Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №580/2803/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року справа № 580/2803/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду адвокатського запиту № Б/Н від 04.02.2026 року поданого адвокатом Шевчуком А.А. в інтересах ОСОБА_1 про надання на його ім`я довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час захисту Батьківщини 22.06.2022 року за формою, передбаченою Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 № 402;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , розглянути адвокатський запит № Б/Н від 04.02.2026 року, поданий адвокатом Шевчуком А.А. в інтересах ОСОБА_1 та надати на його ім`я довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час захисту Батьківщини 22.06.2022 року за формою, передбаченою Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 № 402 та надати довідку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що саме довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форма якої визначена у Додатку 5 до положення № 402, є документом, який фіксує факт отримання поранення саме під час захисту Батьківщини та є підставою для отримання військовослужбовцем належних соціальних гарантій та виплат. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства та наявності у розпорядженні командування первинних медичних документів, що підтверджують бойовий характер травми, відповідачем протиправно не було складено та не було видано ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

У зв`язку з бездіяльністю відповідача, з метою досудового врегулювання спору та отримання вищезазначеного документа, 28.07.2025 представником позивача в інтересах ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит № Б/Н від 28.07.2025 до військової частини НОМЕР_1 з вимогою скласти та видати вказану довідку. 04.02.2026 року. Враховуючи, що відповідь на вказаний вище запит та довідка про обставини травми від військової частини не надходили, наявність воєнного стану, активних бойових дій зі сторони держави-агресора, що можуть разом перешкодити вчасному реагуванню керівництвом військової частини на надіслані на їх адресу документи представником позивача в інтересах ОСОБА_1 було направлено повторно адвокатський запит № Б/Н від 04.02.2026 до військової частини НОМЕР_1 з вимогою скласти та видати довідку про обставини травми, однак, станом на момент подання позову належної відповіді та довідки про обставини травми щодо ОСОБА_1 від відповідача отримано не було.

Ухвалою від 26 березня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.04.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що враховуючи те, що позивача з 27 серпня 2022 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , направлення на проходження ВЛК військовою частиною НОМЕР_1 та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не видавалося. Окрім того, за інформацією адміністративної групи військової частини НОМЕР_1 , станом на час подання цього відзиву, адвокатський запит № Б/Н від 04.02.2026, поданий адвокатом Шевчуком А.А., в інтересах ОСОБА_1 про надання на його ім`я довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час захисту Батьківщини 22.06.2022, за формою, передбаченою Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 № 402, до військової частини НОМЕР_1 не надходив. Для отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час захисту Батьківщини 22.06.2022, за формою, передбаченою Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 № 402 позивачу чи його представнику слід звернутися до військової частини НОМЕР_1 на офіційну електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати відповідний пакет документів про отриману позивачем травму, за наслідками розгляду якого командиром військової частини НОМЕР_1 буде прийнято відповідний наказ та видана вище вказана довідка.

Також вказав, що розмір судових витрат на правничу допомогу по цій справі є явно завищеним, не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, у зв`язку із чим у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

13.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав на його необґрунтованість, зазначивши, що доводи відповідача стосовно того, що виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 звільняє командира останньої від обов`язку щодо складання та видачі довідки про обставини травми, є необґрунтованими. Довідка про обставини травми має видаватись військовою частиною автоматично при направленні військовослужбовця на лікування чи проходження ВЛК, тобто для її отримання не потрібно звертатись останньому із відповідним рапортом до командира чи іншим письмовим зверненням. Крім того зазначив, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку представник позивача спрямував адвокатські запити № Б/Н від 28.07.2025 року та № Б/Н від 04.02.2026 року, на момент первісних звернень вважалась офіційною електронною поштою військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується листом військової частини НОМЕР_2 від 25.01.2025 № 502/2/6/25192 НТ, наданим у відповідь на запит щодо контактних даних військової частини НОМЕР_1 .

Також зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не надала суду абсолютно жодного доказу, який би свідчив про невідповідність заявлених витрат фактичному обсягу наданих адвокатом послуг. Відповідач не надав обґрунтованого контррозрахунку вартості послуг, не спростовано складність опрацьованих матеріалів та не доведено нерозумність витраченого адвокатом часу.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 1494 від 07.04.2022, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення № 4007/7/12 від 26.04.2022 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 в період з 27.03.2022 року по дату надання вказаної довідки, на підставі бойового розпорядження командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/ОКП/70т (1 № 5т) від 23.03.2022 року безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

22.06.2022 ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення внаслідок ворожого обстрілу з боку збройних формувань російської федерації. Первинна фіксація стану позивача та надання йому першої медичної допомоги відображена у первинній медичній картці (форма 100) від 02.07.2022, складена 66-м військовим мобільним госпіталем.

У відповідь на звернення представника позивача до Міністерства оборони України щодо надання контактної інформації військової частини НОМЕР_1 , Військова частини НОМЕР_2 листом від 25.01.2025 № 502/2/6/25192 нт повідомила, що електронна адреса військової частини НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2

04.02.2026 представник позивача направив на вказану електронну адресу адвокатський запит № б/н від 04.02.2026 року, у якому просив надати довідку про обставини травми позивача за формою (додатком) 5 Положення № 402, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35 зворотній бік).

Бездіяльність відповідача щодо не розгляду адвокатського запиту, поданого адвокатом в інтересах позивача про надання на його ім`я довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає професійні права адвокатів, де під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Наведені норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказують, що адвокатський запит, оформлені належним чином і поданий у встановленому порядку, підлягає обов`язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого він поданий та до повноважень якого входять питання, порушені у запиті, при цьому орган або посадова особа зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернений до них запит та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Як встановив суд, 04.02.2026 представник позивача направив на електронну адресу відповідача (callcenter_a4007@post.mil.gov.ua) адвокатський запит № б/н від 04.02.2026, у якому просив надати довідку про обставини травми позивача за формою (додатком) 5 Положення № 402, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35 зворотній бік).

Натомість у матеріалах справи відсутні жодні докази надання відповідачем відповіді по суті адвокатського запиту.

Суд відхиляє покликання представника відповідача про те, що для отримання довідки необхідно звернутися до військової частини НОМЕР_1 за іншою електронної адресою ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки про можливість контактувати із відповідачем за адресою електронної пошти, на яку представник позивача направив адвокатський запит, вказала Військова частини НОМЕР_2 листом від 25.01.2025 № 502/2/6/25192 нт (а.с. 70).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо належного розгляду адвокатського запиту від 04.02.2026.

При цьому суд не надає оцінку обставинам наявності/відсутності підстав для видачі позивачу запитуваної довідки, оскільки відповідач не здійснював розгляд адвокатського запиту представника позивача та не перевіряв наявність підстав для її видачі у зв`язку із чим, станом на час розгляду цієї справи, відсутні підстави вважати, що відповідач відмовить у видачі запитуваної довідки.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Суд зазначає, що перевірка наявних документів на предмет їх повноти та достатності для надання запитуваної довідки належить до виключної компетенції відповідача, у зв`язку із чим, виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов`язати відповідача (як орган, який допустив протиправну бездіяльність) повторно розглянути адвокатський запит від 04.02.2026 та надати обґрунтовану відповідь по суті поставлених у ній питань, з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких є витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд врахував, що представник позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 15000 грн надав договір від 31.05.2024 № б/н, Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 20.03.2026 та детальний опис наданих послуг.

Разом з тим, представник позивача не додав до матеріалів справи жодних доказів оплати позивачем вказаної суми правничої допомоги.

Суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 420/15183/23.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «…за загальними правилами частини першої статті 143 КАС України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.

Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.

Визначення частиною 7 статті 139 КАС України судових витрат не лише таких що сплачені, а й таких, що мають бути сплачені, не відміняє положень статті 143 КАС України, якою передбачено загальні підходи до порядку вирішення розподілу судових витрат саме під час постановлення рішення, постанови, ухвали.

Застосування положень статей 139 та 143 КАС України передбачає обов`язкове системне тлумачення цих норм, яке передбачає, що учаснику справи недостатньо лише «задекларувати» понесення в майбутньому судових витрат, а тим паче витрат на правову допомогу, а необхідно також довести неможливість з поважних причин оплатити її до прийняття рішення (постанови, ухвали) і на підтвердження таких причин надати відповідні докази.

Інакший підхід до розуміння природи судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу) та порядку їх відшкодування, певною мірою узалежнить їх розмір від результатів розгляду справи і ускладнить можливість ревізії судом їх розміру на предмет розумності та співмірності відповідно до вимог частини 5 статті 134 та частини 9 статті 139 КАС України.

Крім того, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.».

Схожі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 16 червня 2025 року у справі № 160/8292/23, у постанові від 26 травня 2025 року у справі № 320/4042/22.

Оскільки позивач у сукупності не надав належних та допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон України № 3674-VI).

Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

До адміністративного позову представник позивача додав документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн. Разом з тим, оскільки адміністративний позов містить одну вимогу немайнового характеру, тому за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 грн (3328*0,4*0,8) і саме щодо цього розміру судового збору слід вирішити питання про розподіл судових витрат. Інша частина судового збору в розмірі 266,24 грн може бути повернута, як надміру сплачена.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду адвокатського запиту № б/н від 04.02.2026, поданого адвокатом Шевчуком А.А. в інтересах ОСОБА_1 про надання на його ім`я довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час захисту Батьківщини 22.06.2022 року за формою, передбаченою Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 № 402.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути адвокатський запит № б/н від 04.02.2026, поданий адвокатом Шевчуком А.А. в інтересах ОСОБА_1 про надання на його ім`я довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час захисту Батьківщини 22.06.2022 року за формою, передбаченою Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 № 402 та надати обґрунтовану відповідь по суті поставлених у ній питань з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 );

2) відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.05.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК