Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №489/4165/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4165/26

Провадження № 1-кп/489/686/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

27 травня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12026152040000360 від 07.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Владикавказ російської федерації, особи без громадянства, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19.07.2010 Київським районним судом міста Севастополя за ст. 186 ч. 2, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 18.02.2016 за відбуттям строку покарання; 19.04.2023 Ленінським районним судом міста Миколаєва за статтями 15 ч. 2 та 185 ч. 4, 185 ч. 4, 70 ч. 1 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 10.04.2025 Ленінським районним судом міста Миколаєва за статтями 186 ч. 2, 187 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 20.05.2025 за відбуттям строку покарання, контактні телефони НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

06.04.2026 близько 07:42 год ОСОБА_3 , перебуваючи біля магазину «Автозвук» по вул. Ігоря Бедзая, 212-Б/1, м. Миколаєва, в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, діючи повторно, шляхом вільного доступу умисно таємно викрав належне ОСОБА_5 майно, а саме: сумку чоловічу марки «Jeep Buluo» з екошкіри, вартістю 153,33 грн, в якій знаходилися мобільний телефон «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 , вартістю 2741,67 грн, із встановленою у ньому картою пам`яті «Kingston micro SDXC 128 GB UHS-I U1 V10», вартістю 506 грн; гаманець «Fashion» вартістю 158,60 грн, а всього на загальну суму 3559,60 грн. Після того ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3559,60 грн.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Крім того, 06.04.2026 близько 07:42 год ОСОБА_3 , перебуваючи біля магазину «Автозвук» по вул. Ігоря Бедзая, 212-Б/1, м. Миколаєва, під час вчинення крадіжки чужого майна умисно викрав з корисливих мотивів банківську картку для виплат «Простір» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 та банківську картку «Visa» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , що належали ОСОБА_6 , які в силу положень ст. 1 ЗУ «Про інформацію», пунктів 13, 56 ст. 1, ст. 38 ЗУ «Про платіжні послуги» та примітки до ст. 358 КК України, є офіційними документами, оскільки містять зафіксовану на матеріальному носієві інформацію та є електронним платіжним засобом у вигляді пластикової картки, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом, та видана повноважною особою, а саме: емітована АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України – викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, 06.04.2026 близько 07:42 год ОСОБА_3 , перебуваючи біля магазину «Автозвук» по вул. Ігоря Бедзая, 212-Б/1, м. Миколаєва, під час вчинення крадіжки чужого майна умисно викрав паспорт громадянина України № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_6 та учнівський квиток серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_6 , який є важливим особистим документом.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що дійсно 06.04.2026 близько 07:42 год, проходячи біля магазину «Автозвук» по вул. Ігоря Бедзая м. Миколаєва, побачив незнайомого чоловіка, біля якого знаходилася чоловіча сумка, яку він таємно викрав та залишив з нею місце події. Відійшовши на певну відстань, він перевірив вміст сумочки, виявивши в ній мобільний телефон в чохлі, гаманець, в якому знаходилися дві банківські картки, а також паспорт та учнівський квиток. В подальшому він викинув сумочку, а телефон відвіз на Центральний ринок, де продав незнайомому чоловіку за 900 грн. Банківські картки залишив собі, маючи на меті використати їх для зняття грошових коштів або придбання товару, оскільки мав скрутне матеріальне становище. Також залишив собі паспорт та учнівський квиток, плануючи в майбутньому повернути їх володільцю. Через декілька днів його виявили поліцейські, яким він добровільно видав вищевказані викрадені ним банківські картки та документи. З розміром вказаної в обвинувальному акті шкоди, яку завдав потерпілому, погодився. Також підтвердив, що на досліджених відеозаписах з камер відеоспостереження зафіксований саме він в момент здійснення крадіжки. Вказав, що добровільно відшкодував потерпілому завдану майнову шкоду. Зазначив, що розкаюється у вчиненому, шкодує про свої дії та запевнив суд, що став на шлях виправлення.

Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується також іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.04.2026 вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до поліції з приводу того, що 06.04.2026 близько 07:40 год невідома особа здійснила крадіжку його сумки, в якій знаходилися мобільний телефон «Redmi Note 11», паспорт та студентський квиток.

Із заяви ОСОБА_6 від 08.04.2026 слідує, що останній добровільно видав поліцейським коробку від мобільного телефону «Redmi Note 11», фотозображення сумки та картки пам`яті.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 08.04.2026, слідчий оглянув коробку від мобільного телефону «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 , яку добровільно видав потерпілий ОСОБА_6 .

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 від 08.04.2026, останній серед пред`явлених йому для впізнання за фотознімками осіб впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 06.04.2026 близько 11:30 год продала йому мобільний телефон «Redmi Note 11» за 900 грн на «Центральному ринку» міста Миколаєва.

Із заяви ОСОБА_7 вбачається, що останній добровільно видав поліцейським мобільний телефон «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 .

Відповідно до протоколу огляду предмета від 08.04.2026 з фототаблицею до нього, слідчий за участю потерпілого ОСОБА_6 оглянув мобільний телефон «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 , виданий ОСОБА_7 . В ході огляду потерпілий вказав, що вказаний телефон належить йому та був викрадений у нього. Після огляду телефон був повернутий потерпілому.

Із добровільної видачі ОСОБА_3 слідує, що останній видав поліцейським гаманець, в якому знаходяться банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , учнівський квиток на ім`я ОСОБА_6 МК № 15659124, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 № НОМЕР_9 , які були оглянуті слідчим відповідно до протоколу огляду від 08.04.2026 з фототаблицею до нього.

Із заяви та розписки ОСОБА_6 від 08.04.2026 слідує, що останній отримав від поліцейських коробку від мобільного телефону «Redmi Note 11», мобільний телефон «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 ; гаманець сірого кольору з написом «Fashion», дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», учнівський квиток на ім`я ОСОБА_6 МК № НОМЕР_10 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 .

Із заяви ОСОБА_8 від 15.04.2026 вбачається, що останній видав поліцейським відеозапис з камери відеоспостереження за 06.04.2026.

Відповідно до протоколів огляду предмету від 15.04.2026 та від 06.05.2026 слідує, що слідчий, в тому числі за участю ОСОБА_3 , оглянув DVD-R диск, на якому міститься відеофайл з камери зовнішнього відеоспостереження магазину «Автозвук» по вул. Ігоря Бедзая, 212-Б/1, м. Миколаєва за 06.04.2026, на якому зафіксовано чоловіка, зовні схожого на потерпілого, біля якого справа знаходяться пакет та сумка. При позначці часу 08:42:33 до вказаного чоловіка підходить інший, схожий на ОСОБА_3 , який піднімає сумку та залишає з нею вказане місце, дорогою перевіряючи її вміст. При цьому, в ході огляду ОСОБА_3 підтвердив, що на вказаному відеозаписі зафіксований саме він в момент вчинення крадіжки майна та документів.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 11.05.2026 з участю підозрюваного ОСОБА_3 слідує, що останній в присутності двох понятих на місці показав та розказав, як 06.04.2026 біля магазину «Автозвук» по вул. Ігоря Бедзая, 212-Б/1, м. Миколаєва здійснив крадіжку чоловічої сумки з телефоном, гаманцем та документами, і викрадений телефон продав на «Центральному ринку» м. Миколаєва.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-26/5519-ТВ від 14.04.2026, станом на 06.04.2026 ринкова вартість гаманця «Fashion», що був у використанні, становила 158,60 грн, та вартість сумки через плече «Jeep Buluo» із замінника шкіри, що була у використанні, становила 153,33 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/115-26/5744-ТВ від 15.04.2026, станом на 06.04.2026 ринкова вартість карти пам`яті «Kingston micro SDXC 128 GB UHS-I U1 V10», що була у використанні, становила 506 грн.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-26/5308-ТВ від 23.04.2026, станом на 06.04.2026 ринкова вартість мобільного телефону «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 , що був у використанні, становила 2741,67 грн.

Із розписки ОСОБА_6 від 12.05.2026 вбачається, що останній отримав від підозрюваного грошові кошти в сумі 650 грн. Завдана йому матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив умисні кримінальні правопорушення, що відносяться до категорії кримінальних проступків (ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України) та тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185 КК України), характеризується посередньо, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, не працює, раніше неодноразово судимий.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, наявність якого підтверджується тим, що він повністю визнав свою вину, засудив свої дії, шкодує з приводу вчиненого, неодноразово попросив вибачення, запевнив суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому, самостійно відшкодував завдану його діями шкоду потерпілому; а також добровільне відшкодування завданої шкоди, наявність якої підтверджується розпискою та заявою потерпілого про те, що він отримав від обвинуваченого грошові кошти та не має до нього жодних претензій матеріального характеру.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, які є тяжкими корисливими злочинами проти власності, за які відбував покарання в місцях позбавлення волі. Однак, попри суттєві заходи впливу, які раніше вже застосовувалися до нього з боку держави з метою не лише його покарання, а й виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, протягом короткого періоду часу після звільнення з місць позбавлення волі повторно вчинив ряд нових умисних кримінальних правопорушень, зокрема тяжкий злочин проти власності, тобто належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, продовжуючи вчиняти тяжкі корисливі злочини проти власності.

Також, обвинувачений офіційно не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, натомість шляхом вчинення кримінальних правопорушень задовольняє свої матеріальні потреби. Це доводить, що вчинення кримінальних правопорушень є наслідком свідомо обраного ним способу життя, який він змінювати не бажає, та свідомо вчиняє нові тяжкі злочини. Вказане, у свою чергу, свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого шляхом призначення йому покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.

Крім того, суд враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, які полягали у викраденні майна та документів потерпілого у безпосередній близькості від останнього, внаслідок чого він міг виявити вказані діяння обвинуваченого, однак це не зупинило останнього та він свідомо та умисно вчинив вищевказані кримінальні правопорушення, ризикуючи бути виявленим на місці події, що свідчить про його особливу суспільну небезпечність для оточення.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень (відкрита зухвалість діяння, пов`язана із викраденням майна у безпосередній близькості від потерпілого, який був присутнім на місці скоєного), особи обвинуваченого, який не працює, не має міцних соціальних зв`язків, характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, що жодним чином не призвело до його виправлення, наявності обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію державного обвинувача, який вважав, що обвинуваченому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкцій ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а також призначення йому остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо доцільності призначення обвинуваченому саме покарання, яке слід відбувати реально, суд керується тим, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При цьому, відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке підлягає реальному відбуванню, та враховуючи особу обвинуваченого, який, будучи неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, за які відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, протягом короткого період часу після відбуття вказаного покарання вчинив ряд умисних нових кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, тому вказане свідчить про необхідність до набрання вироком законної сили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, що унеможливить вчинення ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді двох років обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді одного року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу взяття під варту – з 27.05.2026.

Речові докази:

- мобільний телефон «Redmi Note 11», IМЕІ1: НОМЕР_3 , IМЕІ2: НОМЕР_4 , коробку до нього; гаманець сірого кольору з написом «Fashion», дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», учнівський квиток на ім`я ОСОБА_6 НОМЕР_8 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 – залишити у володільця ОСОБА_6 ;

- DVD-R диск з відеозаписом з камери відеоспостереження – залишити в матеріалах судового провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 11873 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 48 коп.

Застосувати щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно після проголошення вироку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1