Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №460/4469/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2026 року м. Рівне№460/4469/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Рівненської митниці (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2025/000216 від 12.09.2025. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач на підставі Контракту № CHUAWET-001 від 24.03.2025 імпортує в китайської компанії вологі серветки для гігієнічних цілей. Відповідно до проформи інвойс № UA25-001 від 26.03.2025 сторонами погоджено поставку вологих серветок в кількості 46 400 шт. та загальною вартістю 12 528,00 доларів США. Порядок оплати: 30% передоплата, 70% перед завантаженням на судно. Позивачем сплачено вартість замовленого товару в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними документами на суму 3688,80 доларів США від 24.04.2025 та 8839,20 доларів США від 11.06.2025. Товар ввезено на митну територію України. 09.09.2025 позивачем до Рівненської митниці подано митну декларацію № 25UA204150002799U5. При визначенні митної вартості товару декларантом обрано перший метод – за ціною договору. До вказаної митної декларації декларантом долучені документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що митна вартість імпортованого товару за ціною договору не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять розбіжності та неточності. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204150/2025/000216 від 12.09.2025. Позивач вважає, що такі рішення митного органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не було.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Свої заперечення аргументує тим, що за митною декларацією № 25UA204150002799U5 від 09.09.2025 були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Відповідач вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постановах від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі № 520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання – коригування митним органом митної вартості. Оскільки декларантом подано документи, які на думку митниці фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення про коригування митної вартості прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позовна заява надійшла до суду 13.03.2026.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.

25.05.2026 представником позивача адвокатом Дяденчуком А.І. подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.

225.05.2026 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

Між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Компанією HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD, China укладено Контракт № CHUAWET-001 від 24.03.2025.

Відповідно до п. 1.1 Контракту № CHUAWET-001 від 24.03.2025 продавець поставляє товар згідно Інкотермс 2020.

У п. 1.2. Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 передбачено, що продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити у продавця вологі серветки для гігієнічних цілей відповідно до інвойса, в якому зазначено кількість і ціну товару.

Пунктами 2.1-2.2 Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 передбачено, що кількість поставленого за даним контрактом товару визначається в інвойсі. Якість товару, що поставляється за цим контрактом має відповідати загальновизнаним нормам.

За змістом п. п. 3.1-3.3 Контракту № CHUAWET-001 від 24.03.2025 територія для поставок товару за Контрактом – Україна. За цим договором ФОП ОСОБА_1 виступає вантажоодержувачем. Юридична адреса: АДРЕСА_1 . Кожне окреме замовлення супроводжується окремим інвойсом, який дійсний для однієї поставки.

У п. п. 4.1-4.4 Контракту № CHUAWET-001 від 24.03.2025 ціни товару узгоджені сторонами і вказані в інвойсі. Ціна товару в інвойсі наводиться на умовах FOB CHINA Qingdao, згідно Incoterms 2020. Валюта контракту: долар США. Загальна сума Контракту: 200 000 доларів США. В ціну товару входить вартість упаковки, маркування і витрати на тару, доставка до порту навантаження, завантаження контейнера на судно.

Пунктом 5.1. Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування банківським переказом: 30% від суми вказаної в попередньому рахунку-фактурі як аванс; 70% від суми вказаної в попередньому рахунку-фактурі, до завантаження на борт судна.

У п. 5.1.2. Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 визначено, що після передачі товару перевізнику продавець протягом 20 (двадцяти) днів від дати відвантаження представляє покупцеві наступні документи, попередньо узгоджені з покупцем: коносамент, виписаний відповідно до вказівок покупця, на ім`я покупця; рахунок-фактура; пакувальний лист; специфікація товару; сертифікат походження.

Розділом 6 Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 врегульовано умови передачі товару.

У розділі 7 Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 зазначено щодо упаковки та маркування товару.

Пунктом 7.1 Контракту №CHUAWET-001 від 24.03.2025 визначено, що товар поставляється в експортній упаковці відповідно до кожного типу товару і стандартом країни продавця. Тара є безповоротною і входить у вартість товару.

Контракт №CHUAWET-001 від 24.03.2025 завірено підписами позивача ФОП ОСОБА_1 та представника продавця Компанії HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD.

У проформі-інвойс №UA25-001 від 26.03.2025 зазначено перелік товару для покупця ФОП ОСОБА_1 : вологі серветки (120 шт. в упаковці), кількість 46 400 шт., загальна вартість 12 528,00 доларів США. Проформа-інвойс №UA25-001 від 26.03.2025 містить посилання на Контракт №CHUAWET-001 від 24.03.2025, інформацію про умови оплати: 30% передоплата, 70 % після завантаження на судно. Умови поставки: FOB Qingdao. Час виготовлення: 30 днів після внесення передоплати. Доставка: 60-90 робочих днів завантаження на судно.

Проформу-інвойс №UA25-001 від 26.03.2025 завірено підписами позивача ФОП ОСОБА_1 та представника продавця Компанії HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD.

Позивачем оплачено вартість замовленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 на суму 3688,80 доларів США від 24.04.2025 та платіжною інструкцією №7 на суму 8839,20 доларів США від 11.06.2025.

Комерційний інвойс №UA25-CY01 від 28.05.2025 містить інформацію про поставку для позивача ФОП ОСОБА_1 вологих серветок в кількості 46 400 шт. та загальною вартістю 12 528,00 доларів США. Комерційний інвойс №UA25-CY01 від 28.05.2025 містить посилання на Контракт №CHUAWET-001 від 24.03.2025, інформацію про те, що оплата проведена на підставі проформи інвойс №UA25-001 від 26.03.2025, країну походження Китай.

Специфікація до комерційного інвойсу №UA25-CY01 від 28.05.2025 містить аналогічну інформацію щодо товару: кількість – 46 400 шт., загальна вартість – 12 528,00 доларів США, розмір серветки – 140ммх160мм, кількість серветок у пачці – 120 шт., термін придатності – 24 місяці.

У пакувальному листі до комерційного інвойсу №UA25-CY01 від 28.05.2025 вказано про відвантаження для позивача ФОП ОСОБА_1 вологих серветок, вага нетто – 23 200 кг, вага брутто – 24 360 кг.

Морське перевезення товару здійснювалося на підставі Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024, укладеного між позивачем ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Сімей».

У п. 1.1 Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024 погоджено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується організувати за рахунок замовника договірне фрахтове обслуговування вантажу замовника в морському міжнародному сполученні, без надання інших транспортно-експедиційних послуг замовнику.

Умови фрахту, вартість послуг виконавця, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін (п. 1.2 Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024).

Під кожне конкретне морське перевезення замовник надає виконавцю письмову заяву, в якій вказує найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, отримувача вантажу), заплановану дату надання відправником вантажу, тип транспортного засобу, дані відправника та одержувача вантажу (п. 1.3 Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024).

У розділі 2 Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024 наведено положення про права та обов`язки виконавця.

Розділом 3 Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024 передбачено права та обов`язки замовника.

Розділ 4 Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024 врегульовує порядок розрахунків між сторонами.

Договір фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024 завірено підписами ФОП ОСОБА_1 та директора ТОВ «Сімей» Мороза О.Г.

У рахунку на оплату № 42 від 11.08.2025 вказано, що вартість морського фрахту контейнера MRKU3144140 за межами митної території України Нінгбо, Китай – Гданськ, Польща, включаючи експедирування в Нінгбо складає 129 177,00 грн. Вартість послуги з організації фрахту вантажного місця для контейнера MRKU3144140 на судні на території України складає 2583,54 грн.

Платіжною інструкцією №32 від 02.09.2025 на суму 131 760,54 грн. підтверджується, що вартість транспортних послуг відповідно до рахунку на оплату №42 від 11.08.2025 та Договору №0504-24 від 05.04.2024 була оплачена позивачем ФОП ОСОБА_1 .

Коносаментом №SZJF25060003 від 25.06.2025 підтверджується здійснення морського перевезення придбаного позивачем товару: відправник HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD; отримувач ФОП ОСОБА_1 ; порт завантаження Циндао, Китай; порт розвантаження Гданськ, Польща; контейнер MRKU3144140; вага брутто 24 360,00 кг.

Залізничне перевезення товару здійснювалося на підставі Договору №UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025, укладеного між Maersk A/S та ФОП ОСОБА_1 .

У п. 1 Договору № НОМЕР_1 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025 визначено, що предметом даного договору є міжнародне морське і мультимодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів замовника та/або клієнтів замовника у контейнерах перевізника.

Відповідно до п. 2.1 Договору № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025 перевізник приймає на себе зобов`язання здійснити на суднах лінії Maersk перевезення вантажів замовника в ISO-стандартних 20-ти, 40-а і/або 45-ти футових контейнерах відповідно до інструкцій замовника на взаємно погоджених ставках.

Плата (фрахт) та інші належні ставки і збори за перевезення вантажів по кожному конкретному перевезенню встановлюються згідно з тарифами лінії, діючим на момент початку перевезення, та фіксуються у відповідних рахунках перевізника (п. 2.2 Договору № НОМЕР_1 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025).

Зобов`язання перевізника та замовника передбачені у розділах 3 і 4 Договору №UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025.

Розділом 5 Договору № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025 врегульовано порядок розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 Договору № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025, якщо інше не спеціально не передбачено письмовою угодою перевізника або окремою угодою сторін, замовник зобов`язаний здійснювати попередню оплату за послуги, надані згідно з пп. 2.2, 4.5, 6.3.1. у доларах США у розмірі 100% від суми виставленого перевізником рахунку.

Положення щодо відповідальності сторін врегульовані у розділі 6 Договору № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025.

Договір № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025 завірено підписами уповноважених представників замовника та перевізника.

Відповідно до рахунку № 2000034586 від 15.08.2025 вартість залізничного перевезення складає 1823,62 долара США, яка була оплачена позивачем на підставі банківського платіжного документу від 15.08.2025 на суму 1823,62 долара США.

Накладною № 05158 від 01.09.2025 підтверджується здійснення залізничного перевезення придбаного позивачем товару (контейнер MRKU3144140) за маршрутом Гданськ, Польща – Клевань, Україна. Також накладна №05158 містить наступну інформацію: країна відправлення Китай, вантаж прибув морським транспортом в порт Гданськ, транзит Польща, порт відправлення Гданськ, власник вантажу ФОП ОСОБА_1 , власник контейнера Maersk (графа 3).

Товар було ввезено на митну територію України.

09.09.2025 з метою митного оформлення товару та випуску у вільний обіг зазначеного товару позивачем подано до митного органу митну декларацію № 25UA204150002799U5.

Відповідно до гр. 31 митної декларації № 25UA204150002799U5 від 09.09.2025 задекларовано: вологі серветки з нетканого матеріалу спанлейс, не містять спирту, просочені демінералізованою (RO) водою для гігієнічних цілей, без лікувальних властивостей 120 шт. в упаковці (wet wipes 120pcs/pack 35gsm size 140mm*160mm) 46400 шт. Загальна кількість 46400 шт.

Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості – за ціною договору, що підтверджується гр. 43 МД митної декларації №25UA204150002799U5 від 09.09.2025.

Митну вартість розраховано в загальному розмірі 723 760,56 грн. (гр. 12 №25UA204150002799U5 від 09.09.2025), з яких 516 776,24 грн. (ціна товару) та 206 984,32 грн. (витрати на транспортування).

Декларантом розраховано митні платежі щодо Товару №1, розрахунок яких наведений в гр. 47 митної декларації №25UA204150002799U5 від 09.09.2025: мито в розмірі 47 044,44 грн. (код виду надходжень), податок на додану вартість в розмірі 154 161,00 грн. (код виду надходжень 028).

На виконання вимог статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару та її складових декларантом надано наступні документи (гр. 44 митної декларації № 25UA204150002799U5 від 09.09.2025): пакувальний лист б/н від 28.05.2025, рахунок-проформа № UA25-001 від 26.03.2025, рахунок-фактура (інвойс) № UA25-CY01 від 28.05.2025, коносамент SZJF25060003 від 25.06.2025, накладна № 05158 від 01.09.2025, супровідний документ 25PL322080NSQCEUM6 від 20.08.2025, декларація про походження товару № UA25-CY01 від 28.05.2025, банківський платіжний документ №4 від 24.04.2025, банківський платіжний документ № 7 від 11.06.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 42 від 11.08.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 5653528281 від 12.08.2025, банківський платіжний документ № 32 від 02.09.2025, банківський платіжний документ № 9 від 15.08.2025, специфікація виробника б/н від 28.05.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № CHUAWET-001 від 24.03.2025, договір (контракт) на перевезення № 0504-24 від 05.04.2024, договір (контракт) на перевезення № UA00325496 від 17.04.2025, фотографії товару від 28.05.2025, митну декларацію країни відправлення № 245820250000751416 від 21.06.2025.

11.09.2025 за результатами розгляду декларації митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів 3fca5edc-1d3d-4440-9343-134678665539. Повідомлення надіслано через наявні неточності та розбіжності у поданих документах.

На електронне повідомлення митниці декларантом надано відповідь від 12.09.2025. Декларант заперечив наявність розбіжностей в документах, поданих до митного оформлення, та надав детальне пояснення їх застосування.

Рівненська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товарів та 12.09.2025 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000067/1, відповідно до якого визначену декларантом митну вартість товару у розмірі 12 528,00 доларів США скориговано за 6 (резервним) методом.

У гр. 33 рішення № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 митний орган зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності:

п. 5.1.2 Контракту від 24.03.2025 №CHUAWET-001 визначено подання специфікації до товару, яка не надана до митного оформлення;

згідно коносаменту від 25.06.2025 №SZJF25060003, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт QINGDAO, CHINA – порт Гданськ (Польща), умови поставки товару згідно товаро-транспортних документів FOB Гданськ. Згідно накладної УМВС від 01.09.2025 №05158 маршрут перевезення: Шебжешин (Польща), Хрубешув (Польща) – Ізов (Україна), Клевань (Україна). В рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 11.08.2025 №42, довідках від 12.08.2025 №5653528281 та №5653528284 вартість перевезення по цьому маршруту не зазначена. Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) – Шебжешин (Польща), Хрубешув (Польша);

в рахунку на транспортні послуги від 11.08.2025 № 42 та довідці про транспортно-експедиційні витрати від 12.08.2025 № 5653528281 та № 5653528284 не відображено відомості про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо;

документ за кодом 9610 № 425820250000751416 від 21.06.2025 поданий без перекладу.

У розділі ІІ рішення № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 Рівненська митниця зазначає, що володіє інформацією щодо митної вартості схожого товару за митною декларацією від 23.08.2025 №25UA500500026736U1 на рівні 1,10 доларів США/кг.

У розділі ІІІ рішення №UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 Рівненська митниця зазначає, що митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) переклад копії митної декларації країни відправлення; 5) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) – Шебжешин (Польща); 6) специфікацію до товару.

В IV розділі митний орган вказує на послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 23.08.2025 №25UA500500026736U1, на рівні 1,1 доларів США/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 25520,00 доларів США (1,1 доларів США/кг. * 23200 кг.), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1052692,3440 грн. (218400 доларів США * 41,2497грн./долалів США).

У зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення у митному оформлення товарів за декларацією №25UA204150002799U5 від 09.09.2025 відмовлено, про що складено картку відмови №UA204150/2025/000216 від 12.09.2025.

12.09.2025 декларантом подано чергову митну декларацію для митного оформлення товару №25UA204150002887U0. При подачі декларації враховано вимоги рішення про визначення митної вартості товарів №UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025.

Коригування митної вартості товару зумовило донарахування позивачу митних платежів з податку на додану вартість на суму 70 236,81 грн. та мита на суму 21 433,77 грн., що відображено в гр. 47 «Подробиці розрахунків» митної декларації №25UA204150002887U0 від 12.09.2025.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини третьої статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Аналізуючи доводи митного органу про те, що п.5.1.2 Контракту від 24.03.2025 № CHUAWET-001 визначено подання специфікації до товару, яка не надана до митного оформлення, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Компанією HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD, China укладено Контракт № CHUAWET-001 від 24.03.2025.

У п. 1.2. Контракту № CHUAWET-001 від 24.03.2025 передбачено, що продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити у продавця вологі серветки для гігієнічних цілей відповідно до інвойса, в якому зазначено кількість і ціну товару.

У п. 5.1.2. Контракту № CHUAWET-001 від 24.03.2025 визначено, що після передачі товару перевізнику продавець протягом 20 (двадцяти) днів від дати відвантаження представляє покупцеві наступні документи, попередньо узгоджені з покупцем: коносамент, виписаний відповідно до вказівок покупця, на ім`я покупця; рахунок-фактура; пакувальний лист; специфікація товару; сертифікат походження.

Продавцем товару складено комерційний інвойс №UA25-CY01 від 28.05.2025, який містить інформацію про поставку для позивача ФОП ОСОБА_1 вологих серветок в кількості 46400 шт. та загальною вартістю 12 528,00 доларів США. Комерційний інвойс № UA25-CY01 від 28.05.2025 містить посилання на Контракт № CHUAWET-001 від 24.03.2025, інформацію про те, що оплата проведена на підставі проформи інвойс № UA25-001 від 26.03.2025, країну походження Китай.

Продавцем товару також складено специфікацію до комерційного інвойсу №UA25-CY01 від 28.05.2025, яка містить аналогічну інформацію щодо товару: кількість – 46 400 шт., загальна вартість – 12 528 доларів,00 США, розмір серветки – 140ммх160мм, кількість серветок у пачці – 120 шт., термін придатності – 24 місяці.

Специфікація до комерційного інвойсу №UA25-CY01 від 28.05.2025 була подана до митного оформлення, що підтверджується змістом гр. 44 митної декларації №25UA204150002799U5 від 09.09.2025 (код документу 3013).

Отже, доводи митного органу щодо відсутності передбаченої п.5.1.2 Контракту від 24.03.2025 № CHUAWET-001 специфікації відхиляються судом як безпідставні.

Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) – Шебжешин (Польща), Хрубешув (Польща), суд вказує таке.

Матеріалами справи підтверджується, що залізничне перевезення товару здійснювалося на підставі Договору № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025, укладеного між Maersk A/S та позивачем ФОП ОСОБА_1 .

Пунктом 1 Договору №UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025 визначено, що предметом даного договору є міжнародне морське і мультимодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів замовника та/або клієнтів замовника у контейнерах перевізника.

Відповідно до офіційної квитанції № 2000034586 від 15.08.2025 вартість наданих перевізником послуг становить 1823,62 долара США: 1500,00 доларів США відповідно до документу № 5653528284 та 323,62 долара США відповідно до документу № 5653528281.

Рахунок-фактура на імпорт № 5653528284 від 12.08.2025 містить відомості щодо вартості наземного перевезення імпортного вантажу в сумі 1500,00 доларів США; номер контейнера MRKU3144140; 40-футовий контейнер/9 футів 6 дюймів/сухий; послуга від контейнерного терміналу до контейнерного терміналу.

Рахунок-фактура на імпорт № 5653528281 містить інформацію щодо вартості наступних витрат: обов`язковий захист контейнера в розмірі 23,00 доларів США; збір за оформлення документів в розмірі 64,84 доларів США; розвантаження в пору призначення в розмірі 235,78 доларів США.

Відповідно до листа № 1209 від 12.09.2025 ТОВ «Маерск Україна ЛТД» як агент перевізника Maersk A/S вартість перевезення вантажу, яке здійснювалося з порту Гданськ, Польща (Gdansk, Poland) до станції Клевань, Україна (Klevan, Ukraine), перелік контейнерів MRKU3144140 за коносаментом 264389986 складає: залізничне переведення 1500,00 доларів США за контейнер. Страхування вантажу компанією ТОВ «Маерск Україна ЛТД» не проводилось.

У накладній №05158 від 01.09.2025 вказано про здійснення залізничного перевезення придбаного позивачем товару (контейнер MRKU3144140) за маршрутом Гданськ, Польща – Клевань, Україна (графа 3), що підтверджує безперервність маршруту доставки товару з країни відправлення до місця митного оформлення.

У графі 22 накладної № 05158 від 01.09.2025 додатково вказано ключові транзитні пункти маршруту, зокрема: Шебжешин, Хрубешув, Ізов, Клевань, що узгоджується з типовим маршрутом контейнерного перевезення територією Польщі та України.

Таким чином, подані до митного оформлення документи, зокрема коносамент №SZJF25060003 від 25.06.2025 та накладна №05158 від 01.09.2025, у сукупності підтверджують повний, безперервний та логічно узгоджений маршрут транспортування товару від місця відправлення (Циндао, Китай) до місця митного оформлення (Клевань, Україна).

Вказані документи узгоджуються між собою за змістом, датами, пунктами відправлення, призначення та ідентифікаційними ознаками вантажу, що унеможливлює сумнів у достовірності наданих відомостей.

Суд наголошує, що зазначення у накладній № 05158 від 01.09.2025 транзитного пункту Шебжешин (Польща) не свідчить про відсутність частини транспортного маршруту, оскільки вказаний пункт є залізничним контейнерним терміналом, через який здійснюється перевантаження контейнерів на потяг після їх розвантаження у морському порту Гданськ.

Як наслідок, Шебжешин (Польща) та Хрубешув (Польща) не є початковими пунктами перевезення, а транзитними, складовими частинами маршруту Гданськ (Польща) – Клевань (Україна).

Такий ланцюг доставки є типовим для мультимодального транспортування й не потребує окремого коносамента або іншого документу для внутрішньо-польського залізничного сегменту.

Відтак, з аналізу наданих до митного оформлення документів суд виснує, що вартість перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) – Шебжешин (Польща), Хрубешув (Польща) включена до вартості перевезення, що підтверджується офіційною квитанцією №2000034586 від 15.08.2025 та листом №1209 від 12.09.2025 ТОВ «Маерск Україна ЛТД».

Також судом перевірено, що вартість залізничного перевезення відповідно до офіційної квитанції №2000034586 від 15.08.2025 в розмірі 1823,62 долара США включено до митної вартості товару, що підтверджується змістом гр. 12 митної декларації № 25UA204150002799U5 від 09.09.2025.

Підсумовуючи наведене суд вважає, що позиція Рівненської митниці щодо відсутності транспортних документів є такою, що суперечить як фактичним обставинам, так і вимогам чинного митного законодавства, і не може братися до уваги як підстава для коригування митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що у рахунку на транспортні послуги від 11.08.2025 № 42 та довідці про транспортно-експедиційні витрати від 12.08.2025 № 5653528281 та № 5653528284 не відображено відомості про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що морське перевезення товару здійснювалося на підставі Договору фрахтового обслуговування №0504-24 від 05.04.2024, укладеного між позивачем ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Сімей».

У рахунку на оплату № 42 від 11.08.2025 вказано, що вартість морського фрахту контейнера MRKU3144140 за межами митної території України Нінгбо, Китай – Гданськ, Польща, включаючи експедирування в Нінгбо складає 129 177,00 грн. Вартість послуги з організації фрахту вантажного місця для контейнера MRKU3144140 на судні на території України складає 2583,54 грн.

Платіжною інструкцією № 32 від 02.09.2025 на суму 131 760,54 грн. підтверджується, що вартість транспортних послуг відповідно до рахунку на оплату № 42 від 11.08.2025 та Договору №0504-24 від 05.04.2024 була оплачена позивачем ФОП ОСОБА_1 .

Коносаментом № SZJF25060003 від 25.06.2025 підтверджується здійснення морського перевезення придбаного позивачем товару: відправник HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD; отримувач ФОП ОСОБА_1 ; порт завантаження Qingdao, China; порт розвантаження Gdansk, Poland; контейнер MRKU3144140; вага брутто 24 360,00 кг.

Залізничне перевезення товару здійснювалося на підставі Договору № UA00325496 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 17.04.2025, укладеного між Maersk A/S та ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до офіційної квитанції № 2000034586 від 15.08.2025 вартість наданих перевізником послуг становить 1823,62 долара США: 1500,00 доларів США відповідно до документу № 5653528284 та 323,62 долара США відповідно до документу №5653528281.

Рахунок-фактура на імпорт № 5653528284 від 12.08.2025 містить відомості щодо вартості наземного перевезення імпортного вантажу в сумі 1500,00 доларів США; номер контейнера MRKU3144140; 40-футовий контейнер/9 футів 6 дюймів/сухий; послуга від контейнерного терміналу до контейнерного терміналу.

Рахунок-фактура на імпорт № 5653528281 містить інформацію щодо вартості наступних витрат: обов`язковий захист контейнера в розмірі 23,00 доларів США; збір за оформлення документів в розмірі 64,84 доларів США; розвантаження в пору призначення в розмірі 235,78 доларів США.

Відповідно до листа № 1209 від 12.09.2025 ТОВ «Маерск Україна ЛТД» як агент перевізника Maersk A/S вартість перевезення вантажу, яке здійснювалося з порту Гданськ, Польща (Gdansk, Poland) до станції Клевань, Україна (Klevan, Ukraine), перелік контейнерів MRKU3144140 за коносаментом 264389986 складає: залізничне переведення 1500,00 доларів за контейнер. Страхування вантажу компанією ТОВ «Маерск Україна ЛТД» не проводилось.

У накладній № 05158 від 01.09.2025 вказано про здійснення залізничного перевезення придбаного позивачем товару (контейнер MRKU3144140) за маршрутом Гданськ, Польща – Клевань, Україна (графа 3).

Судом перевірено, що вартість перевезення товару за маршрутом Циндао (Китай) – Клевань (Україна) в розмірі 206 984,32 грн. включено до митної вартості товару, що підтверджується відомостями гр. 12 митної декларації №25UA204150002799U5 від 09.09.2025.

Суд вказує, що транспортно-експедиторська діяльність передбачає, що експедитор має право виставляти рахунок у вигляді зведеної вартості транспортних послуг, без деталізації кожного допоміжного платежу (портових зборів, оформлення транзитних документів, витрат на зберігання тощо).

Всі такі витрати є складовими єдиної вартості транспортно-експедиційних послуг і не підлягають окремому виділенню, якщо інше прямо не передбачено договором із замовником.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У відповідності до правил заповнення гр. 20 декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі – Наказ №599), до зазначених в пункті 6) частини 2 статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Наведений у Наказі №599, перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 30.07.2024 у справі №420/32440/23, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Щодо доводів митного органу про те, що документ за кодом 9610 № 425820250000751416 від 21.06.2025 поданий без перекладу, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Матеріалами справи підтверджується, що документ за кодом 9610 № 425820250000751416 від 21.06.2025 – це експортна вантажна митна декларація КНР, офіційний переклад якої на українську мову наявний в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що позивачем до листа № 12/09/2025 від 12.09.2025 у відповідь на вимогу митного органу 3fca5edc-1d3d-4440-9343-134678665539 надано переклад на українську мову експортної вантажної митної декларації № 425820250000751416 від 21.06.2025.

Експортна вантажна митна декларація КНР № 425820250000751416 від 21.06.2025 містить наступну інформацію: відправник HANGZHOU G&C NEW MATERIAL CO., LTD, отримувач ФОП ОСОБА_1 , вага брутто 24 360,00 кг, вага нетто 23 200,00 грн, контейнер MRKU3144140, товар вологі серветки (нетканий матеріал, чиста вода, білий, 120 шт., без бренду, без моделі), вартість 12 528,00 доларів США.

Суд наголошує, що відомості експортної вантажної митної декларації № 425820250000751416 від 21.06.2025 не містять розбіжностей з іншими документами, які надані позивачем до митного оформлення.

Відтак, твердження відповідача щодо відсутності перекладу документу за кодом 9610 № 425820250000751416 від 21.06.2025 відхиляються судом як безпідставні.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.

Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 19.02.2025 у справі № 1.380.2019.002530, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 26.06.2024 у справі № 1.380.2019.002240, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

На переконання суду, відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.

Поряд із тим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 12.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19, від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 16.01.2025 у справі № 160/939/24, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, від 28.04.2023 у справі № 200/9362/20-а, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митних деклараціях, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 8К11-Е3РА-К20Н-В2Р8 від 21.10.2025.

З огляду на те, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Також, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду документи: копія договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025; копія додатку № 1 до договору про надання правової від 25.09.2025; копія додатку № 2 до договору про надання правової від 25.09.2025; копія рахунку № 1 від 22.05.2026; копія акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.05.2026.

Договір про надання правничої допомоги від 25.09.2025 укладено між адвокатським об`єднанням «Скорпіон» як адвокатом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як клієнтом.

Відповідно до п.1.2. Договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025 адвокат надає клієнту правничу допомогу, забезпечує захист його прав та здійснює представництво інтересів в суді при оскарженні рішення Рівненської митниці № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

На підставі Договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025 за розпорядженням голови об`єднання Давидюка М.М. повноваження по наданню правової допомоги ФОП ОСОБА_1 покладені на адвоката Дяденчука А.І., що підтверджується ордером серії ВК № 1215823 від 25.09.2025.

У Додатку № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025 передбачено, що вартість правничої допомоги по оскарженню рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації становить 10 000,00 грн.

22.05.2026 адвокатським об`єднанням «Скорпіон» для ФОП ОСОБА_1 сформовано рахунок № 1 на оплату послуг на підставі Договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів.

Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Заявлені у заяві про розподіл судових витрат вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень ґрунтуються на тому, що згідно з актом передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 25.09.2025 та згідно розрахунку вартості послуг позивачу ФОП ОСОБА_1 надані такі послуги: надання юридичних консультацій; вивчення та здійснення юридичної оцінки наданих змовником документів; формування та узгодження з клієнтом правової позиції по захисту його прав, визначення підстав та обґрунтування позовних вимог; детальний аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини сторін; підготовка та подання до Рівненського окружного адміністративного суду позовної заяви.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами віднесена судом першої інстанції на підставі статті 12 КАС України до справ незначної складності, а тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала середнього обсягу юридичної роботи (проте не надмірного, значного).

При цьому, суд враховує й правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, згідно із якою суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи клопотання відповідача про зменшення таких витрат, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню становить 8000грн.

Також відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати за письмовий офіційний переклад письмових доказів. На підтвердження понесення таких витрат позивачем долучено рахунок оплату № 37 від 27.03.2026, акт надання послуг № 36 від 27.03.2026 на суму 4038,75 грн. щодо виконаних робіт про надання послуг з перекладу документів з англійської/китайської мови на українську мову.

Також позивачем долучено платіжну інструкцію № 47 від 03.04.2025 на суму 4038,75грн, отримувач ПП «Альфа Переклад», платник ФОП ОСОБА_1 . Призначення платежу: рахунок на оплату № 37 від 27.03.2026.

Таким чином, на користь позивача також підлягають стягненню витрати, пов`язані із залученням перекладача, в розмірі 4038,75грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000067/1 від 12.09.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2025/000216 від 12.09.2025.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 1211,20грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20коп).

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000грн (вісім тисяч гривень).

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати, пов`язані із залученням перекладача в розмірі 4038,75грн (чотири тисячі тридцять вісім гривень, 75коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Т.О. Комшелюк