Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №360/629/26 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/629/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Доманської Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Доманської В.А. в інтересах ОСОБА_1 (далі - представник позивача) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за цією адресою, являється військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з мобільного застосунку “Резерв+”.

Під час оновлення військово-облікових даних в мобільному застосунку “Резерв+” позивачу було згенеровано військово-обліковий документ в якому міститься позначка “Порушення правил військового обліку” (Дата звернення: 30.01.2026 року).

Листом № ШТ/1025 від 27.02.2026 відповідач, на адвокатський запит від 09.02.2026, повідомив, що станом на 26.02.2026 дані про сплату адміністративного штрафу гр. ОСОБА_1 згідно облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_5 в АІТС «ОБЕРІГ» відображаються коректно, адміністративний штраф було сплачено та проведено в АІТС «ОБЕРІГ».

30.01.2026 в Реєстрі вдруге створено “Примітку про ПРАВОПОРУШЕННЯ ПОВТОРНО” на ім`я гр, ОСОБА_2 . Водночас, громадянин ОСОБА_3 на військовий облік за місцем проживання не взятий, відносно даного громадянина неможливо проведення мобілізаційних заходів, ухиляється від виконання військового обов`язку. Приписами ч.3 ст.33, ч.4 ст.37, п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу” встановлено порядок за якими повинні діяти громадяни України, а саме будучи військовозобов`язаними громадяни України повинні стати на військовий облік за місцем фактичного проживання.

З метою вирішення питання по суті заяви та усунення подальшого адміністративного правопорушення, рекомендували гр. ОСОБА_4 звернутися до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або за місцем фактичного проживання (реєстрації) обраного в Україні, де ініціювати виконання процедури взяття його на військовий облік.

З наведеного змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що станом на 27.02.2026 року ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, при цьому відсутня інформація щодо складеного протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас у реєстрі «Оберіг» містяться відомості про порушення правил військового обліку, які не підтверджені належними процесуальними документами.

Таким чином, відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично підтверджує відсутність законних підстав для внесення зазначеної інформації до реєстру, а вимога щодо необхідності особистої явки позивача для «зняття порушення» свідчить про неправомірність дій відповідача та необхідність їхнього виправлення.

Оскільки позивач не був притягнутий ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності на підставі ч, 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то і факту притягнення до відповідальності його не було (оскільки протокол по КУпАП відносно позивача не складався), а тому відомості до Реєстру внесені безпідставно.

При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення» не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній (Аналогічна правова позиція викладена в рішенні № 160/31249/24 від 30 квітня 2025 Дніпропетровського окружного адміністративного суду).

Отже, відсутність належним чином складеного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що факт правопорушення щодо позивача документально не підтверджений, а відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично підтверджує відсутність законних підстав для внесення зазначеної інформації до реєстру. Вимога щодо необхідності особистої явки позивача для «зняття порушення» свідчить про неправомірність дій відповідача та необхідність їхнього виправлення.

Отже, представник позивача вважає протиправною діяльність відповідача яка полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та звертається за захистом прав позивача до суду.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): належним чином засвідчені документи щодо військового обліку ОСОБА_1 .

Ухвалу суду від 06.04.2026 щодо витребування доказів направлено через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету відповідача, яка була доставлена 06.04.2026.

Правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України введено правовий режим воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.

В умовах дії правового режиму воєнного стану та з урахуванням запровадження дистанційного режиму роботи суддів і працівників апарату Луганський окружний адміністративний суд з 02.05.2022, з метою забезпечення безпеки учасників судового процесу, збереження життя і здоров`я суддів та працівників апарату суду, а також забезпечення безперервності здійснення правосуддя, справа розглянута за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження (в електронній формі).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши її в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72–77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, отриманих із застосунку «Резерв+», встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зазначених відомостях також міститься інформація про: військове звання: рекрут; номер у реєстрі «Оберіг»: 020520251458450702763; військово-облікова спеціальність (ВОС): 999097; відмітка про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки; статус: солдат резерву; підстава звернення до Національної поліції України: не став на військовий облік за новою адресою (дата звернення – 30.01.2026).

Водночас, з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованого 05.08.2024, встановлено, що адресою проживання позивача зазначено: АДРЕСА_2 .

09.02.2026 адвокат позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, у якому просив: надати інформацію щодо всіх наявних порушень правил військового обліку, допущених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за період з 2022 по 2026 роки включно; надати належним чином завірені документи, що підтверджують усі наявні порушення правил військового обліку зазначеної особи за вказаний період; надати належним чином завірені копії протоколів та постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення за період з 2022 по 2026 роки включно.

Листом № ШТ/1025 від 27.02.2026 відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що станом на 26.02.2026 дані щодо сплати адміністративного штрафу ОСОБА_1 , згідно з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_5 в АІТС «ОБЕРІГ», відображаються коректно, а адміністративний штраф сплачено та внесено до АІТС «ОБЕРІГ».

Також у відповіді зазначено, що 30.01.2026 у Реєстрі повторно створено примітку про правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку за місцем проживання, у зв`язку з чим проведення щодо нього мобілізаційних заходів є неможливим, а також вказав, що останній ухиляється від виконання військового обов`язку.

У листі відповідач послався на приписи частини третьої статті 33, частини четвертої статті 37 та пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до яких військовозобов`язані громадяни України зобов`язані перебувати на військовому обліку за місцем фактичного проживання.

З метою усунення подальших порушень правил військового обліку відповідач рекомендував ОСОБА_1 звернутися до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання (реєстрації) для ініціювання процедури взяття на військовий облік.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, а також щодо звернення до органів Національної поліції України, звернувся через свого представника до суду із цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий);

система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об`єктів військового обліку - призовників, військовозобов`язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).

Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Абзацами першим - шостим частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 33 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (абзац п`ятий).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з статтею 2 Закону № 1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону № 1951-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною першою статті 7 Закону № 1951-VІІІ, серед іншого, визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Пункт 1 частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII передбачає, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону № 1951-VІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

У пункті 19 Порядку № 1487 вказано, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

У пункті 23 Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 56 Порядку № 1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

У пункті 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів;

розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацами першим, другим підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила військового обліку), визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, серед іншого: виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи; забезпечують захист цілісності та достовірності даних Реєстру; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення осіб, стосовно яких наявні підстави для складення протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до вимог КУпАП; виконують інші функції, визначені законодавством.

Згідно з абзацами 18, 19 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, визначених пунктом 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства, а також надають громадянам інформацію відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є уповноваженим органом з ведення та наповнення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема щодо внесення до нього службових відомостей, пов`язаних із веденням військового обліку та виконанням особою військового обов`язку.

У справі, що розглядається, спір стосується дій відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей, пов`язаних із веденням військового обліку позивача — ОСОБА_1 , а також звернення до органів Національної поліції України з метою доставлення позивача для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Представник позивача заперечує правомірність таких дій, посилаючись на те, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки відсутні протокол та постанова у справі про адміністративне правопорушення, а отже, на його думку, відомості до Реєстру внесені безпідставно.

Однак суд не погоджується з такими доводами, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних Реєстру належать, зокрема, відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, які вносяться на підставі відповідних процесуальних документів (протоколу та/або постанови).

Водночас статтею 8 Закону № 1951-VIII визначено окрему категорію службових даних, до яких належать, зокрема, відомості про виконання особою військового обов`язку.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовий обов`язок включає, серед іншого, дотримання правил військового обліку.

Отже, законодавець чітко розмежовує персональні дані про притягнення до адміністративної відповідальності та службові відомості щодо виконання військового обов`язку, які використовуються для ведення військового обліку та наповнення Реєстру.

При цьому внесення до Реєстру службових відомостей щодо стану виконання військовозобов`язаним обов`язків військового обліку саме по собі не є тотожним притягненню особи до адміністративної відповідальності та не свідчить про встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відсутність складеного щодо позивача протоколу або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП свідчить лише про те, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, однак сама по собі не виключає можливості внесення відповідачем до Реєстру службових відомостей, пов`язаних із веденням військового обліку, у межах наданих законом повноважень.

Суд враховує та зазначає, що внесені відповідачем відомості не були відомостями про факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а мали службовий характер та використовувалися відповідачем у межах здійснення функцій з ведення військового обліку військовозобов`язаних.

При цьому суд враховує зміст листа № ШТ/1025 від 27.02.2026, наданого у відповідь на адвокатський запит, відповідач послався на приписи частини третьої статті 33, частини четвертої статті 37 та пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до яких військовозобов`язані громадяни України зобов`язані перебувати на військовому обліку за місцем фактичного проживання.

Таким чином, відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності сама по собі не свідчить про протиправність дій відповідача щодо ведення військового обліку та внесення відповідних службових відомостей до Реєстру.

Окрім того, з огляду на наведені положення законодавства щодо військового обов`язку, суд зазначає, що звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції України здійснюється з метою забезпечення участі позивача у вчиненні процесуальних дій, пов`язаних із розглядом питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності у сфері військового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем внесено відомості, що стосуються стану виконання позивачем правил військового обліку. При цьому зазначені відомості не є даними про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у розумінні статті 7 Закону України № 1951-VIII та не свідчать про встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи та наданих сторонами доказів, йдеться про відомості щодо порушення позивачем обов`язку стати на військовий облік за новим місцем проживання, що належить до обов`язків військовозобов`язаних, визначених статтею 37 Закону України № 2232-XII та положеннями Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 1487.

Зокрема, з аналізу наведених норм убачається, що військовозобов`язані зобов`язані: перебувати на військовому обліку за задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування); у разі зміни місця проживання в установлений строк стати на військовий облік за новим місцем проживання; своєчасно уточнювати персональні дані, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; забезпечувати подання достовірної інформації для ведення військового обліку.

Судом враховано відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема через засіб «Резерв+»), відповідно до яких у спірний період містилися дані про адресу проживання позивача у АДРЕСА_2 . Разом із тим, із пояснень та матеріалів справи вбачається, що позивач змінив місце проживання, що обумовлює необхідність виконання ним обов`язку щодо постановки на військовий облік за новим місцем проживання у встановлені законом строки.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів своєчасного виконання позивачем зазначеного обов`язку, що свідчить про наявність підстав для внесення відповідачем до Реєстру службових відомостей, пов`язаних із станом виконання правил військового обліку.

Таким чином, внесення відповідачем відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та звернення до органів Національної поліції України здійснені в межах повноважень, визначених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», та відповідають їх меті — забезпеченню належного ведення військового обліку.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру та звернення до органів Національної поліції України вчинені у межах наданих законом повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства.

Інші наведені представником позивача у позовній заяві твердження не спростовують встановлених судом обставин щодо невиконання позивачем обов`язків військового обліку та наявності у відповідача підстав для внесення цих відомостей до Реєстру, тому не впливають на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Посилання представника позивача на висновки, викладені у рішеннях Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 160/7728/25, від 30 квітня 2025 року у справі № 160/31249/24, а також Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 620/3767/25, не можуть бути враховані судом, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позовної заяви є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, за правилами, визначеними статтею 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову адвоката Доманської Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов