Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №140/623/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/623/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, за нормами чинними станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням положень постанови від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,12,13, 14 до Постанови №704, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених із перерахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання за період з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2023 року; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, за нормами чинними станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням положень Постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,12,13, 14 до Постанови №704, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених із перерахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання за період з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року, з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтований тим, що позивач з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому йому з порушенням норм законодавства було нараховане та виплачене грошове забезпечення (постійні та одноразові види), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704) в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тому з дня набрання вказаним судовим рішенням законної сили діє редакція пункту 4 Постанови №704 до зазначених змін, й відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт. З дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М. від 13 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.47-49) позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, покликаючись на відсутність підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до норм чинного законодавства та згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходило.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 23 березня 2026 року судді Димарчук Т.М. на підставі наказу голови суду від 25 лютого 2026 року №02-07/4/26, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи суддю Шепелюка В.Л. визначено для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року справу прийнято до провадження суддею Шепелюком В.Л.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не є спірним та підтверджується витягом з послужного списку та відомостями з військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.23-24, 35-40).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 14 жовтня 2025 року №237 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.25).

Листом від 27 листопада 2025 року №ВФЗ/1668 повідомлено, що оклади за військовими званнями та посадовий оклад протягом спірного періоду встановлювались відповідно до пункту 4 чинної на той час редакції Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до цієї постанови (а.с.19).

Позивач, вважаючи порушеним право на належний розмір грошового забезпечення, звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою, серед іншого, затвердив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ця норма відповідає пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Поряд з тим пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VІІІ, набрав чинності з 01 січня 2017 року) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) у пункті 4 згідно з пунктом 6 Постанови №103 розрахункову величину для обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яким був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), замінено на іншу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

З 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 Постанови №704 (у редакції, яка діяла з 29 січня 2020 року) при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Необхідно також зауважити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020 - 2022 роки).

Між тим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704” (далі - Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662). Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 з викладенням у новій редакції абзацу першого, згідно з яким розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постанова №481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Необхідно зазначити, що приписи пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Однак пункт 4 Постанови №704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінив такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови №704 як такої.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених зокрема, у частині третій статті 7 КАС України, пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

За правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Отже, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним, чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.

Листом від 27 листопада 2025 року №ВФЗ/1668, картками особового рахунку за 2023-2025 роки підтверджується, що відповідач грошове забезпечення позивачу виплачував з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані згідно з Постановою №704 виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

Натомість в Законі України від 03 листопада 2022 року №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, в Законі України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, в Законі України від 19 листопада 2024 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, в Законі України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2022 року – 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року – 2684,00 грн, з 01 січня 2024 року – 3028,00 грн, з 01 січня 2025 року – 3028,00 грн, з 01 січня 2026 року – 3328,00 грн.

Варто зауважити, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінювався щорічно, проте ця величина станом на 01 січня 2025 року в порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року не змінювалася, тобто підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням не відбулося.

Підсумовуючи сказане, суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням протиправним є неврахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж належить.

Одночасно суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI). Також у разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).

ОСОБА_1 виплачувалися такі види грошового забезпечення (а.с.20-23).

З урахуванням наведеного взаємопов`язані позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 03 травня 2023 року по 14 жовтня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк