Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №400/1556/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 р. № 400/1556/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

простягнення податкового боргу у сумі 33 070,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 33070,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_1 має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 33070,80 гривень, що виник на підставі поданої ним податкової декларації №9428747666 вiд 29.04.2025 за період 2024 року.

На адресу відповідача направлялось повідомлення про розгляд справи, однак повернуто у зв`язку з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.127 КАС України, часом вручення повістки вважається: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то можна вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Положення процесуального закону не передбачають прямого обов`язку суду щодо повторного направлення кореспонденції стороні, якій поштове відправлення не було вручене із обставин, які не залежали від суду. Подібні за змістом висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 07.03.2023 у справі № 420/9217/21.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 21.06.2022 у справі № 215/507/21, від 18.04.2022 у справі № 215/764/21 та постановах від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17, від 08.07.2021 у справі № 400/1885/19, від 29.08.2022 у справі № 522/3598/16-а, від 22.03.2023 у справі № 640/14827/19.

Відтак, відповідач, повідомлений належним чином, своїм правом не скористався, відзиву на позов не надав, своєї позиції стосовно позовних вимог не висловив.

Суд розглянув справу 27.05.2026 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання, відповідно до вимог ст. 263 КАС України.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області як платник податків та має сплачувати передбачені законодавством податки та збори.

З матеріалів справи слідує, що платником податків ОСОБА_1 було подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік №9428747666 вiд 29.04.2025, у якій самостійно визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 53130,74 гривень. Відповідачем частково було сплачено податкове зобов`язання за декларацією №9428747666, а саме в сумі 20059,94 гривень. Залишок податкового зобов`язання складає 33070,80 гривень.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Відповідно до пп.16.1.3, 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України на боржника, як на платника податків, покладено обов`язки подавати до державних податкових органів декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в розмірах та у встановлені законами строки.

При цьому, сума податкового зобов`язання, самостійно визначена платником податків, згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.

У відповідності з п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України відповідачу направлялася податкова вимога від 20.07.2025 р. №0020892-1303-1429, яка була повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пп. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання являється податковим боргом.

З урахуванням наведеного, у відповідача наявний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 33070,80 гривень.

Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи відповідачем не надано.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 33070,80 (тридцять три тисячі сімдесят гривень вісімдесят копійок) з податку на доходи фізичних осіб (85 11010500 рахунок розмежування казначейства).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 27.05.2026