Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №200/9340/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року справа №200/9340/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 200/9340/25 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом Семенова Єгора Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.11.2025 року Семенов Єгор Сергійович в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення поновлення виплати пенсії;

- зобов`язати поновити та здійснити виплату пенсії з червня 2014 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням засобів зв`язку позивача, а саме номеру телефону; платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. за реквізитами, розміщеними на офіційному веб-сайті Донецького окружного адміністративного суду; заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Питання дотримання строку звернення до суду вирішено дослідити під час розгляду справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, просив залишити позов без розгляду, в якому зазначив, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись не пізніше квітня-травня 2016 року, не отримавши пенсію за квітень 2016 року. Разом з тим, з позовом про зобов`язання поновити нарахування пенсії позивач звернувся лише у серпні 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми законодавства щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Спірні пенсійні виплати не були нараховані позивачу пенсійним органом, а тому строк звернення до суду підлягає застосуванню.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому щодо строку звернення з цим позовом до суду посилався на наступне.

Відповідач у відзиві посилається на той факт, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що прямо суперечить дійсності. ОСОБА_2 у 2014 році на законних підставах виїхав за кордон та по сьогоднішній день проживає за адресою АДРЕСА_1 . Отже, застосування у спірних правовідносинах законодавства, яке регулює питання пенсійного забезпечення саме внутрішньо переміщених осіб, є неприпустимим.

Відповідач також стверджує, що Позивач станом на 30.12.2025 за поновленням виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не звертався та заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф не подавав.

Водночас, вказане жодним чином не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 звертався до відповідача у серпні та жовтні 2025 року. Копії відповідних заяв були подані до суду разом із позовною заявою. 06.11.2025 року від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшла відповідь, що прямо спростовує твердження про відсутність звернень з боку позивача.

У даній справі має місце триваюче правопорушення з боку суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №520/109/20 зазначив наступне: «Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положення частини 2 статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки».

Окрім того, позивачем було одержано відмову відповідача 06.11.2025 року, тож саме зазначений день є моментом чергового порушення його прав та початком відліку відповідного 6-місячного строку. Копія відмови наявна у матеріалах справи. Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з червня 2014 року до 19 травня 2025 року включно - залишено без розгляду.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №200/9340/25 та ухвалити нову ухвалу, якою продовжити судовий розгляд справи за позовною заявою в частині вимог про зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з червня 2014 року до 19 травня 2025 року включно з направленням справи до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначив, що в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17 на підставі аналізу положення ч. 1 ст. 122 КАС України у системному зв`язку з положенням ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Верховний Суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Такий висновок ґрунтується на тому, що право особи на отримання пенсії є безумовним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань у соціальній сфері.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18 та 29 листопада 2019 року у справі №608/957/16-а. У постанові від 8 серпня 2019 року у справі №646/7115/17 Верховний Суд підкреслив, що, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, неправомірним є застосування органами пенсійного фонду формальних обмежень (застосування наслідків пропущення строку звернення до суду та залишення позовних вимог без розгляду).

Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2019 року у справі №607/1402/16-а зазначив, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Фактична легалізація триваючого порушення з боку державного органу спричиняє порушення прав та законних інтересів позивача.

Судом першої інстанції також неправильно визначено момент відліку строку на звернення з адміністративним позовом, оскільки остаточна відмова у поновленні пенсії була одержана 06.11.2025 року, попередні відповіді ГУ ПФУ у Донецькій області на заяви позивача містили вимоги про надання та завірення документів, що й виконувалося позивачем протягом тривалого часу.

Позивачем також здійснювалися заходи досудового врегулювання спору у вигляді подання скарг. Зазначене свідчить про необхідність відліку строку на звернення до суду саме з листопада 2025 року.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

За ч. 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За частиною другою ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача зазначає на триваючий характер порушення прав позивача та вважає початком відліку шестимісячного строку звернення до суду з дати отримання листа відповідача від 06.11.2025.

Такі доводи обгрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, про припинення якої особі стає достовірно відомо не пізніше наступного місяця, незалежно від листування з уповноваженим органом та отримання відповідей на звернення.

За ч. 5 статті 142 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі №420/19263/24. Предметом спору у вказаній справі №420/19263/24 став розмір нарахування пенсії за період з 20 червня 2022 року, однак з позовом до суду позивачка звернулася 19 червня 2024 року.

“…Колегія суддів дійшла висновку, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовом і не зазначила поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки могла та повинна була дізнатися про неналежний розмір пенсії ще в липні 2022 року, тобто у наступному місяці після призначення їй пенсії за віком.

На думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою, якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону №1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Так, згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Посилання позивачки на лист відповідача від 06 травня 2024 року не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з`ясування порядку нарахувань, тоді як перша виплата пенсії за віком була здійснена у липні 2022 року, що надає позивачці об`єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Врахувавши указане, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена відсутністю активних дій з боку позивачки.

З урахуванням наведеного, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Крім того, Суд наголошує, що 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

З огляду на зазначене Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України…”.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду при вирішенні цієї справи, суд зауважує на різній правовій природі норм статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, які є нормами матеріального права, порівняно з процесуальними нормами статті 122 КАС України.

Тобто, строк звернення до суду стосується лише питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

За приписами статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З цього приводу суд вказує, що право позивача на отримання пенсійних виплат відповідачем не заперечується. Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалось.

При цьому конструкція статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” стосується не обставин відсутності нарахування пенсії, а факту її не отримання пенсіонером, який зі свого боку повинен був вчинити певні дії для її отримання.

У цій справі стороною позивача не надано суду жодного доказу про обраний позивачем спосіб виплати пенсії (на банківський рахунок, поштою тощо).

В практичній площині стороною позивача не доведено, що після виїзду за межі України, зокрема під час перебування у Федеративній Республіці Нігерія, позивач протягом десяти років надав органу Пенсійного фонду будь-яку інформацію про свій банківський чи діючий картковий рахунок, інші банківські, фінансові чи поштові реквізити, які б дали відповідачеві фактичну можливість у який-небудь спосіб здійснювати виплату/перерахування призначеної пенсії.

За відсутністю вказаних доказів суд дійшов висновку, що до моменту звернення до Пенсійного фонду у серпні 2025 року позивач не мав можливості отримувати пенсію через власну бездіяльність, позбавивши відповідача фактичної можливості її виплачувати.

За вказаних обставин, враховуючи предмет спору та те, що у спірний період відповідач зі свого боку припинив нарахування пенсії позивачеві, суд не знайшов підстав для застосування матеріально-правових норм частини 2 статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при вирішення питання дотримання строку звернення до суду.

Оскільки позивачем не доведена наявність поважних причин пропуску передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, не надано жодного доказу наявності обставин, які б перешкоджали чи утруднили звернення до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний строк пропущений за відсутністю поважних причин.

Стверджуючи про припинення виплати пенсії з червня 2014 року та звернувшись до суду у листопаді 2025 року, позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом більш ніж на 10 років.

Наведені вимоги процесуального закону жодним чином не перешкоджають доступу до суду, оскільки прийняття позовної заяви залежить від дотримання саме позивачем загальних строків такого звернення.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Крім того, встановлення строків звернення до суду слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що зокрема слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб`єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства” від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення “Круз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

За встановлених у справі обставин, враховуючи відсутність жодних доказів неможливості чи утруднення звернення позивача до суду, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку поважними.

Позивач звернувся до суду з цим позовом через представника 20 листопада 2025, про що свідчить поштовий штемпель на конверті з позовною заявою.

Тобто, позовні вимоги в межах строку звернення до суду заявлені за шість місяців, що передують такому зверненню, а саме, за період з 20 травня 2025 року.

Позовні вимоги за період з червня 2014 року до 19 травня 2025 року включно заявлені за межами передбаченого законом строку, підстав для його поновлення суд не встановив.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з червня 2014 року до 19 травня 2025 року включно.

Отже, процесуальне питання судом першої інстанції вирішено правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 240, 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Семенова Єгора Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 200/9340/25 за позовом Семенова Єгора Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 27 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді А.А. Блохін

І.В. Пивовар