Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №520/8106/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 р. Справа № 520/8106/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/8106/26

за позовом ОСОБА_1

до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі – відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.06.2019 з урахуванням дня фактичної виплати 10.03.2026;

зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.06.2019 з урахуванням дня фактичної виплати 10.03.2026.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на виконання рішення суду у справі №520/30907/24 позивачу 10.03.2026 виплачено індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим він пов`язує своє право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії позивачу.

Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав докази звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, тому наявні підстави для повернення позивачу позовної заяви в частині позовних на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 520/8106/26, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 року по справі №560/8194/20 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20, відповідно) та дійшла до висновку, що норми Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися за виплатою такої компенсації. Отже, посилання суду першої інстанції на те що позивач не звертався і не отримав відмови у проведенні компенсації втрати частини доходів, як на підставу повернення позову є необґрунтованими та помилковими.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі №520/30907/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 , зокрема:

визнано протиправними дії Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо не застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

зобов`язано Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

визнано протиправними дії Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 22.06.2019 індексації грошового забезпечення;

зобов`язано Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 22.06.2019 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 520/30907/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалено в цій частині постанову, якою зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 083, 99 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 22.06.2019, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 520/30907/24 залишено без змін.

Відповідно до банківської виписки АТ КБ «ПриватБанк» 10.03.2026 на рахунок позивача зарахована сума 147929,91 грн – добровільне виконання рішення Харківського ОАс від 07.05.2025 по справі №520/30907/24 щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії позивачу.

Суд першої інстанції зазначив, що законодавством передбачено обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, при цьому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.06.2019. Оскільки позивач не надав докази звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, тому наявні підстави для повернення позивачу позовної заяви в частині позовних на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Колегія суддів зазначає, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків. Отже, суд вправі очікувати від позивача попереднього проведення заходів досудового врегулювання спору лише у разі встановлення законом обов`язковості таких заходів.

У справі, що розглядається, предметом спору є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.06.2019 з урахуванням дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати 10.03.2026.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-III).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону України № 2050-III).

Зі змісту цієї норми слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому, норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу, що виплачує дохід несвоєчасно, за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону України № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, що в подальшому знайшло своє відображення в постановах від 28.10.2024 у справі № 420/2598/24, від 22.05.2025 у справі № 160/19149/23, від 30.09. 2025 у справі № 160/10768/24, від 05.03.2026 у справі № 360/105/24, від 19.03.2026 у справі №620/14074/24, від 30.04.2026 у справі №460/18141/25 та інших.

Разом з тим, за приписами статті 7 Закону України № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже, у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Окрім того, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову (пункту 34 постанови Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20).

У свою чергу, колегія суддів зауважує, що ані КАС України, ані Закон України № 2050-ІІІ, Порядок № 159 чи інші нормативно-правові акти не містять норм щодо обов`язковості досудового врегулювання спорів, які виникають у зв`язку з порушенням термінів виплати у належному розмірі індексації грошового забезпечення.

Отже, норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідача за виплатою такої компенсації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з огляду на те, що позивачем до позовної заяви не надано доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, оскільки в даному спірному випадку законом не визначено обов`язковість досудового врегулювання спору.

Застосування судом першої інстанції у спірних правовідносинах висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19, від 17.11.2021 справі № 460/4188/20, від 17.11.2021 у справі № 240/186/20, від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19 суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки відповідно до висновку щодо застосування норм матеріального права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від № 755/10947/17 від 30.01.2019, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного висновку про обов`язковість досудового врегулювання спору, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі №520/8106/26 скасувати.

Справу №520/8106/26 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко