Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 26 травня 2026 р.
Справа: №582/1249/25
Суддя: Бегунц А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 р.Справа № 582/1249/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 18.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Жмурченко В.Д., вул. Шевченка, 4, смт. Недригайлів, Недригайлівський, Сумська, 42100, повний текст складено 18.03.26 року по справі № 582/1249/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Поліцейського 2-го взводу 7-ої роти 1-го батальону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Рибалова Олександра Олексійовича
про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Недригайлівського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 2-го взводу 7-ої роти 1-го батальону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Рибалова Олександра Олексійовича, в якому просив суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5593447 від 28.08.2025, складену відносно ОСОБА_1 , поліцейським 2 взводу 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержантом поліції Рибаловим Олександром Олексійовичем за ч. 1 ст. 122 КупАП;
- зобов`язати службових осіб Департаменту партульної поліції видалити із Інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС України дані про вчинення 28.08.2025 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваною постановою від 28.08.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за перевищення швидкості, зафіксованого приладом TгuCАМ та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки допустиму швидкість руху він не перевищував, а докази протилежного у відповідача відсутні. Зазначив, що під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності працівник поліції допущено порушення, зокрема, при розгляді справи не надано можливості скористатись допомогою адвоката, відхилено клопотання про відкладення розгляду справи з метою його залучення.
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 18.03.2026 позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5593447 від 28.08.2025, складену відносно ОСОБА_1 , поліцейським 2 взводу 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержантом поліції Рибаловим Олександром Олексійовичем за ч. 1 ст. 122 КупАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Зобов`язано службових осіб Департаменту партульної поліції видалити із Інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС України дані про вчинення 28.08.2025 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 605 грн 60 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 18.03.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, Департамент патрульної поліцї зазначає, що вчинене позивачем адміністравне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується фактом фіксації перевищення швидкості руху в межах населеного пункту м. Одеси фото та відеофайлом з приладу TruCam TC008402.
Також, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 запропоновано ОСОБА_1 до 27.05.2026 надати до суду пояснення щодо дотримання строку звернення з позовними вимогами про скасування постанови серії ЕНА №5593447 від 28.08.2025 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 286 КАС України/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову. Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, позовна заява підлягає залишенню без розгляду згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог вказаної ухвали від ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обгрунтування вказаної заяви, позивачем зазначено, що строк звернення до суду пропущено з поважних та об`єктивних причин, які не залежали від волевиявлення позивача. У період з 18.08.2025 по 09.09.2025 позивач перебував у щорічній та додатковій відпустці, що підтверджується наказом Офісу Генерального прокурора №3441-вц. Під час відпустки позивач фактично був відсутній за місцем проживання та не мав можливості особисто звернутись до обраного ним адвоката для підготовки та подання адміністративного позову, зібрання доказів та оформлення відповідних процесуальних документів. Одразу після повернення з відпустки позивач без невиправданих зволікань звернувся за правничою допомогою та подав позов до суду.
В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема передбаченої ч. 5 ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Втім наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що дійсно перешкоджали позивачу звернутись за судовим захистом свого порушеного права, та свідчать про відсутність дій з боку особи в межах визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України десяти денного строку для звернення до суду із даним позовом.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від чинників суб`єктивного характеру або обставин, які залежали від волі самого позивача. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. При цьому чинне законодавство України не передбачає взаємозв`язку між поновленням строку на звернення до суду та перебуванням особи у відпустці або її тимчасовою неможливістю укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 30.09.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду та відкрито провадження у справі №582/1249/25. Однак, колегія суддів наголошує, що у вказаній ухвалі суду першої інстанції не надано оцінку обставинам, з якими представник позивача пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав до поновлення строку на звернення до суду із даним позовом, з огляду на що заява позивача не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишити позовну заяву без розгляду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
При цьому, залишення позовної заяви без розгляду в межах даних правовідносин не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду, як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.
Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21, згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3 та 4 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 18.03.2026 по справі № 582/1249/25 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 2-го взводу 7-ої роти 1-го батальону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Рибалова Олександра Олексійовича про скасування постанови - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова
Повний текст постанови складено 27.05.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua