/24) та повернуто підприємство в стан, який існував до прийняття скасованого рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.03.2024 № 37/16-31-04-05-09, яким реєстрація Товариства у якості платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анульована. На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі №440/5601/24 реєстрація в якості платника податку на додану вартість анульована 30.09.2025.

У контексті зазначеного суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Крім того, суд керується також частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, судом встановлено, що реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Фіберсервіс» анульовано 30.09.2025 – датою набрання чинності рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі, про що зазначає ГУ ДПС у Полтавській області у листі від 26.11.2025 №36869/6/16-31-04-08-04. Тобто, для податкового органу позивач у період з 02.04.2025 по 30.09.2025 обліковувався платником ПДВ, незважаючи на встановлений судовим рішенням факт протиправності та скасування рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.03.2024 № 37/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації ТОВ «Фіберсервіс» платником єдиного податку.

Колегія суддів вказує, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків та принципу правової визначеності. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.

При цьому, відсутність законодавчо визначеного механізму відновлення правового становища платника після скасування судом рішення про анулювання його реєстрації як платника єдиного податку та переведення до статусу платника податку на додану вартість не може покладати на такого платника негативні наслідки чи додаткові обтяження, спричинені недосконалістю нормативного регулювання.

Беручи до уваги встановлений судовим рішенням факт протиправності та скасування рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.03.2024 № 37/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації ТОВ «Фіберсервіс» платником єдиного податку, внаслідок чого ТОВ «Фіберсервіс» неправомірно обліковувалось в період з 02.04.2025 по 30.09.2025 платником ПДВ, колегія суддів зазначає, що відмова Головного управління ДПС у Полтавській області щодо анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» з дати реєстрації – 02.04.2024 свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області анулювати реєстрацію платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберсервіс" з дати реєстрації 02.04.2024.

Як встановлено судом, перебуваючи у статусі платника ПДВ, позивач подавав податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік та з податку на додану вартість з квітня 2024 року по вересень 2025 року; сплачував податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 1 112 941,00 грн та податок на прибуток підприємств в сумі 4640,00 грн, що сторонами не заперечується.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень пунктів 43.1-43.4-1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №569 від 16.10.2014 (далі – Порядок №569), рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України. Електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку №569 сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг до відповідного бюджету.

Повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг.

У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.

З огляду на викладене суд першої інстанції слушно зазначив, що електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Повернення за правилами статті 43 ПК України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.

Підприємство у позові зазначає, що не має податкового боргу, що підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву інтегрованими картками платника, не заперечується та не спростовується відповідачем.

Згідно зі статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У справі «C.A. ZRT. AND T.R. v. Hungary» (заява № 11599/14 та 11602/14) ЄСПЛ було констатовано порушення статті 1 Протоколу першого до Конвенції (захист права власності), зокрема з огляду на те, що 21 липня 2015 року Конституційний Суд Угорщини у своєму рішенні зауважив, що законодавець не запровадив виключних правил для компенсації договірним сторонам майнових збитків, що виникають внаслідок ex lege припинення прав узуфрукту та договорів про користування, що врегульовано Перехідним законом; Конституційний Суд Угорщини підкреслив, що, враховуючи різноманітність відповідних правовідносин, загальні норми цивільного права стосовно врегулювання спорів не здатні врегулювати всі можливі претензії між зацікавленими сторонами; отже, через незапровадження законодавцем порядку врегулювання така законодавча прогалина була визнана неконституційною; Конституційний Суд Угорщини закликав законодавця врегулювати це питання не пізніше 1 грудня 2015 року, але за наявною в Суду інформацією такого компенсаційного механізму запроваджено ще не було. У цій справі ЄСПЛ знову наголосив на тому, що правові норми, на яких ґрунтується втручання, повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними при їх застосуванні; норма є передбачуваною, коли вона забезпечує захист від свавільного втручання державних органів.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Також у постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Цей принцип також закріплено й у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України у вигляді презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів, чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

У постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Крім того, у постанові від 29.04.2020 у справі № 826/2338/17 Верховний Суд підкреслив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Він має різні прояви, зокрема, є одним із визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Втручання у право мирного володіння майном особи має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Разом з тим, аргументів, що таке втручання є правомірним та відповідає меті і завданням податкового законодавства, суб`єктом владних повноважень у цій справі не наведено.

Відповідно до положень пунктів 43.5-43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахований до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників.

За правилами пункту 5 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Отже, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

У свою чергу, підставою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є висновок податкового органу про повернення надмірно сплачених сум податку.

Суд першої інстанції правильно визначив, що повернення помилково сплачених коштів повинно здійснюватися в порядку статті 43 ПК України, що узгоджується також й з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 09.02.2023 у справі № 380/2458/21.

Як вже зазначалось судом, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.04.2024 року через неправомірне рішення відповідача, яке було скасовано судом та повернуто підприємство в стан який існував до прийняття скасованого рішення №37/16-31-04-05-09, яким реєстрація підприємства у якості платника єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анульована з 01.01.2024. При цьому, в період з 01.04.2024 по 30.09.2025 позивач сплатив до бюджету податок на додану вартість на суму 1112941,00 грн та податок на прибуток підприємств на суму 4640,00 грн, що відповідачем не заперечується.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 440/5601/24 із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань позивач звернувся до податкового органу в межах строку, визначеного пунктом 43.3 статті 43 ПК України.

Відмовляючи у поверненні помилково сплачених коштів, відповідач обмежився посиланням на те, що вони були сплачені згідно самостійно визначених позивачем податкових зобов`язань в деклараціях, що свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу щодо неповернення платнику податків помилково сплачених коштів.

Поряд з цим, відповідач як суб`єкт владних повноважень, який за правилами Порядку №569 відповідає за адміністрування ПДВ, має можливість, як адміністратор цієї системи, вчиняти дії, зокрема, щодо повернення помилково зарахованих коштів з рахунку платника ПДВ, шляхом підготовки та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, відповідного висновку (реєстру)

З урахуванням наведеного та зважаючи на вчинення платником податків всіх необхідних та можливих дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість на суму 1112941,00 грн та з податку на прибуток підприємств на суму 4640,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача анулювати вже подані ТОВ «Фіберсервіс» декларації з ПДВ та податку на прибуток з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу (пункт 49.8 статті 49 ПК України).

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідач зазначив, що згідно з базами даних інформаційних систем ДПС подані Товариством податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік та з податку на додану вартість з квітня 2024 року по вересень 2025 року є прийнятими.

Судова колегія зазначає, що після прийняття податкової декларації контролюючим органом правові наслідки такої декларації можуть бути змінені виключно у спосіб, прямо передбачений законом, зокрема шляхом подання платником уточнюючої звітності або за результатами податкового контролю, однак механізм анулювання вже поданих та прийнятих податкових декларацій Податковим кодексом України не передбачено.

Водночас зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області анулювати реєстрацію платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» з дати реєстрації 02.04.2024, а також підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість на суму 1112941,00 грн та з податку на прибуток підприємств на суму 4640,00 грн як обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача є належним та ефективним для відновлення попереднього становища особи – платника податку.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у відповідній частині, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 440/16093/25 підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі №440/16093/25 скасувати в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області анулювати декларації з податку на додану вартість, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за: травень 2024 року (№ 9165529087 від 17.06.2024 року), червень 2024 року (№9199143828 від 17.07.2024 року), липень 2024 року (№ 9238251413 від 16.08.2024 року), серпень 2024 року (№ 9273586985 від 18.09.2024 року), вересень 2024 року (№ 9310065153 від 18.10.2024 року), жовтень 2024 року (№ 9349227171 від 18.11.2024 року), листопад 2024 року (№ 9383264785 від 17.12.2024 року), грудень 2024 року (№ 9417247972 від 17.01.2025 року), січень 2025 року (№ 9035804574 від 18.02.2025 року), лютий 2025 року (№ 9068487216 від 17.03.2025 року), березень 2025 року (№ 9106233089 від 18.04.2025 року), квітень 2025 року (№ 9139635155 від 16.05.2025 року), травень 2025 року (№ 9174657426 від 17.06.2025 року), червень 2025 року (№ 9211049479 від 17.07.2025 року), липень 2025 року (№ 9248410261 від 18.08.2025 року), серпень 2025 року (№ 9284767673 від 17.09.2025 року), вересень 2025 року (№ 9324281818 від 20.10.2025 року); зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області анулювати декларацію з податку на прибуток, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіберсервіс» за 2024 рік (№9421347569 від 28.01.2025 року).

Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі №440/16093/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 27.05.2026 року