Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №520/26891/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 р. Справа № 520/26891/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство Магістраль" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків у справі № 520/26891/25

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство Магістраль "

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області (далі позивач, ГУ ДПС у Харківській області), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство Магістраль" (далі відповідач, ТОВ "Інноваційно-виробниче підприємство Магістраль"), в якому просило суд:

- стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство "МАГІСТРАЛЬ", код ЄДРПОУ: 39387765 з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки, у розмірі 461 750,30 гривень в рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 461 750,30 грн, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) згідно податкового повідомлення-рішення №00/7470/0416 від 19.02.2025. Інформація щодо оскарження вищезазначеного повідомлення-рішення в ГУ ДПС у Харківській області відсутня. У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені строки, відповідачу було сформовано та направлено податкову вимогу. Оскільки, податковий борг відповідачем добровільно не погашений та податкова вимога, у спосіб установлений податковим законодавством, не відкликана, позивач, як орган стягнення, просить суд прийняти рішення про стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області задоволено.

Стягнуто кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство "МАГІСТРАЛЬ", код ЄДРПОУ: 39387765 з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки, у розмірі 461 750,30 гривень в рахунок погашення податкового боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не забезпечив дослідження фактичних обставин справи. Це призвело до хибних висновків про обґрунтованість дій позивача під час винесення податкової вимоги. Зокрема, суд першої інстанції не зауважив та не дослідив викладені відповідачем фактичні обставини справи та аргументацію.

Також, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу. Так, Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІВП «Магістраль» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість та складено акт №18208/20-40-07-19-05/39387765 від 09.06.2023. За висновками вказаної перевірки ГУ ДПС у Харківській області були встановлені наступні порушення: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2023 року на загальну суму 4 437 222 грн. На підставі акту перевірки №18208/20-40-07-19-05/39387765 від 09.06.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00231600719 від 31.07.2023.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №00231600719 від 31.07.2023, апелянт оскаржив його у межах справи №520/11407/25. Другим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 27.11.2025 року у справі № 520/11407/25, якою частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі №520/11407/25 змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі №520/11407/25 залишено без змін.

Отже, резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/11407/25 залишена без змін, а саме, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-виробниче підприємство «МАГІСТРАЛЬ» до Головного управління ДПС України у Харківський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, а податкове повідомлення-рішення №00231600719 від 31.07.2023 визнано протиправним та скасовано.

ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку Апелянта та складено акт від 27.01.2025 №3655/20-40-04-16-03/39387765 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, щодо виявлених помилок (порушень) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВАЦІЙНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «МАГІСТРАЛЬ» п.н. 39387765 за вересень 2023 року».

Під час проведення камеральної перевірки встановлено таке: «Підприємством ТОВ «ІВП «Магістраль», п.н. 39387765 в декларації за вересень 2023 року не відображені висновки Акту про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності щодо податку на додану вартість за березень 2023 року від 09.06.2023 №18208/20-40-07-19-05/39387765, (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2023 №00231600719, дата узгодження 15.09.2023), а саме не зменшено суму від`ємного значення у рядку 16.3. «збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» та відповідно рядку 16 «від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на 4 437 222,00 грн». На підставі вказаного акту перевірки від 27.01.2025 №3655/20-40-04-16-03/39387765 позивач прийняв податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 419 773,00 грн та нараховано штрафні санкції 41 977,30 грн.

ГУ ДПС в Харківській області направило податкову вимогу апелянту від 19.07.2023 року №0005916-1314-2040 засобами поштового зв`язку та звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення податкового боргу. Позовна заява розглядалася в межах справи №520/26891/25. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.02.2025 за №00/7470/0416 слугували висновки контролюючого органу про встановлення порушення пункту 187.1 ст. 187, пункту 201.10 статті 201 та згідно з пунктом 123.1 ст. 123 ПК України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 461 750 грн 30 коп., з яких за податковим зобов`язанням – 419 773 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 977,30 грн. Тобто таке податкове повідомлення-рішення, фактично, є похідним від податкового повідомлення-рішення №00231600719 від 31.07.2023, яким установлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4 437 222,00 грн, оскільки покладає на апелянта обов`язок відобразити у наступних періодах відповідну суму від`ємного значення.

Також зауважив, що внаслідок воєнного стану, апелянт на момент проведення перевірки у 2023 році не здійснював господарську діяльність, про що інформував ГУ ДПС у Харківській області листом №19/04/23-1 від 19.04.2023. Враховуючи те, що керівництво та працівники ТОВ "ІВП "Магістраль" були відсутні за адресою реєстрації апелянта через тимчасове припинення господарської діяльності на час воєнних дій, такі обставини призвели до неможливості отримання Апелянтом наказу про проведення перевірки, направлення на перевірку, запиту про надання документів, Акту перевірки за березень 2023 року №18208/20-40-07-19-05/39387765 від 09.06.2023, ППР № 00231600719 від 31.07.2023.

З огляду на вказане, на переконання апелянта, станом на дату складення акту перевірки від 27.01.2025 №3655/20-40-04-16-03/39387765 та прийняття податкового повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 сума податкового зобов`язання у вигляді завищення підприємством розміру від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року була неузгодженою, та, як наслідок, така сума не підлягала відображенню у податковій звітності позивача як сума зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, зокрема, у рядку 16.3 декларації з ПДВ.

З огляду на вищезазначене, апелянт вважає, що податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 винесене на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 27.01.2025 №3655/20-40-04-16-03/39387765, а тому податкова вимога за таким податковим повідомлення-рішенням не могла бути сформована.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що станом на дату подання позову ТОВ «ІВП «Магістраль» має податковий борг у розмірі 461 750,30 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), нарахованих контролюючим органом згідно податкового повідомлення рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 у сумі 461 750,30 гривень. Податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 направлено контролюючим органом 19.02.2025 за юридичним адресом платника податків з дотриманням вимог статті 42 ПК України та повернулося з зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Вищевказане податкове повідомлення-рішення платником податків не оскаржувалось в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що до теперішнього часу податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 платником податків не оскаржувалося у адміністративному та у судовому порядку, не сплачена сума податкового боргу у розмірі 461 750,30 грн лічиться в інтегрованій картці платника податків (додається до відзиву), податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 є узгодженим.

Зважаючи на викладене, ГУ ДПС було дотримано процедуру звернення до суду, що встановлено судом першої інстанції. За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення Судом апеляційної скарги ТОВ «ІВП «Магістраль» у справі № 520/26891/25.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство "МАГІСТРАЛЬ" зареєстроване та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 39387765.

За обліковими даними податкового органу, за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 461 750,30 грн, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), нарахованих контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням 00/7470/0416 вiд 19.02.2025, винесеним на підставі акта №3655/20-40-04-16-03/39387765 від 27.01.2025, яким встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 ПК України, період фінансового-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення вересень 2023 року.

Головним управлінням ДПС у Харківській області сформована податкова вимога від 19.07.2023 № 0005916-1314-2040, яка направлена засобами поштового зв`язку, проте повернулася до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Оскільки, податковий обов`язок щодо сплати сум грошових зобов`язань у встановлений законодавством строк відповідачем не виконаний, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Головним управлінням ДПС у Харківській області сформована податкова вимога від 19.07.2023 № 0005916-1314 2040, яка направлена засобами поштового зв`язку, проте повернулася до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалася, у зв`язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст. 60 ПК України. Отже, податкове зобов`язання в сумі 461 750,30 грн набуло статусу податкового боргу. З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкової заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані ПК України.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу.

Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена ПК України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов`язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов`язання; направлення податкових вимог.

При цьому, момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець пов`язує, зокрема, з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податковий борг в розмірі 461 750,30 грн виник в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), нарахованих контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням №00/7470/0416 від 19.02.2025, яке направлено за податковою адресою відповідача: вул. Естакадна, 1, м. Харків, проте повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, вважається врученим у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при направленні на адресу реєстрації відповідача податкового повідомлення-рішення №00/7470/0416 від 19.02.2025 позивачем дотримано вимоги пункту 42.2 статті 42 ПК України.

У свою чергу, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16 та від 09.10.2018 у справі №820/1864/17.

Враховуючи викладені вище обставини, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19.

Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 від 19.02.2025 направлене податковим органом за адресою реєстрації відповідача, проте повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання" з незалежних від контролюючого органу причин, останнє слід вважати врученим ТОВ "Інноваційно-виробниче підприємство "Магістраль" належним чином у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про повернення поштової кореспонденції – 07.03.2025.

Доказів оскарження податкового-повідомлення рішення №00/7470/0416 від 19.02.2025 матеріали справи не містять і судом таких не встановлено.

З огляду на викладене, податкові зобов`язання за таким податковим повідомленням-рішенням набули статусу узгоджених.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що станом на дату складення акту перевірки від 27.01.2025 №3655/20-40-04-16-03/39387765 та прийняття податкового повідомлення-рішення №00/7470/0416 вiд 19.02.2025 сума податкового зобов`язання у вигляді завищення підприємством розміру від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року була неузгодженою, та, як наслідок, така сума не підлягала відображенню у податковій звітності позивача як сума зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, зокрема, у рядку 16.3 декларації з ПДВ, оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача податкового боргу, який виник унаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань у встановлені ПК України строки. Тож, посилання апелянта на те, що станом на дату складення акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення сума податкового зобов`язання була неузгодженою та не підлягала відображенню у рядку 16.3 декларації з ПДВ, не стосуються предмета доказування у цій справі та не спростовують факту виникнення у відповідача узгодженого податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання у встановлений законом строк.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 від 19.02.2025, яке у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалося.

Відтак, оскільки податкове повідомлення-рішення №00/7470/0416 не було оскаржене ані в адміністративному, ані в судовому порядку, визначене ним грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого. Несплата такого узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законодавством строк є підставою для виникнення податкового боргу.

Так, в силу приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України не сплачені платником податків у встановлений ПК України строк суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з тим, що відповідачем не сплачено суму податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №00/7470/0416 від 19.02.2025, ГУ ДПС у Харківській області сформовано податкову вимогу від 19.07.2023 №0005916-1314-2040 про необхідність ТОВ "Інноваційно-виробниче підприємство "Магістраль" сплатити податковий борг, яку було направлено за податковою адресою відповідача: вул. Естакадна, 1, м. Харків та яка була повернута відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що контролюючим органом виконано вимоги податкового законодавства щодо направлення платнику податків податкової вимоги, а відповідачем не сплачено суму узгоджених грошових зобов`язань, у позивача виникло право на здійснення заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1. статті 20 ПК України).

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 ПК України)

Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що станом на час звернення контролюючого органу до суду з цим позовом та прийняття судового рішення судом першої інстанції, за ним рахувався податковий борг в загальній сумі 461 750,30 грн.

Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що апелянт на момент проведення перевірки у 2023 не здійснював господарську діяльність, про що інформував ГУ ДПС у Харківській області листом №19/04/23-1 від 19.04.2023 через тимчасове припинення господарської діяльності на час воєнних дій, що призвело до неможливості отримання, зокрема акту перевірки за березень 2023 року №18208/20-40-07-19-05/39387765 від 09.06.2023, ППР № 00231600719 від 31.07.2023, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане свідчить про незгоду відповідача із рішенням про застосування фінансових санкцій, яке не є предметом спору у цій справі.

В свою чергу, у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.08.2024 у справі № 440/18128/21.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Харківській області щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 461 750,30 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм процесуального права через не дослідження викладених відповідачем фактичних обставин справи та аргументацію, то колегія суддів вважає такі неспроможними, оскільки незгода апелянта з висновками суду та наданою судом оцінкою доказів не свідчить про порушення судом норм процесуального права або неповне з`ясування обставин справи. Наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та не містять посилань на обставини, які не були предметом дослідження суду першої інстанції або могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-виробниче підприємство Магістраль " - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі № 520/26891/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло