Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №159/42/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року ЛуцькСправа № 159/42/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С. Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ № 168 за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року; зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість у розмірі 493 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 29.03.2022 по 28.09.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в районах їх ведення, на підставі бойових наказів, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100 000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.

Вважає, що оскільки приймав безпосередню участь в забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в зонах бойових дій відповідач зобов`язаний виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, передбачену постановою КМУ № 168, за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, з врахуванням виплачених сум. З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, збільшеної до 100 000 грн, що передбачена постановою КМУ № 168, є участь їх у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. При цьому, розмір таких виплат залежить як від місця виконання таких заходів (район бойових дій чи за його межами), а також перелік завдань, які виконує військовослужбовець. Зокрема, винагорода у 100 000 грн передбачена за виконання конкретних завдань, перелік яких в тому числі, визначений абзацами 2-13 “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 (далі –Порядок №260). Згідно наявних у військовій частині документів, ОСОБА_1 виконував бойові завдання відповідно до переліку завдань, які дають йому право на отримання додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у розмірі 100 000 грн з 29.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 21.04.2022 та у розмірі 30 000 грн з 11.03.2022 по 29.03.2022, з 22.04.2022 по 30.04.2022, у травні, червні та липні 2022 року, та яка у встановлені строки йому була виплачена. Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поданій суду відповіді на відзив позивач ще раз підтвердив свою правову позицію щодо бездіяльності відповідача у невиплаті йому додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 11.03.2026 по 14.07.2023 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.07.2023 №195 солдата ОСОБА_1 , кухаря господарчого відділення 1 взводу матеріального забезпечення групи матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.07.2023.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 07.07.2023 №3681 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 07.07.2023 №3681, в період з 29.03.2022 по 16.11.2022, з 26.11.2022 по 22.04.2023, з 05.05.2023 по 07.07.2023 ОСОБА_1 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Донецької області.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 11.04.2026 №2084/2391/15/2039 про нарахування та виплату додаткової винагороди згідно ПКМУ 168 ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 по 14.07.2023 виплачено додаткову винагороду згідно ПКМУ 168 від 28.02.2022 пропорційно часу участі у таких діях та заходах в загальному розмірі 898 150,53 грн, зокрема, з 11.03.2022 по 31.03.2022 – 28 064,52 грн, з 01.04.2022 по 30.04.2022 – 79 000,00 грн, у травні 2022 року – 30 000,00 грн, у червні 2022 року – 30 000,00 грн та у липні 2022 року – 30 000,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди згідно вимог постанови КМУ №168, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про ведення воєнного стану в України", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації та проведенням активних бойових дій, який триває на теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Відповідно до п. 1-1 Постанови №168 (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил України які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п. 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови №168 визначено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Порядок №260 згідно з наказами Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, № 566 від 26.09.2023, № 275 від 30.04.2024, № 339 від 21.05.2024 доповнено новим розділом XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану".

Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

-100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30 000 гривень.

Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку.

Військовослужбовцям, зазначеним у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.

Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відтак, проаналізувавши встановлені судом обставини справи в контексті правових норм, якими їх врегульовано, суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів п. 2 Розділу XXXIV Порядку №260, додаткова винагорода виплачується у розмірі 100 000 гривень – тим особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

Тобто, або за безпосередню участь у бойових діях, або за безпосереднє здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови, якщо військовий перебуває безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконує бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

Учасниками справи не заперечується той факт, що військова частина, де служить позивач, у спірний період виконувала бойові завдання в районах ведення бойових дій у Донецькій області.

В матеріалах адміністративної справи наявні документи, які відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Як вбачається із рапортів начальника штабу – заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 20.04.2022 №30, від 20.11.2022 №2046 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в наступні періоди: з 29.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 21.04.2022, яка йому була виплачена у відповідності до Постанови №168.

Відповідно до рапорту начальника штабу – заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 20.11.2022 №2046 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в наступні періоди: з 11.03.2022 по 29.03.2022, з 22.04.2022 по 30.04.2022, у травні 2022 року, у червні 2022 року та у липні 2022 року, яка йому була виплачена у відповідності до Постанови №168.

Вказане підтверджується наявними в справі рапортами, довідкою про доходи.

Тобто, виходячи із наявних в справі доказів вбачається, що бойові завдання, які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., визначеною Постановою №168 та Порядком №260 позивач виконував не усі дні, які зазначені в довідці в/ч НОМЕР_1 від 07.07.2023 №3681, а лише в дні, зазначені в рапортах її безпосередніх керівників.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач виконував завдання, які передбачають виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в інші дні, ніж ті, які вказані у рапортах її безпосередніх керівників.

Відтак, враховуючи зміст вищевказаних нормативних актів, наявних в справі доказів відповідачем правомірно було нараховано та виплачено додаткову винагороду ОСОБА_1 за спірний період в сумі 100 000 грн, за виконання бойових (спеціальних) завдань (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), а інша винагорода виплачувалась із розрахунку 30 000 грн.

Щодо посилань позивача на довідку в/ч НОМЕР_1 від 07.07.2023 №3681 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно якої позивач дійсно у період з 29.03.2022 по 16.11.2022, з 26.11.2022 по 22.04.2023, з 05.05.2023 по 07.07.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Донецької області, де велися та ведуться бойові дії, то суд вказує на наступне.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.

Проаналізувавши наведені у наданій позивачем довідці відомості, суд зазначає, що вона підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, але не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосереднє здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що є визначальним для визначення розміру додаткової винагороди 100 000,00 грн, 50 000,00 грн чи 30 000,00 грн.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що безпосередньо вказано у ній, а не доказом на підставі якого здійснюється виплата додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.

Суд наголошує на тому, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків на території Донецької області під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора чого в даному випадку немає.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року та липень 2022 року додаткова винагорода ОСОБА_1 визначена Постановою №168, відповідачем нарахована та виплачена у відповідності до норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ф. Костюкевич