Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №460/16932/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2026 року м. Рівне№460/16932/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виражалася у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 , за періоди проходження з 12.12.2018 по 20.07.2022 роки у Військовій частині НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію доходів населення», Порядку проведення індексації доходів населення, затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2018 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12.12.2018 по 20.07.2022 роки індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум; визначити протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час затримки при (переведенні) звільненні за період з 28.03.2025 по день фактичного розрахунку.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Стверджує, що Відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 12.12.2018 по 20.07.2022, з визначенням базового місяця січень 2018 року та не виплатив середній заробіток за час затримки при звільненні. Таку бездіяльність Відповідача Позивач вважає протиправною та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 07.04.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) докази: довідку про розмір грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням ОСОБА_1 та довідку про розміри нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.12.2018 по 20.07.2022.

Ухвалою суду від 13.05.2026 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) докази: довідку про розмір грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням ОСОБА_1 та довідку про розміри нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.12.2018 по 20.07.2022.

Відповідач витребуваних судом доказів не подав, про причини неможливості їх подання не повідомив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 12.12.2018 по 20.07.2022, з 20.07.2022 по 25.03.2025 перебувала у розпорядженні командира корпусу резерву СВ ЗСУ (у зв`язку з відпусткою по догляду за дитиною) по досягненню нею трьох років.

Згідно витягу з послужного списку вбачається, що з 20.07.2022 по 25.03.2025 Позивач перебувала у розпорядженні командира корпусу резерву СВ ЗСУ, з 25.03.2025 по 28.03.2025 — у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , а з 28.03.2025 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 12.12.2018 по 20.07.2022 із застосуванням базового місяця березень 2018 року та порушеним право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку, Позивач звернувся до суду.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 12.12.2018 по 20.07.2022 роки з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадового окладу військовослужбовців – січень 2018 року, то суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

В силу статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

У зв`язку з прийняттям Урядом Постанови від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.

Водночас, слід зазначити, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені Постановою № 1013.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулася лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відтак, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

До 15.12.2015 абзаци перший - четвертий пункту 5 Порядку № 1078 були викладені в наступній редакції:

"У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв`язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).".

Тобто в чинній редакції Порядку № 1078, на відміну від редакції до 15.12.2015, відсутнє таке поняття як "базовий місяць" для розрахунку індексації.

Аналіз редакції пункту 5 Порядку № 1078, а особливо абзаців його абзаців 1-5 свідчить про те, що значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або 100 відсотків лише коли таке підвищення відбулося після 15.12.2015 або після цієї дати.

Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини першої статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд повторює, що починаючи з 15.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Визначення розміру посадових окладів військовослужбовців, у період до березня 2018 року, здійснювалося відповідно до Постанови Кабміну Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Вказана постанова набрала чинності з 01.01.2008.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності Постановою № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01.03.2018.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося.

Крім цього, суд зауважує, що згідно з наказом Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України", з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до наказу, в результаті чого збільшилися посадові оклади військовослужбовців.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є, відповідно, березень 2018 року.

Отже, щодо застосування при перерахунку індексації грошового забезпечення Позивача за період з 12.12.2018 по 20.07.2022 базового місяця - січень 2018 року, то позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, оскільки в силу вимог закону, починаючи з 01.03.2018, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців є березень 2018 року.

Що стосується позовних вимог виплатити середній заробіток за весь час затримки при (переведенні) звільненні за період з 28.03.2025 по день фактичного розрахунку, суд зазначає таке.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Разом із тим із матеріалів справи не вбачається, що Позивач була звільнена з військової служби.

З витягу з послужного списку встановлено, що з 28.03.2025 Позивач продовжує проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, проводиться при звільненні працівника.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність роботодавця за невиплату з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою юридичною передумовою застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України є факт звільнення особи та виникнення у роботодавця або відповідного суб`єкта обов`язку провести остаточний розрахунок саме у зв`язку зі звільненням.

Позивач не надала доказів звільнення з військової служби. Наявні матеріали справи підтверджують її переміщення/переведення для подальшого проходження військової служби.

Сам по собі факт переведення військовослужбовця до іншого місця служби не є тотожним звільненню з військової служби та не створює самостійної правової підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Наданий Позивачем скріншот банківського зарахування коштів від Військової частини НОМЕР_1 у квітні 2025 року підтверджує лише факт здійснення окремої виплати у вигляді компенсації за піднайом житла за березень 2025 року, однак не підтверджує факту звільнення Позивача з військової служби та не є доказом наявності правових підстав для застосування статті 117 Кодексу законів про працю України.

Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Вказаний Порядок застосовується у випадках, коли згідно із законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати, зокрема при вирішенні питання про визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За загальним правилом Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Водночас Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, не є нормою, яка самостійно породжує право особи на отримання середнього заробітку. Він лише визначає порядок розрахунку середньої заробітної плати у випадках, коли законом уже передбачено відповідну виплату.

Такою правовою підставою у заявлених Позивачем правовідносинах є стаття 117 Кодексу законів про працю України, яка пов`язує відповідальність за затримку розрахунку саме з невиплатою належних сум звільненому працівникові у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Оскільки в даній справі судом не встановлено юридичного факту звільнення Позивача з військової служби, а матеріали справи свідчать про продовження нею військової служби в іншому органі військового управління, відсутні підстави для застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з метою обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії– відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя К.М. Недашківська