Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №600/4252/22-а — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Київ справа №600/4252/22-а

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Міністерство юстиції України та Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області", про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Міністерство юстиції України та Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області", в якому просив суд, з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог, зобов`язати МВС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме: підготувати нову довідку про розмір грошового забезпечення за основною типовою посадою осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - "начальник територіального органу" відповідно до додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до законодавства України, що регулює пенсійне забезпечення працівників Державної пожежної охорони МВС України, з урахуванням рішення Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 р. у справі №160/8324/19 (провадження №11-20заі20), надіслати довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для проведення перерахунку пенсії позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 826/6453/18 відновлено попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704. Тому, на думку позивача, відповідач повинен оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення за основною типовою посадою осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - "начальник територіального органу", чим порушено його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №600/4252/22-а до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №600/4252/22-а передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д. 18 серпня 2023 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Міністерство юстиції України та Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області", про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Так, вказаною ухвалою позовні вимоги щодо зобов`язати МВС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме: підготувати нову довідку про розмір грошового забезпечення за основною типовою посадою осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - "начальник територіального органу" відповідно до додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до законодавства України, що регулює пенсійне забезпечення працівників Державної пожежної охорони МВС України, з урахуванням рішення Великої Палати Верховного Суду від 24.06.20 у справі №160/8324/19 (провадження №11-20заі20), надіслати довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для проведення перерахунку пенсії позивача розглядати в межах провадження адміністративної справи № 600/4252/22-а.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та нечинною Схему тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затверджену наказом МВС України від 06 березня 2018 р. №179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 р. за №316/31767 та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти новий нормативно-правовий акт, який би відповідач: додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; законам та підзаконним актам України - складовим законодавства, яке регулює пенсійне забезпечення працівників Державної пожежної охорони МВС України - на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним в окреме провадження - виділено в окреме (самостійне) провадженні. Передано справу до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду для присвоєння номеру справи.

Відповідач надав до суду відзив, де зазначив, що з моменту прийняття наказу МВС України №291 від 16 квітня 2021 року, яким повноваження щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій покладено на територіальні медичні об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву, а в даному випадку на Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернігівській області», а тому відповідач не має права видавати довідку, як просить позивач.

Крім того, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Дослідивши вказане клопотання, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи питання застосування строку звернення до суду у правовідносинах щодо перерахунку пенсії у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення, Верховний Суд у рішенні від 15 лютого 2018 року в зразковій справі № 820/6514/17 зробив висновок, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким урегульовано строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким урегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби та строки перерахунку пенсії, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Строки перерахунку пенсій регламентуються положеннями статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частинами другою, третьою якої визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд зазначає, що неправомірна бездіяльність відповідача (у разі встановлення судовим рішенням) щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, матиме наслідком неможливість реалізації позивачем права, передбаченого статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення у межах визначених статтею 51 цього Закону строків.

Водночас обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 380/14933/22, та сформував такі правові висновки:

Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку №45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

До правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб`єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії».

При розгляді цієї справи, суд застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, через начебто пропуск строку звернення є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому позивач зазначає, що аргументи відповідача у відзиві не заслуговують уваги та не спростовують аргументів, які викладені в позові позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.11.2002 р. №453 о/с полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу пожежної безпеки Управління МВС України в Чернівецькій області звільнено зі служби за віком.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 826/6453/18 відновлено попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Аналізуючи позицію позивача, суд зазначає, що в основі його позовних вимог лежить твердження про обов`язок Міністерства внутрішніх справ України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою «начальник територіального органу» (відповідно до Додатка 6 до Постанови КМУ № 704).

На думку позивача, невизначення такого прирівняння та невидача довідки безпосередньо апаратом МВС України становить протиправну бездіяльність та порушує його конституційне право на соціальний захист.

Незгоду позивача з діями відповідача покладено в основу даного спору, з приводу чого суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить із таких приписів законодавства та загальних принципів права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового (спеціального) звання, тривалості, інтенсивності та умов служби, кваліфікації і виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 43 та статтею 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій службовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вища юридична сила закону делегує саме уряду повноваження встановлювати умови, порядок та розрахункові величини для коригування пенсійного забезпечення.

Аналізуючи нормативні зміни, суд нагадує, що 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 1 березня 2018 року). Первинна редакція пункту 4 цієї Постанови передбачала обчислення окладів із застосуванням щонайменше 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Проте, з набранням чинності Постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року, цей пункт було змінено, що обмежило розрахункову величину рамками прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.

Суд наголошує на важливому судовому прецеденті, саме постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103. Крім того, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 826/9052/18 остаточно констатовано неможливість подальшого звуженого застосування пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.

В силу дії фундаментального принципу ієрархії актів права, норми пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ забороняють застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для посадових окладів. Як наслідок, скасування обмежень Постанови № 103 відновило дію первинного механізму Постанови № 704. Це означає, що починаючи з 29 січня 2020 року (дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18), виникли легітимні підстави для перерахунку пенсії із застосуванням актуального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зазначений підхід повністю узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема висловленою у постановах від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, що є обов`язковим для врахування судом згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Водночас виникнення у позивача права на оновлену довідку не означає автоматичної правомірності його вимог до конкретного відповідача - Міністерства внутрішніх справ України.

Суд звертає особливу увагу на правове регулювання внутрішнього розподілу компетенції в системі МВС України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 2019 року № 129 (із змінами, внесеними наказом МВС від 16 квітня 2021 року № 291) було чітко розмежовано функції уповноважених органів:

- Департамент персоналу МВС України визначено уповноваженим підрозділом виключно для підготовки та подання зібраного пакета документів до органів Пенсійного фонду України.

- Територіальні медичні об`єднання (ТМО) МВС України по областях визначено єдиними уповноваженими установами, на які покладено функцію безпосереднього складання, оформлення та видачі довідок про розмір грошового забезпечення військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ.

У публічно-правових правовідносинах реалізація суб`єктивного права особи завжди кореспондує з чітко визначеною законом компетенцією конкретного органу влади. Суд не може зобов`язати орган вищого рівня (Міністерство) вчинити дію (видати довідку), яку нормативно-правовими актами віднесено до виключної компетенції відокремленої державної установи (ТМО), що діє як самостійна юридична особа.

У досліджуваному випадку Державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернігівській області» є самостійною юридичною особою та єдиним уповноваженим суб`єктом, наділеним компетенцією щодо оформлення довідок про грошеве забезпечення для осіб, які проходили службу в даному регіоні. Натомість апарат МВС України безпосередньо таких довідок не видає та не має для цього нормативно визначених повноважень.

Оцінюючи обставини цієї справи крізь призму зазначеного розподілу повноважень, суд зобов`язаний насамперед дослідити процесуальні передумови виникнення даного публічно-правового спору та встановити наявність реального факту порушення прав позивача.

Адміністративне судочинство за своєю правовою природою є формою наступного судового контролю за діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень. Передумовою для звернення особи до суду за захистом є наявність реального, об`єктивно існуючого та вже вчиненого порушення її прав, свобод або законних інтересів.

Завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, а не превентивне консультування чи вирішення гіпотетичних спорів на майбутнє.

Суд не може діяти на випередження та захищати уявне або ймовірне право, яке, на думку позивача, може бути порушене у перспективі.

Для констатації протиправної бездіяльності органу влади необхідно встановити факт невиконання ним конкретного обов`язку, який актуалізувався після законного звернення громадянина до належного суб`єкта владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався із відповідним запитом до Міністерства внутрішніх справ України. Проте, як зазначалося вище, МВС України не є належним суб`єктом для вчинення таких дій і не наділене повноваженнями щодо безпосереднього формування та видачі оновлених довідок про грошове забезпечення.

Водночас, під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів (заяв із відмітками про вручення, поштових квитанцій, відповідей-відмов тощо) на підтвердження того, що він звертався до уповноважених третіх осіб, які безпосередньо наділені відповідною компетенцією, зокрема, до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернігівській області» із заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у межах даного предмета спору.

З огляду на нормативно визначений розподіл функцій, звернення до неналежного органу (МВС України) за відсутності факту попереднього звернення позивача до компетентної установи (ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області») не створює для останньої жодних юридичних обов`язків щодо вчинення конкретних управлінських дій. Відтак, уповноважена установа не вчиняла протиправної бездіяльності, оскільки суб`єкт владних повноважень не може порушити право особи на видачу документа, якщо сама особа за цим документом до нього у встановленому законом порядку не зверталася.

Оскільки позивач не реалізував своє право на безпосереднє звернення до належного та уповноваженого суб`єкта із відповідним запитом, його твердження про порушення конституційних прав на соціальний захист з боку відповідача є передчасними.

Оскільки судом не встановлено факту існування порушеного права на момент звернення з позовом, правові підстави для задоволення позовних вимог у виді зобов`язання МВС України підготувати нову довідку про розмір грошового забезпечення за посадою «начальник територіального органу» та надіслати її до Головного управління Пенсійного фонду України відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до статей 73-76 КАС України, кожна сторона процесу зобов`язана належними, достовірними та достатніми доказами підтвердити обставини, на які вона посилається. Обов`язок доказування правомірності рішень чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він проти позову заперечує (частина друга статті 77 КАС України).

Оцінивши наявні у справі матеріали за своїм внутрішнім переконанням, суд констатує, що відповідач (МВС України) повністю довів правомірність своєї позиції, обґрунтувавши її відсутністю у самого Міністерства законних повноважень на видачу спірних довідок після реформи уповноважених органів.

Натомість доводи та докази позивача не спростовують встановленого нормативного розподілу компетенції між МВС та територіальними медичними об`єднаннями. Крім того, матеріали справи не містять жодних підтверджень факту досудового звернення позивача до належної установи за захистом свого права, що повністю виключає можливість вчинення протиправної бездіяльності саме цим відповідачем.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та принципи належного процесуального урядування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до обраного відповідача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають і покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 25.05.2026

Суддя Панченко Н.Д.