Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №520/4617/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Справа № 520/4617/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому (з урахуванням заяви про виправлення технічних описок) просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , як таких, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка);

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що позивач виключений з військового обліку 30.03.2018 як непридатний до військової служби за станом здоров`я. 04.02.2026 сформував військово-обліковий документ через мобільний застосунок «Резерв+» та довідався, що перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважаючи поновлення на військовому обліку протиправним, позивач близько 10:40 год. 18.02.2026 р. через електронні послуги мобільного додатку Резерв+ направив запит про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього, як такого що перебуває на військовому обліку. Однак після обробки запиту відсутні відомості про виключення його з військового обліку. Згідно запису, зробленого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка), позивач виключений з військового обліку 30.03.2018 відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ. Підставою для виключення позивача з військового обліку є рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.01.2018, яким він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. І ст. 13 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402. У витязі із медичної карти стаціонарного хворого №9864 Обласного дитячого ендокринологічного центру позивачу ще у віці 16 років було встановлено основний діагноз Е 10.7 - цукровий діабет 1 типу, тяжка форма, та супутній - діабетичний гепатоз, діабетична нефропатія ІІІ ступеня, діабетична енцефалопатія. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування його на військовому обліку. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач подав до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що чинне законодавство України не передбачає автоматичного внесення відомостей про виключення з військового обліку за станом здоров`я виключно на підставі електронного запиту особи у мобільному застосунку. Внесення таких критичних змін до державного реєстру вимагає від громадянина особистого прибуття до органу ведення реєстру з оригіналом висновку штатної військово-лікарської комісії вищого рівня. Оскільки позивач у 2018 році проходив комісію у ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці неповних 17 років, відповідна первинна медична документація до ІНФОРМАЦІЯ_7 не передавалася. Актуальні дані в Реєстрі були сформовані автоматично шляхом інформаційної взаємодії. У відповідача були об`єктивно відсутні законні підстави для самостійного внесення запису про виключення з обліку без паперової особової справи позивача та без ініціювання ним відповідної процедури шляхом особистої явки. Просить у позові відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив. Наводить аргументи про те, що відповідачем не виконана ухвала суду в частині надання витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” щодо позивача. Відзив не містить такого додатка, окремо жодного процесуального документу з цього питання до суду відповідач не надавав. Відтак, є підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу відповідно до ч. 8 ст. 80 КАС України та визнати безпідставним внесення відповідачем відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач зазначив, що жодною нормою законодавства не встановлено обов`язку громадянина особисто з`являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до реєстру у випадку, коли відповідні відомості вже були встановлені іншим уповноваженим органом. Саме органи ТЦК та СП зобов`язані забезпечувати актуальність даних, у тому числі шляхом взаємодії між собою та обміну інформацією, а також витребування необхідних документів у межах своїх повноважень. Позивач зазначив, що відсутність паперової особової справи або непередання документів між різними ТЦК та СП є виключно внутрішньою організаційною проблемою відповідача, яка не може бути підставою для обмеження прав позивача. Факт виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я був встановлений уповноваженим органом (військово-лікарською комісією) та оформлений належним чином. Відтак, відповідні правові наслідки настали незалежно від того, чи були передані документи між територіальними органами. Відзив на позов доставлено до електронного кабінету позивача та його представника 17.03.2026. П`ятиденний строк для надання відповіді на відзив було попущено з поважної причини у зв`язку із перебоями у роботі мережі Інтернет та тривалими знеструмленнями населених пунктів Харківської області внаслідок збройної агресії рф.

Ухвалою суду від 09.03.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази у відповідача.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на момент подання позовної заяви категорія обліку – призовник.

Відповідно до військово-облікового документу Резерв+ перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до тимчасового посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (замість військового квитка) 17.01.2018 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач визнаний непридатним до військової служби.

30.03.2018 виключений з військового обліку відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ згідно гр І ст. 13а Розладу хвороб відповідно до наказу МОУ №402 від 2008 року.

У тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 наявна відмітка про виключення позивача з військового обліку з 30.03.2018.

Відповідно до витягу із медичної карти стаціонарного хворого №9864 Обласного дитячого ендокринологічного центру позивачу у віці 16 років встановлено основний діагноз Е 10.7 - цукровий діабет 1 типу, тяжка форма, глікемічний контроль з високим ризиком.

18.02.2026 позивач через електронні послуги мобільного додатку Резерв+ направив запит на виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього, як такого що перебуває на військовому обліку.

18.02.2026 у розділі "Сповіщення" додатку Резерв+ позивач отримав підтвердження завершення обробки його запиту, однак в оновленому через додаток Резерв+ військово-обліковому документі позивача після обробки його запиту відсутні відомості про виключення його з військового обліку.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23:

1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;

2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;

3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;

4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Такі доводи сторони позивача, які викладені у позовній заяві щодо направлення відповідного запиту та отримання відповіді, не підтверджено жодними доказами під час розгляду справи у суді.

Попри те суд ураховує що сторона відповідача не заперечує проти цих обставин.

Представник позивача 20.02.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом в якому просив надати інформацію із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів: про надходження (реєстрацію) 18.02.2026 сформованого через мобільний додаток Резерв+ запиту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ; дату та час завершення опрацювання вказаного запиту; чи внесені за результатом опрацювання вказаного запиту до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Відповіді на вказаний адвокатський запит матеріали справи не містять.

Позивач наводить аргументи про те, що дії посадових осіб відповідача є протиправними щодо поновлення його на військовому обліку, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 р. (в подальшому - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначено, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XIІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 3 статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 1 статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

На момент проходження позивачем військово-лікарської комісії був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. №921 (в подальшому - Порядок №921).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №921, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Згідно з абз. 17-18, 20 п. 56 Порядку №921, персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних ведеться районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки шляхом обліку персональних та службових даних призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Згідно з п. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.03.2017 р. №1951-VIII (в подальшому - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з ст. 2 Закону № 1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2)забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість внесення до Реєстру передбачених згаданим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення. (ст. 3 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування володільця Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII).

Згідно з ст. 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" відомості про участь у бойових діях.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині (ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII).

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Суд повторно відмічає, що позивач з 30.03.2018 згідно з тимчасовим посвідченням ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (замість військового квитка), на підставі гр І ст. 13а Розладу хвороб відповідно до наказу МОУ №402 від 2008 року позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 наявна відмітка про виключення позивача з військового обліку з 30.03.2018.

Графа І ст. 13 а Розладу хвороб, затверджена наказом МОУ №402 від 2008 року містить відомості про хвороби щитоподібної залози (за виключенням новоутворень) Е00-Е07; усі типи цукрового діабету та інших порушень регуляції глюкози Е10-Е16; порушення інших ендокринних залоз Е20-Е35; недостатнє та надмірне харчування, порушення обміну речовин (усі види ожиріння, функціональна гіпербілірубінемія, ліпоматоз) та інші Е40-Е90 зі значними порушеннями функцій - непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» містяться відомості про те, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 , дата введення інформації про особу в систему: 17.10.2024, натомість відсутні дані про виключення позивача із військового обліку та проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559 (в подальшому - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з п. 3 Порядку № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним.

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

Пунктом 4 Порядку № 559 визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв + надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв +.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач 18.02.2026 через електронні послуги мобільного додатку Резерв+ направив запит на виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього, як такого що перебуває на військовому обліку. 18.02.2026 у розділі "Сповіщення" додатку Резерв+ позивач отримав підтвердження завершення обробки його запиту, однак в оновленому через додаток Резерв+ військово-обліковому документі позивача після обробки його запиту відсутні відомості про виключення його з військового обліку.

Однак матеріали справи не містили доказів, що позивач звертався до органів ведення Реєстру із відповідною заявою про внесення відомостей до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а відповідач відмовив у їх внесенні чи не розглянув таку заяву у строк, визначений п. 4 Порядку №559, а відтак доводи позивача про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , як таких, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка), суд оцінює критично та не бере до уваги.

У відзиві відповідач посилається на те, що з метою усунення невідповідностей інформації в документах і Реєстрі та внесення інформації до Єдиного реєстру, позивач мав вчинити активні дії, а саме: особисто прибути до органу ведення реєстру з оригіналом висновку штатної військово-лікарської комісії вищого рівня. Відповідач не заперечує право позивача на виключення з військового обліку, однак зазначає, що відповідна первинна медична документація до ІНФОРМАЦІЯ_7 не передавалася. Актуальні дані в Реєстрі були сформовані автоматично шляхом інформаційної взаємодії. У відповідача були об`єктивно відсутні законні підстави для самостійного внесення запису про виключення з обліку без паперової особової справи позивача та без ініціювання ним відповідної процедури шляхом особистої явки.

Суд вважає необґрунтованими такі доводи відповідача, оскільки приписи п.4 Порядку №559 не передбачають обов`язкової особистої явки особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для вирішення питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і у разі визнання його непридатним до військової служби.

Суд повторно відмічає, що обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Суд повторно зазначає, що представник позивача 20.02.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом в якому просив надати інформацію із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів: про надходження (реєстрацію) 18.02.2026 р. сформованого через мобільний додаток Резерв+ запиту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ; дату та час завершення опрацювання вказаного запиту; чи внесені за результатом опрацювання вказаного запиту до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Проте адвокатський запит є збором інформації, а не заявою позивача щодо досудового врегулюванням спору у цій категорії спору.

Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту

Отже, адвокатський запит є інструментом для отримання відомостей, необхідних для надання правової допомоги клієнту, таких як копії документів, довідки чи пояснення.

У даному випадку адвокатський запит не є заявою про вимогу вчинити адміністративні дії (наприклад, внести відомості в ІКС «Оберіг») та не замінює звернення згідно п. 4 Порядку № 559.

Відповідь на такий адвокатський запит не є рішенням по суті спору, а лише інформаційним повідомленням та не свідчить про спробу врегулювання.

Це підтверджується практикою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 380/5093/20, де підкреслюється розмежування між запитами на інформацію та зверненнями з вимогами вчинити дії. Отже, адвокатський запит є етапом підготовки до можливого спору, а не досудовим врегулюванням спору.

Відтак суд зазначає, що позивач не надав доказів звернення з відповідною заявою до відповідача, як органу уповноваженого на внесення змін до реєстру, а також доказів відмови відповідача у внесенні змін.

Отже, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність.

Оскільки доказів надсилання чи надання позивачем вказаної заяви відповідачу до суду не надано, отже у відповідача не виник обов`язок актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку позивача.

Аналогічна позиція щодо способу захисту порушеного права позивача викладена в Постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №520/11264/25.

З урахуванням наведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не набув обов`язку внести зміни до реєстру.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а тому у таких необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а тому у таких необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати понесені позивачем необхідно покласти на останнього.

Стосовно заяви позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу відповідно до ч. 8 ст. 80 КАС України у зв`язку із ненаданням витребуваних судом доказів у справі, суд прийшов наступного.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, неподання доказів, витребуваних судом, без поважних причин є підставою для застосування до відповідної особи заходів процесуального примусу.

За приписами статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф (ч.1 ст.145 КАС України).

Тобто ухвала про застосування заходів процесуального примусу є способом реагування суду на випадки виявлення порушення щодо належного виконання стороною своїх процесуальних обов`язків, зокрема щодо надання витребуваних судом доказів, задля запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Ухвалою суду від 09.03.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 докази: витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” щодо ОСОБА_1 (номер в реєстрі Оберіг 171020241455159403650).

Установити п`ятнадцятиденний строк для виконання ухвали суду в частині витребування доказів з моменту отримання такої ухвали.

Копія ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі від 09.03.2026 доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд" 09.03.26 о 20:30, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відтак граничний термін подання доказів на виконання ухвали суду від 09.03.2026 – 25.03.2026.

Відповідач 24.03.2026 через систему "Електронний суд" надіслав клопотання про долучення доказів в якому зазначив, що на виконання ухвали суду від 09.03.2026 у справі №520/4617/26 ІНФОРМАЦІЯ_9 надає: витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” щодо ОСОБА_1 (номер в реєстрі Оберіг 171020241455159403650).

Суд зазначає, що відповідачем не було проігноровано вимоги ухвали суду від 09.03.2026, та докази надані в межах процесуальних строків, а тому підстав для задоволення заяви позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу відповідно до ч. 8 ст. 80 КАС України у зв`язку із ненаданням витребуваних судом доказів у справі відсутні.

Стосовно заяви позивача щодо поновлення строку для подання відповіді на відзив у справі № 520/4617/26, суд прийшов наступного.

Відповідно до частини 3 статті 163 КАС України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

За вимогами статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Згідно з частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. При цьому, за правилами частини п`ятої цієї статті, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Ухвалою суду від 09.03.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу – заперечення, протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Відповідачем 17.03.2026 через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву.

Копія відзиву на позовну заяву доставлена представнику позивача до електронного кабінету через систему "Електронний суд" 17.03.2026 о 12:19, що підтверджується квитанцією № 6340075 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Відтак граничний термін подання відповіді на відзив – 23.03.2026.

Представник позивача 23.03.2026 через систему "Електронний суд" надіслав відповідь на відзив.

Відтак відповідь на відзив подана в межах процесуальних строків.

З огляду на наведене, а також з урахуванням того, що строк для подання відповіді на відзив у справі не пропущено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив у справі № 520/4617/26.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

У адміністративному позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 покласти на останнього.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.05.2026.

Суддя М. І. Садова