Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №160/6226/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 рокуСправа №160/6226/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

25 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 28.11.2024 р. № 0732092408;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 28.11.2024 р. № 0732102408;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» № 0732082408;

- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 4412,88 грн. та 10500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами, якої складено акт та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що спірні рішення відповідача прийняті неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України, оскільки процедура проведення документальної позапланової перевірки проведена з порушенням встановленого порядку, контролюючий орган не повідомив належним чином позивача про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 квітня 2025 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до наявної податкової інформації ФОПП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримував доходи, які згідно з ПКУ підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) за 2019 рік. АТ «Альфа-банк» від 22.02.2021 р. №15049-202-255795 повідомив Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 у 3 кварталі 2019 року, що у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126». Основну суму кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 205 546,41 грн. було включено АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Додаток №1 ДФ) за 3 квартал 2019 року за ознакою доходу « 126» (додаткове благо). Зважаючи на викладене, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, податковий орган при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому відсутні підстави для їх скасування.

12 листопада 2025 року від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 03.06.2014 р. Заводським РВ у м.Дніпродзержинську, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; згідно з відомостями в паспорті, які відповідають відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

20 серпня 2020 року Кам`янське управління Головного управлння ДПС у Дніпропетровській області сформовано позивачу письмовий запит №3392/04-36-55-40, в якому вказало, що з метою здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати податків та запобігання ухилення від оподаткування, згідно пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), проводить роботу по залученню до оподаткування громадян, доходи яких не оподатковувалися при виплаті та підлягають обов?язковому декларуванню згідно з чинним законодавством. В ході аналізу інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України встановлено, що у 2019 році отримано дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов?язаним з процедурою банкрутства, до закнчення строку позовної давності (п.п. 164.2.17 «Д» п. 164.2 ст. 164 ПКУ, ознака доходу - 126), який підлягає оподаткуванню, але податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік не надано. Згідно п. 179.1 ст. 179 ПКУ платник податків зобов?язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію). Податкова декларація за 2019 рік, згідно п. 52-3 підрозділу 10 перехідних положень Розділу ХХ ПКУ подається до 1 липня 2020 року. При цьому сплата задекларованого податкового зобов?язання за 2019 рік здійснюється фізичною особою самостійно в термін до 01.10.2020 р. У зв?язку із зазначеним та керуючись пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, запрошуємо 31.08.2020 р. з 10.00 до 17.00 (перерва з 12.00 до 13.00) години або не пізніше 10-денного терміну від дати отримання цього листа до відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Кам?янського управління для подання податкової декларації за 2019 р.

Копію запиту 01.09.2020 р. надіслано позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом про вручення на адресу місце проживання: АДРЕСА_1 , однак конверт повернувся 03.09.2020 р. з відміткою про невручення з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

13 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з отриманням інформації від АТ «Альфа-Банк» щодо нарахування доходу у вигляді прощеної (анульованої) основної суми боргу за кредитом, прийнято наказ №3478-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » з 17.09.2024 р. тривалістю 2 робочих дні; перевірку провести за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

На підставі пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75. ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2024 р. №3474-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника-фізичної особи» головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., відповідно до затвердженого плану перевірки. Термін проведення перевірки згідно з наказом становить 2 робочих дні з 17.09.2024 р. З 19.09.2024 р. тривало оформлення результатів перевірки.

Копія наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2024 р. №3474-п та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 13.08.2024 р. №539/04-36-24-08 надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 та відповідно до вимог, встановлених п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями). Перевірка проведена в приміщенні Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за адресою: .Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд.25, кімната 222.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 24.09.2024 р. № 2727/04-36-24-08/ НОМЕР_2 , у якому встановлені такі порушення:

- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- пп. «д» п.п 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п.п 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.167.1 ст.167, пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв?язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов?язань за 2019 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 216998,36 грн. та військового збору на суму 18083,20 грн.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 28.11.2024 р. № 0732092408 форми «Р» про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за наслідками річного декларування» на загальну суму 271247,95 грн., з яких: 216998,36 грн. за основним платежем та 54249,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 28.11.2024 р. № 0732102408 форми «Р» про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 22604,00 грн., з яких: 18083,2 грн. - за основним платежем та 4520,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 28.11.2024 р. №0732082408 форми «ПС» про нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 340,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом про вручення на адресу місце проживання: АДРЕСА_2 , та отримано позивачем 10.12.2024 р.

08 січня 2025 року представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із адвокатським запитом, в якому просив надати надати акт перевірки №2727/04-36-24-08/2753615554 від 24.09.2024 р., копію повідомлення про вручення до акту перевірки №2727/04-36-24-08/ НОМЕР_2 від 24.09.2024 р., копію листа від 20.08.2020 р. №3392/04-36-55-40 з доказом направлення, копію листа від 20.08.2020 р. №3393/04-36-55-40 з доказом направлення.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 14.01.2025 р. №2370/6/04-36-24-07, на адвокатські запити від 03.01.2025 р. та 08.01.2025 р. повідомив, що згідно відомостям з ЦБД ДРФО в періоді з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 отримано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) від АТ «Альфа-Банк» (код СДРПОУ 23494714) в сумі 1 205 546,42 грн. ГУ ДПС на адресу ФОПП ОСОБА_1 направлено лист від 20.08.2020 р. №3392/04-36-55-40 про надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у зв?язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага на загальну суму 1 205 546,42 грн. Лист надіслано на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 ПКУ. ГУ ДПС на адресу АТ «Альфа-Банк» від 20.08.2020 р. №82163/10/04-36-55-40 запит про надання копії повідомлення про прощення боргу та інформації щодо складових прощеного боргу ФОПП ОСОБА_1 , надійшла відповідь від 22.02.2021 р. №15049-20.2-255795, де зазначено: «На Ваш запит №82163/10/04-36-55-40 від 20.08.2020 р. АТ «АЛЬФА-БАНК», як право наступник усіх прав та зобов?язань АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019) підтверджує, що по вказаному у запиті фізичній особі банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2019 рік відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу «126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов?язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому, Банк повідомив зазначену фізичну особу про прощення (анулювання) основної суми боргу із дотриманням вимог п.п.164.2.17 «д» Податкового кодексу».

04 лютого 2025 року представник позивача звернувся до АТ «Альфа-Банк» із адвокатським запитом, в якому просив надати таку інформацію:

- період, в якому АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) здійснило списання основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 1 205 546, 42 грн.;

- документи, які підтверджують належне повідомлення АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) ОСОБА_1 про списання основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов?язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 1 205 546, 42 грн. з доказами їх направлення (надання) ОСОБА_1

11 лютого 2025 року АТ «Сенс-Банк» повідомив, що преставником позивача не було додано до запиту належним чином завіреного письмового дозволу клієнта Банку на розкриття інформації, що містить банківську таємницю. Враховуючи викладене, в АТ «Сенс-Банк» відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації.

Не погодившись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1. статті 79 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2. статті 79 ПК України).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1. пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 86.7.2. пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3. пункт 86.7 статті 86 ПК України).

За змістом підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 87 ПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Висновки контролюючого органу про результати перевірки оформлюються у формі акта, які можуть бути оскаржені платником податків шляхом подання заперечень та додаткових документів і пояснень, та які, в свою чергу, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. При цьому, платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції.

Позивач зазначає, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової перевірки, оскільки контролюючий орган не повідомив належним чином позивача про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у своїх поясненнях зазначив, що копія наказу від 13.08.2024 р. №3474-п та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 13.08.2024 №539/04-36-24-08, надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо належного повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд враховує обставини того, що відповідач в межах визначених ч.3 ст. 79 КАС України строків не надав до суду докази на підтвердження направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки позивача, за результатами якої був складений Акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки платника податків.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та про її результати.

Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 р. у справі №520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2024 р. у справі №380/11112/23.

Вказані порушення процедури проведення перевірки свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості: знати та розуміти, що відносно нього податковим органом проводиться перевірка; надати документи та пояснення під час проведення перевірки, спростувати та заперечити висновки акта перевірки про допущення порушень податкового законодавства, що, на переконання суду, є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Разом з тим, у зв`язку із встановленими судом процедурними порушення під час здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, що мають наслідком визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, суд не зобов`язаний надавати оцінку виявленим порушенням податкового законодавства, зафіксованим в акті документальної позапланової невиїзної перевірки, проте, вважає за необхідне це зробити.

Порядок справляння податку на доходи фізичних осіб врегульований розділом ІV ПК України.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України установлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пункт 164.2 статті 164 ПК України деталізує види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків. В свою чергу, стаття 165 ПК України визначає види доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Ставки податку та порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету установлені статтями 167, 168 ПК України.

Так, згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 179.7 статті 179 ПК України).

За приписами абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Підпунктами 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підпунктом б пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для нарахування грошових зобов`язань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугували висновки контролюючого органу про несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору з нарахованого та виплаченого АТ «Альфа-Банк» у 3 кварталі 2019 року доходу з ознакою 126 - додаткове благо, що відображено останнім в додатку 4 ДФ Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого або сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

За наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначенням додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З аналізу наведеної норми слідує, що для включення на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності таких умов:

1) кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

2) рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

3) рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

4) сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

5) кредитор повідомив платника податку боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом: направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 квітня 2025 року у справі №280/9920/21.

Отже, однією із обов`язкових умов для застосування положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором саме основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності та кредитор повідомив платника податку боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Слід також врахувати, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, у якій судова палата дійшла висновків, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція в подальшому була підтримана в постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 480/805/21, від 30.07.2024 у справі №320/8116/20.

Як встановлено судом, АТ «Альфа-банк» від 22.02.2021 р. №15049-202-255795 повідомив Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 у 3 кварталі 2019 року, що у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126».

Основну суму кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 205 546,41 грн. було включено АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Додаток №1 ДФ) за 3 квартал 2019 року за ознакою доходу « 126» (додаткове благо).

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що АТ «Альфа-Банк» повідомляло позивача про прощення (анулювання) боргу та про включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржника під особистий підпис.

Суд зауважує, що саме з метою визначення податкових зобов`язань за отриманим доходом і була призначена перевірка позивача, яка передбачає прийняття рішення з урахуванням всіх істотних обставин, а не лише інформації від фінансової установи.

Вирішальним у спірних правовідносинах є наявність передбачених податковим законодавством підстав для виникнення у позивача обов`язку зі сплати відповідного податку, що має оцінюватися з огляду на фактичні обставини справи та вимоги закону, а не виключно з урахуванням бухгалтерського або податкового обліку АТ «Альфа-Банк».

Отже, дії кредитора щодо відображення прощеного боргу у власному обліку не можуть самі по собі створювати, змінювати чи припиняти податкові обов`язки позивача без встановлення передбачених законом підстав.

Разом з цим,суд зазначає, що в Акті перевірки від 24.09.2024 р. № 2727/04-36-24-08/2753615554 зазначається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 було направлено лист від 20.08.2020 р. № 3392/04-36-55-40, про надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у зв`язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага на загальну суму 1 205 546, 42 грн. Лист надіслано на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу № 2755. Лист повернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 03.09.2020 р. з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

20 серпня 2020 року Кам`янське управління Головного управлння ДПС у Дніпропетровській області сформовано позивачу письмовий запит №3392/04-36-55-40, в якому вказало, що позивача запрошуємо 31.08.2020 р. з 10.00 до 17.00 (перерва з 12.00 до 13.00) години або не пізніше 10-денного терміну від дати отримання цього листа до відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Кам?янського управління для подання податкової декларації за 2019 р.

Копію запиту 01.09.2020 р. надіслано позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом про вручення на адресу місце проживання: АДРЕСА_1 , однак конверт повернувся 03.09.2020 р. з відміткою про невручення з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, відповідно до доказів направлення, вказаний лист було направлено 01.09.2020 р., тобто, після дати, призначеної ОСОБА_1 в листі для відвідування.

Також, суд звертає увагу, що вже 03.09.2020 р. лист від 20.08.2020 р. № 3392/04-36-55-40, як зазначається в Акті перевірки, повернувся з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, позивач фактично був позбавлений можливості надати свої пояснення щодо обставин, викладених в листі від 20.08.2020 р. № 3392/04-36-55-40.

Разом з цим, у відповіді на адвокатський запит від 03.01.2025 р. та від 08.01.2025 р. зазначається, що лист від 20.08.2020 р. № 3393/04-36-55-40 зазначений в акті перевірки вважати недійсним у зв`язку з технічною помилкою, про що ФОПП ОСОБА_1 повідомлено листом від 14.01.2025 р. № 2363/6/04-36-24-07.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) саме основної суми боргу за кредитом, її належного повідомлення про прощення (анулювання) такого боргу, про зобов`язання відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, а також не довів висновків акту перевірки про допущення порушення у 2019 році, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 03.01.2025 р.; додаток №1 до Договору №1 від 03.01.2025 р. про сплату за надання правничої допомоги за Договором №1 від 03.01.2025 р. у сумі 10 500,00 грн.; опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором №1 від 03.01.2025 р.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з Постановою Верховного суду від 08.02.2022 року по справі №160/6762/21 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, що включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тож, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що надана квитанція не є належним та допустимим доказом фактичної сплати коштів за правничу допомогу, оскільки не підтверджує реального руху грошових коштів та не містить реквізитів платіжного документа, передбачених законодавством.

Крім того, документ містить суперечності щодо дати договору: у верхній частині зазначено Договір №1 від 03.01.2025 р., тоді як у тексті квитанції вказано Договір №1 від 03.02.2025 р., що унеможливлює однозначне встановлення підстави оплати.

Також квитанція не є банківським документом, квитанцією до прибуткового касового ордера або іншим первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання адвокатом грошових коштів у встановленому законом порядку.

Отже, зазначений документ сам по собі не підтверджує належним чином факт оплати правничої допомоги та не може бути достатнім доказом понесення витрат.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів оплати послуг адвоката, відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2941,92 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, Дніпропетровська область, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 28.11.2024 р. № 0732092408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 28.11.2024 р. № 0732102408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» № 0732082408.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, Дніпропетровська область, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2941,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко