Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №440/322/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/322/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови (лист від 10.12.2025 №11/3335) у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР) достовірних відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку, а також щодо невжиття заходів для приведення відомостей Реєстру у відповідність до офіційних документів військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідно до даних, які містяться у військовому квитку НОМЕР_1 , виданому 25.02.1994.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що 01.07.2020 він за місцем перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 пройшов ВЛК, якою визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що до військового квитка серії НОМЕР_1 у гр. 32 внесено відповідний запис. Однак відповідні відомості про позивача не внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. На звернення позивача щодо внесення відомостей до Реєстру відповідач у листі від 10.12.2025 повідомив, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як внаслідок пожежі у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 всі архівні документи знищені, з урахуванням чого неможливо документально підтвердити виключення позивача з військового обліку.

2. Позиція відповідача.

Відповідач електронний примірник ухвали про відкриття провадження у справі отримав 19.01.2026 /а.с. 32 - зі звороту/.

Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 КАС України, відповідач не надав.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

А відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 9/.

23.02.1994 позивач взятий на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 14/.

У військовому квитку серії НОМЕР_1 у гр. 32 міститься запис: "01.07.2020 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ п. 61а Розкладу хвороб (наказ МОУ від 2008 року №402)" /а.с. 15/.

З 28.07.2016 позивачу безтерміново встановлена третя група інвалідності з дитинства /а.с. 16/.

Зі змісту електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 від 25.12.2025 суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 10/.

04.12.2025 позивач надіслав ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву, у якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі даних, що містяться у військовому квитку НОМЕР_1 , виданому 25.02.1994 /а.с. 18, зокрема зі звороту/.

Відповідач отримав заяву 08.12.2025 та у листі від 10.12.2025 повідомив ОСОБА_1 , що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , автоматично взятий на військовий облік 01.04.2025 відповідно до постанови КМУ №932; внаслідок пожежі у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 через влучання ворожих БпЛА всі архівні документи знищені, з урахуванням чого неможливо документально підтвердити виключення позивача з військового обліку /а.с. 25/.

Позивач, стверджуючи про протиправність дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення даних про визнання його непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.0.22022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

За приписами частин першої - третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої цієї статті щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII (у редакції станом на 01.07.2020) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на 01.07.2020) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" статтю 1 Закону №2232-ХІІ викладено у новій редакції, де у частині десятій, зокрема, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3633-IX установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Підпунктом 12 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3633-IX передбачено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Закон №3633-IX набрав чинності 18.05.2024.

За змістом пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (чинного станом на 01.07.2020), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на відповідній території; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Порядок №921 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (надалі - Порядок №1487).

Порядок №1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У силу абзаців першого, другого пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

За змістом пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII).

Cтаттею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У частині першій статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559, в редакції на момент виникнення спірних відносин), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): (...) 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (за наявності); (...) 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).

Пунктом 4 Порядку №559 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У справі, що розглядається, спір стосується бездіяльності ТЦК та СП щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.

Так, позивач зазначив, що у 2020 році він за місцем перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 пройшов ВЛК, якою визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що до військового квитка серії НОМЕР_1 у гр. 32 внесено відповідний запис /а.с. 15/.

Спір у справі, що розглядається, виник з огляду на відсутність інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зауважує, що станом на липень 2020 року Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів не функціонував, а його повноцінне використання розпочалось лише з травня 2024 року.

Порядком №921 на дату проходження позивачем ВЛК у липні 2020 року не було передбачено обов`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про виключення військовозобов`язаного з військового обліку з огляду на визнання його непридатним до військової служби до Реєстру.

Натомість у силу вищенаведених приписів пункту 56 Порядку №921 відповідний запис вносився до військового квитка, що й було зроблено ІНФОРМАЦІЯ_8 у випадку позивача.

Вищезгаданими приписами статті 9 Закону №1951-VIII та пункту 4 Порядку №559 передбачено право військовозобов`язаного звернутись до органу ведення реєстру із заявою про внесення змін до Реєстру у разі невідповідності даних у військовому квитку відомостям Реєстру.

При цьому, як визначено у пункті 4 Порядку №559, таке звернення подається до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку.

Зі змісту електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 від 25.12.2025 суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 10/.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення змін до Реєстру.

Позивач не перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , внаслідок чого в останнього відсутні повноваження на внесення будь-яких відомостей щодо позивача до Реєстру.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача – суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства. Адже адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У контексті спірних відносин суд зауважує, що у силу наведених вище приписів пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII та пункту 4 Порядку №559 відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню на підставі заяви військовозобов`язаного, що подається до органу ведення Реєстру (ТЦК та СП) за місцем перебування військовозобов`язаного на військовому обліку.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення відомостей до Реєстру та отримання відмови уповноваженого органу у внесенні таких відомостей.

А оскільки у спірних відносинах суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , підстав для визнання протиправними дій / бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення до Реєстру відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язання відповідача внести такі відомості до Реєстру на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.12.2025 - немає.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 28/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА