Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №380/4024/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

26 травня 2026 рокусправа № 380/4024/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, –

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач 2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №134150011938 від 06.02.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, яке полягає у відмові призначення пенсії, ОСОБА_1 за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55, Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області, зарахувати до спеціального стажу періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1993 року з 10.11.2017 по 31.10.2025, який визначає право на призначення пенсії за вислугою років та призначити пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55, Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи. Вважає вказану відмову протиправною, тому, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

27.03.2026 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що відповідно до п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я незалежно від віку, якщо вони мали стаж роботи за спеціальністю, визначений на 01.04.2015 - 25 років, на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців; на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.

За наданими документами страховий стаж позивача складає 37 років 10 днів, а стаж роботи за спеціальністю, передбаченою п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, станом на 11.10.2017 — 24 роки 01 місяць 27 днів. Тобто, за результатами розгляду наданих документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, до спеціального стажу також зараховано всі періоди роботи.

Отже, під час розгляду документів відмови щодо зарахування періодів роботи до стажу не було.

Враховуючи викладене, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 та п “е” ст 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” відсутнє, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017— 26 років 6 місяців.

По-третє, вимоги позивача полягають у зарахуванні до спеціального стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.1993 року з 10.11.2017 по 31.10.2025, який визначає право на призначення пенсії за вислугою років та призначити пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, такі вимоги є безпідставними, оскільки законодавством чітко визначено, що право на пенсію за вислугу років встановлюється виключно за наявності спеціального стажу, набутого саме станом на 10 листопада 2017 року. Періоди роботи, набуті після зазначеної дати, не впливають на виникнення права на цей вид пенсії та не можуть бути враховані при її призначенні.

Таким чином, зарахування періоду роботи після 10.11.2017 р. не може бути підставою для набуття позивачем права на пенсію за вислугу років, оскільки на визначену законом дату необхідний спеціальний стаж був відсутній. Стаж роботи з 11.10.2017 по 31.10.2025 зарахований до загального стажу.

Одночасно повідомляю, що зазначені вище періоди не були предметом відмови з боку Головного управління. Згідно з поданими позивачем документами всі підтверджені періоди трудової діяльності були враховані та зараховані до страхового та спеціального стажу в повному обсязі.

На момент прийняття рішення у позивача був відсутній необхідний спеціальний стаж станом на 11.10.2017, що і стало підставою для винесення рішення № 134150011938 від 06.02.2026.

01.04.2026 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, аналогічних відзиву відповідача 2.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 05.09.1993, містить зокрема такі записи про роботу позивача:

- з 01.09.2014 переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Золочівської ЗОШ І-І ст. № 4;

- з 25.02.2021 Золочівська ЗОШ І-ІІ ст. № 4 змінено назву на Золочівський заклад загальної середньої освіти І-III ступенів № 4 імені Василя Вишиваного Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області;

- з 29.08.2025 звільнена у звязку з переведенням у Сасівський ЗЗСОШ І-III ст.;

- з 01.09.2025 призначена на посаду вчителя біології Сасівського 33СО І-І ст.

- з 31.10.2025 звільнена з посади вчителя біології за згодою сторін.

29.01.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 06.02.2026 №134150011938 про відмову у призначенні пенсії.

Рішення мотивоване тим, що страховий стаж заявниці становить 37 років 10 днів. Спеціальний стаж роботи (станом на 11.10.2017) становить 24 роки 01 місяць 27 днів. За наданими документами до страхового зараховано всі періоди згідно наданим документам. До спеціального стажу зараховано всі періоди згідно наданим документам. Працює.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення Nє 134150011938 від 06.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 Закону та пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 26 років 6 місяців (станом на 11.10.2017).

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є право особи на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Як визначено ст. 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 52 Закону №1788-XII, мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У свою чергу, пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом «е» ст. 55 Закону1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» ст. 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону №901-VIII від 23.12.2015 до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.

З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, суд звертає увагу на те, що з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно ст. 55 № 1788-XII, в тому числі, і працівникам освіти.

Відповідач керувався тим, що згідно п. 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом, визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Посилання відповідача на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислений по 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду застосував редакцію Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.

Отже, відповідачем неправомірно обмежено розрахунок спеціального стажу позивача лише датою 10.10.2017, оскільки при зверненні за пенсією у 2026 році він був зобов`язаний надати правову оцінку всьому періоду роботи позивача по день подання заяви.

Я встановлено судом, - з 11.10.2017 позивач продовжувала працювати на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Золочівської ЗОШ І-І ст. № 4;

- з 25.02.2021 Золочівська ЗОШ І-ІІ ст. № 4 змінено назву на Золочівський заклад загальної середньої освіти І-III ступенів № 4 імені Василя Вишиваного Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області;

- з 29.08.2025 звільнена у зв`язку з переведенням у Сасівський ЗЗСОШ І-І ст

- з 01.09.2025 призначена на посаду вчителя біології Сасівського 33СО І-І ст.

- з 31.10.2025 звільнена з посади вчителя біології за згодою сторін.

Суд зазначає, що посади вчителя біології та заступника директора з навчально-виховної роботи передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Таким чином, період роботи позивача з 11.10.2017 по 31.10.2025 підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, на момент звернення із заявою про призначення пенсії спеціальний стаж позивача становив понад 30 років.

З огляду на викладене, відмова відповідача в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є неправомірною. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134150011938 від 06.02.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134150011938 від 06.02.2026 в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.

Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

З урахуванням положень ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія підлягає призначенню з дня звернення за її призначенням, а саме з 29.01.2026, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з зазначеної дати.

За наведених обставин, інші позовні вимоги є похідними від першої та підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідача 2:

- зарахувати позивачу до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 11.10.2017 по 31.10.2025 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.09.1993;

- призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.01.2026.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134150011938 від 06.02.2026.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 11.10.2017 по 31.10.2025 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.09.1993.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.01.2026.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, вул. Канатна, 83, м. Одеса; ЄДРПОУ 20987385).

Повне рішення суду складено 26.05.2026.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна