Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №160/3287/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/3287/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездільності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 12 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидання наказу по стройовій частині про поновлення, заступника командира 1 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу з 13.11.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині про поновлення, заступника командира 1 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу з 13.11.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за жовтень 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за жовтень 2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 копійок за жовтень 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 копійок за жовтень 2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за періоди: з 01.11.2025 по 04.11.2025 та з 13.11.2025 по 06.12.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за періоди з 01.11.2025 по 04.11.2025 та з 13.11.2025 по 06.12.2025;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо внесення недостовірних відомостей до грошового атестата №1879 від 06.12.2025, а саме: відображення нульових показників грошового забезпечення за місяці, що передували виключенню старшого лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу, та не зазначення відомостей про поновлення (повернення) на військовій службі з 13.11.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 сформувати та видати новий грошовий атестат стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_1 , зазначивши в ньому повні та достовірні відомості про всі належні до виплати та фактично виплачені види грошового забезпечення за весь період служби, а також відомості про поновлення на військовій службі з 13.11.2025, з подальшим невідкладним направленням примірника вказаного грошового атестата до Військової частини НОМЕР_3 за новим місцем служби позивача для проведення перерахунку грошового забезпечення та додаткової винагороди за грудень 2025 року.

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні (виключенні зі списків особового складу) за період з 07.12.2025 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Однак відповідачем за період проходження служби не виплачувалось позивачу грошове забезпечення за жовтень 2025 року та додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. Також не видавався наказ по стройовій частині про поновлення на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу з 13.11.2025. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

18.03.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог. Зазначає, що невиплата грошового забезпечення та щомісячної премії за вказаний у позовній заяві період відбулося на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №5102 від 07.11.2025. Даний наказ, в свою чергу, видано за результатами службового розслідування. Службовим розслідуванням було встановлено, близько 07.00 04.11.2025 заступник командира 1 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби. На час проведення службового розслідування до місця служби не повернувся. ОСОБА_1 було нараховано за жовтень 2025 року грошове забезпечення в розмірі 29208,18 грн, і оскільки виплата відбувалась 12.11.2025, коли позивач перебував у статусі особи, що самовільно залишила місце служби, його грошове забезпечення було перераховано на депонований рахунок.

18.03.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року по справі №160/3287/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: витребувані судом документи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Старший лейтенант ОСОБА_1 з 03.03.2024 до 03.11.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

04.11.2025 позивач самовільно залишив місце служби в даній військовій частині та 13.11.2025 (зазначена позивачем у позові дата) добровільно повернувся на військову службу до батальйону резерву (в/ч НОМЕР_4 ), подавши рапорт в застосунку «Армія+», у відповідності до вимог окремого Доручення Генерального штабу Збройних сил України №42249/С/2-2024 від 07.08.2025.

З витягу із наказу військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2025 №340 вбачається, що позивачем самовільно залишена військова частина в період з 04.11.2025 до 13.11.2025. Наказ в цій частині позивачем не оскаржувався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 14.11.2025 №1722, позивача відряджено з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 з 14.11.2025 до окремого розпорядження (підстава: наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 14.11.2025 №318).

Згідно з п. 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2025 № 340 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 06.12.2026, у зв`язку з призначенням на посаду начальника групи планування-заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_3 .

10.12.2025 позивач подав звернення до Міністерства оборони України щодо врегулювання нарахування та виплатити грошового забезпечення за жовтень 2025 року.

У відповідь на звернення, Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь від 03.01.2026 №97,в якій було зазначено таке: «… згідно наказів по стройовій частині не повертався до розташування військової частини НОМЕР_1 та перебуває в статусі СЗЧ. Грошова винагорода не нараховується та не виплачується».

Вважаючи протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Пунктом 1 вказаної Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

В абз.2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзац другий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023), вказує, що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Абзац третій пункту 1-1 постанови КМ України № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 09.08.2023) передбачав, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).

Згідно положеннями розділу XVI цього Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260, у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно з Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року); допомоги.

Водночас у пункті 16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Повертаючись до обставин справи.

04.11.2025 позивач самовільно залишив військову частину.

13.11.2025 ОСОБА_1 добровільно повернувся на військову службу до батальйону резерву (в/Ч НОМЕР_4 ), подавши рапорт в застосунку "Армія+" у відповідності до вимог окремого Доручення Генерального штабу Збройних сил України №142249/с/2-2024 від 07.08.2025.

Відповідно до посвідчення про відрядження №1722 від 14.11.2025 старшого лейтенанта ОСОБА_1 відряджено до Військової частини НОМЕР_3 з 14.11.2025.

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.11.2025 №319 старший лейтенант ОСОБА_1 прибув 15 листопада 2025 року у службове відрядження з Військової частини НОМЕР_4 .

Відповідно до пункту 4 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21.11.2024 №4087-ІХ, прибули до визначених МОУ військових частин:

Командир військової частини, в якій проходить військову службу військовослужбовець, в день отримання повідомлення про прибуття військовослужбовця до батальйону резерву, з дня його повернення до батальйону резерву:

видає наказ (стройовій частині) про поновлення такого військовослужбовця на всіх видах забезпечення, крім котлового, та про направлення його у службове відрядження до військової частини, яка зазначена у цьому повідомлені, у встановленому порядку.

У пункті 5 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" зазначено:

Командир військової частини, до якої прибуває такий військовослужбовець у службове відрядження, протягом доби:

видає наказ (по стройовій частині) щодо включення військовослужбовця до списку тимчасово прибулого особового складу та зарахування на продовольче забезпечення, визначає йому завдання;

обліковує військовослужбовця в книзі тимчасово прибулого особового складу;

після отриманням облікових даних від військової частини, в якій проходить військову службу військовослужбовець, готує проект Плану переміщення відповідної номенклатури посад та направляє його до відповідного органу військового управління для прийняття кадрового рішення.

Пунктом 6 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" визначено, що служба персоналу відповідного органу військового управління протягом доби з моменту отримання проекту Плану переміщення готує проект наказу (по особовому складу) про призначення військовослужбовця на відповідну посаду.

Після видання наказу (по особовому складу) служба персоналу негайно надсилає витяг із такого наказу та/або повідомлення про прийняте кадрове рішення до відповідних військових частини встановленим порядком.

Пунктом 7 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" визначено, що військовослужбовець, який прибув до військової частини у службове відрядження, користується правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством України.

З цього слідує, що наказ про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового) та про направлення його у службове відрядження до військової частини, яка зазначена у повідомленні від резервного батальйону повинна була видавати Військова частина НОМЕР_1 .

Отже позовні вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині про поновлення заступника командира 1 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу з 13.11.2025 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за жовтень 2025 року, суд зазначає таке.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з абз.9 та 10 п. 15 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення у розмірі 29 208, 18 грн за жовтень 2025 року, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 №476 від 16.03.2026. Проте, виплата нарахованого грошового забезпечення за жовтень 2025 року не була проведена, оскільки виплата відбулася 12.11.2025, коли позивачу було припинено виплату грошового забезпечення.

З огляду на те, що позивач добровільно повернувся до виконання обов`язків військової служби, що не заперечується відповідачем, нараховане йому грошове забезпечення за жлвтень 2025 року має бути виплачено.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 копійок за жовтень 2025 року, суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 та № 350 від 22.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується в розмірі 100 000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.

Пунктом 17 розділу І Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Порядок і умови виплати додаткової винагороди визначено Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

Пунктом 2 Окремого доручення №912/з/29 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується щомісячна додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказів командирів військових частин.

Пунктом 9.4 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або місця служби - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.

Згідно з пунктом 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату.

Згідно з пунктом 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, з дня самовільного залишення до дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 дійсно в період з 08.07.2024 по 30.09.2024, з 19.10.2024 по 15.11.2024, з 30.11.2024 по 14.01.2025, з 01.03.2025 по 04.11.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Покровському районі Гродівській селищній ТГр, Донецькій області Волноваському районі Великоновосілківській селищній ТГр, Донецькій області Покровському районі Покровській міській ТГр, Харківській області Кубинському районі.

Отже, оскільки позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 01.03.2025 по 04.11.2025, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 копійок за жовтень 2025 року.

Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за періоди: з 01.11.2025 до 04.11.2025 та з 13.11.2025 до 06.12.2025.

Згідно з пунктом 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату.

Згідно з пунктом 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, з дня самовільного залишення до дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

04.11.2025 позивач самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим було порушено порядок проходження військової служби, що унеможливило своєчасне проведення фінансових розрахунків та оформлення грошового забезпечення за вказаний період.

Так, за період з 01.11.2025 до 03.11.2025 позивачу не було нараховано та виплачено грошове забезпечення, доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, з моменту повернення позивача на військову службу 13.11.2025 у відповідача виник обов`язок поновити виплату грошового забезпечення з 01.11.2025 до 03.11.2025 включно, проте зазначених дій відповідачем не вчинено.

Щодо виплати грошового забезпечення з 13.11.2025 до 06.12.2025.

Наказом військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2025 №340 період відсутності позивача на службі охоплюється періодом з 04.11.2025 до 13.11.2025.

Відтак, за період з 14.11.2025 до 06.12.2025 (дата виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення) відповідач повинен був нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення.

За таких обставин вимога позивача про нарахування та виплату грошового забезпечення підлягає задоволенню за період з 01.11.2025 до 03.11.2025 та з 14.11.2025 до 06.12.2025.

Щодо внесення недостовірних відомостей до грошового атестата №1879 від 06.12.2025, а саме: відображення нульових показників грошового забезпечення за місяці, що передували виключенню старшого лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу, та незазначення відомостей про поновлення (повернення) на військову службу.

Так, за приписами пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.

Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил та передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби

Оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 на момент розгляду справи відповідачем ще не було видано наказу про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового), а також не виконано рішення суду в частині нарахування та виплати грошового забезпечення, в тому числі за 06.12.2025, вимоги про внесення змін до грошового атестату №1879 від 06.12.2025 є передчасними.

Відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні (виключенні зі списків особового складу) по день фактичного розрахунку.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (в чинній редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Суд зазначає, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасним, оскільки на момент розгляду справи відсутні правові підстави для здійснення відповідних виплат. Зокрема, відсутній наказ про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу, який є необхідною передумовою для проведення остаточного розрахунку та визначення періоду затримки.

За таких обставин вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не ґрунтується на належних та допустимих доказах, є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішення питання про розподіл судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі того, що він є учасником бойових дій.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидання наказу по стройовій частині про поновлення заступника командира 1 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині про поновлення, заступника командира 1 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу 14.11.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за жовтень 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за жовтень 2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 копійок за жовтень 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 копійок за жовтень 2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди: з 01.11.2025 до 03.11.2025 та з 14.11.2025 до 06.12.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за періоди з 01.11.2025 по 03.11.2025 та з 14.11.2025 по 06.12.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон