Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №640/21117/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/21117/18 Суддя першої інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - Державна регуляторна служба України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про визнання протиправною та нечинною постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Хмельницькгаз» (далі – позивач, ПАТ «Хмельницькгаз»), у подальшому найменування якого було змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» (далі – АТ «Хмельницькгаз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1520 «Щодо заборони ПАТ «ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» (далі – спірна постанова, Постанова №1520).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 залучено до участі у справі Державну регуляторну службу України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 позов задоволено - визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1520 «Щодо заборони ПАТ «Хмельницькгаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова є індивідуальним актом, а не нормативним, водночас прийнята без дотримання обов`язкових процедурних передумов її ухвалення. Крім того, суд підкреслив, що ціна продажу газу для побутових споживачів не містить інформації про її формування з урахуванням приведення до стандартних умов, у той час як законодавцем не заборонено постачальнику природного газу включати в кінцеву ціну на газ для населення, зокрема, тарифи на розподіл та транспортування газу. Відтак, за висновками суду, саме відповідачем передбачена можливість застосування коригувальних коефіцієнтів операторами при приведенні обсягів спожитого палива побутовими споживачами, визначивши умови та порядок такого коригування.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що наведені вище мотиви та висновки суду є помилковими, позаяк включення позивачем об`ємів спожитого газу із застосуванням коефіцієнтів приведення до стандартних умов під час розрахунків з побутовими споживачами призводило до подвійного тарифоутворення та необґрунтованого завищення суми нарахувань. Крім того, підкреслює, що ні наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2025 №847, на постанова НКРЕКП від 15.12.2016 №2312 позивачем не оскаржувалися, а відтак є чинними та повинні ним виконуватися. Окремо зауважує, суд безпідставно розглянув справу у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Хмельницькгаз» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, типовий договір, затверджений НКРЕКП, та його з правила передбачають приведення поставленого природного газу до стандартних умов незалежно від виду споживача, по-друге, твердження відповідача про здійснення покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу за рахунок тарифу на розподіл природного газу не відповідає дійсності, по-третє, правильність висновків суду щодо спірної постанови підтверджується відповідною практикою Верховного Суду в аналогічній категорії справ.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 26.05.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Хмельницькгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі відповідної ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 №842.

З жовтня 2018 року ПАТ «Хмельницькгаз» здійснено донарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов природного газу поставленого побутовим споживачам, що створило соціальну напругу і масове невдоволення з боку споживачів, оскільки у жовтні 2018 року в середньому обсяги донарахувань склали 1-1,5% від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку.

Відповідно до протоколу №68 засідання НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання 23.11.2018, вирішено прийняти постанови щодо заборони ряду суб`єктів господарювання, зокрема, і ПАТ «Хмельницькгаз», приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійснені комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

Так, під час указаного засідання встановлено, що плановані обсяги виробничо-технологічних витрат, які використані при розрахунку тарифу, були обчислені на підставі Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2013 №264, Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №264 (далі – Методики №264), Методики визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595 (далі - Методика №595). Розміри невиробничих витрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах останній раз були затверджені на 2016 рік наказом Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847 та з того часу не переглядались. Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільчих систем (далі – Кодекс ГРС) очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС на 2017 рік визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС у тарифі на послуги з розподілу природного газу на 2016 рік відповідного Оператора ГРС. Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС на наступні роки (після 2017 року) визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС у тарифі на послуги з розподілу природного газу поточного року, зменшених на показник ефективності, який встановлюється НКРЕКП щороку до 31 грудня і не може перевищувати 5%. Положеннями розділу 1 Методики №595 визначено, що питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств. Таким чином, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу. Проте, за наявною у НКРЕКП інформацією та з публічних джерел з`ясовано, що переважна більшість Операторів ГРС у платіжних документах за жовтень 2018 року здійснила донарахування побутовим споживачам обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.

Відтак, підставою для прийняття спірної постанови слугував висновок НКРЕКП про те, що різниця (обсягів газу) у приведенні газу до стандартних умов вже включена, в тому числі і позивачем, до тарифу, внаслідок чого донарахування в платіжних документах споживачам за жовтень 2018 року різниці у приведенні газу до стандартних умов є неправомірним.

Постановою НКРЕКП від 23.11.2018 №1520, відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав:

- заборонено ПАТ «Хмельницькгаз» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами;

- у разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ «Хмельницькгаз» об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПАТ «Хмельницькгаз» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 14, 15, 17, 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі – Закон № 1540-VIII), ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон №1160-IV), ст. ст. 1, 4, 12 Закону України «Про ринок природного газу» (далі – Закон №329-VIII), Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі – Правила №2496), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття спірного індивідуального акту з порушенням процедури та без наявних на те правових підстав.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Частиною першою статті 1 Закону Закон №1540-VIII визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із статтею 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

У статті 14 Закону № 1540-VIII визначено порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень, відповідно до частин першої та другої якої засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

За правилами частини п`ятої статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформляються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід`ємна частина протоколу.

Підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом (частина перша статті 15 Закону №1540-VIII).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Викладене свідчить про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірної постанови регуляторним актом, оскільки положення цієї постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Крім того, вказана постанова, хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена, у свою чергу, стосовно конкретно визначеної особи - ПАТ «Хмельницькгаз».

Таким чином, спірна постанова НКРЕКП є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції про неправомірність спірної у цій справі Постанови №1520.

Відповідно до статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон №329-VIII.

Особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг визначені у статті 19 Закону №1540-VIII, за змістом частини першої якої Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 19 Закону №1540-VIII для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг у вигляді, зокрема, санкцій та адміністративних стягнень передбачена статтею 22 Закону №1540-VIII.

Так, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення (частина друга статті 22 Закону №1540-VIII).

Передумови та порядок проведення Нацкомісією планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг визначені у частині шостій статті 19 Закону №1540-VIII.

Щодо позапланових перевірок, то на думку колегії суддів, з метою усунення зловживань з боку контролюючого органу, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для проведення позапланової виїзної перевірки та строки її проведення. А саме: 1) подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; 2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав; 3) обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; 4) перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів (частина сьома статті 19 Закону №1540-VIII).

Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону №1540-VIII позапланова невиїзна перевірка проводиться виключно у приміщенні Регулятора або його територіального органу.

Підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, є: 1) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації; 2) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірних даних у звітності в установлений Регулятором строк або в інших документах; 3) неподання копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора.

Крім того, НКРЕКП постановою від 14.06.2018 №428 затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, дія якого поширюється на суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності (далі - ліцензіати) та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Нацкомісією у сфері енергетики та у сфері комунальних послуг та установлює певні процедури, зокрема організації та проведення планових та позапланових перевірок; оформлення результатів перевірок; контроль за виконанням рішень Нацкомісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.

Матеріали справи свідчать, що спірна Постанова №1520 ухвалена, зокрема, у зв`язку із численними зверненнями споживачів природного газу. До того ж, як свідчить зміст таких звернень споживачів, останні містять, окрім незгоди із нарахованою до сплати сумою за спожитий газ, також і прохання до НКРЕКП відповідно до її повноважень, передбачених пунктом 11 частини першої статті 17 та статті 19 Закону № 1540-VIII, провести перевірку обставин на предмет порушення постачальником Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та порушення оператором ГРМ, який провів відповідний розрахунок приведення об`єму газу до стандартних умов Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу та вжити заходів передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 59 Закону України «Про ринок природного газу».

Законність постанов відповідача про заборону газопостачальній організації приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами уже була предметом дослідження Верховного Суду.

Так, у постанові від 16.06.2020 у справі №640/20692/18 суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

«…вирішенню питання за зверненням споживачів, про наявність чи відсутність у суб`єкта господарювання, що проводить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у підприємства з газопостачання та газифікації, права застосовувати температурні коефіцієнти коригування показів лічильників природного газу побутовим споживачам шляхом приведення об`ємів використаного ними природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, повинна передувати відповідна перевірка обставин, викладених у такому зверненні в порядку регламентованому зазначеними вище нормами законодавства…

…Як видно з матеріалів справи прийняттю оспорюваної відповідачем постанови не передувало вчинення ним дій та прийняття відповідних рішень, необхідних в порядку процедури здійснення державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Регулятором не вчинялись дії з метою перевірки відсутності у позивача права застосовувати температурні коефіцієнти коригування показів лічильників природного газу побутовим споживачам шляхом приведення об`ємів використаного ними природного газу до стандартних умов при здійснення комерційних розрахунків, ним не з`ясовано чи компенсуються постачальнику природного газу втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу через механізм виробничо-технологічних втрат, та чи вказані донарахування у зв`язку із приведенням оператором ГРМ об`ємів газу до стандартних вимірювань призвели до подвійної оплати за одні й ті ж обсяги палива, а відтак, на думку колегії суддів вона підлягає скасуванню внаслідок порушення процедури її прийняття, а також форми.».

Спірна у справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, постанова відповідача про заборону позивачу, як газопостачальній організації, приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, прийнята відповідачем також без додержання процедури здійснення державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, а відповідачем це в апеляційній скарзі не заперечується, що прийняттю Постанови №1520 не передувало вчинення НКРЕКП дій та прийняття відповідних рішень, необхідних в порядку процедури здійснення державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Регулятором не вчинялись дії з метою перевірки відсутності у позивача права застосовувати температурні коефіцієнти коригування показів лічильників природного газу побутовим споживачам шляхом приведення об`ємів використаного ними природного газу до стандартних умов при здійснення комерційних розрахунків, ним не з`ясовано чи компенсуються постачальнику природного газу втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу через механізм виробничо-технологічних втрат, та чи вказані донарахування у зв`язку із приведенням оператором ГРМ об`ємів газу до стандартних вимірювань призвели до подвійної оплати за одні й ті ж обсяги палива.

Відповідно до пункту 17 частини третьої статті 4 Закону №329-VIII постановою НКРЕКП Правила №2496, які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Дія Правил №2496 поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно із пунктом 3 Правил №2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Пунктом 9 Правил №2496 передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.

Відповідно до статті 40 Закону №329-VIII НКРЕКП постановою від 30.09.2015 №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» затвердила Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір розподілу природного газу), який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (пункт 1.2).

Пункт 5.1 Типового договору розподілу природного газу визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Згідно із пунктом 5.2 Типового договору розподілу природного газу визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.

У пункті 5.3 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.

Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (п. 5.4 Типового договору розподілу природного газу).

Відповідно до пункту 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Пунктом 3 Глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Так, правилами пункту 6 Глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за формулою: об`єм газу, виміряний засобом вимірюваної техніки (м. куб.) х коефіцієнт приведення до стандартних умов вимірювання = об`єм газу, приведений до стандартних умов, (м куб.)

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №640/20692/18 дійшов висновку, що нормами Кодексу ГРС та положеннями Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена відомчими актами самого Регулятора.

Також у вказаній справі Верховний Суд також дійшов таких висновків:

«…ціна продажу газу для побутових споживачів, яка визначається згідно із Положенням про ПСО не містить інформації про її формування з урахуванням приведення до стандартних умов, проте законодавством не заборонено постачальнику природного газу включати в кінцеву ціну ПСО на газ для населення, зокрема тарифи на розподіл та транспортування газу, у які можуть увійти питомі втрати природного газу, що виникають при вимірюваннях об`єму природного газу побутовими лічильниками газу, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, які використовують споживачі - фізичні особи.

Отже, саме Регулятор передбачив можливість застосування коригувальних коефіцієнтів операторами ГРМ при приведенні обсягів спожитого палива побутовими споживачами, визначивши умови та порядок такого коригування, а держава в особі Кабінету Міністрів України надала можливість постачальнику для розрахунку кінцевої ціни ПСО споживачу додати до оптової ціни, зокрема націнку такого постачальника, а також тарифи на розподіл та транспортування газу, та в особі Міністерства палива та енергетики України - включати питомі втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу до собівартості транспортування газу цих підприємств.».

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.05.2022 у справі №640/20232/18, від 12.05.2022 у справі №640/20477/18, від 31.08.2023 у №640/20640/18, від 31.01.2024 у справі № 640/20904/18, від 31.07.2024 у справі № 640/21397/18.

За таких обставин, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та сформовану практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо протиправності спірної у цій справі постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1520.

У постанові від 16.06.2020 у справі №640/20692/18 Верховний Суд дійшов висновку, що лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.12.2018 №03/31-11587 не може вважатися беззаперечним доказом включення позивачем до складу тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, оскільки в цьому листі мова йшла про розрахунок розмірів нормативних втрат та виробничо-технічних витрат газорозподільних підприємств на 2016 рік, а правовідносини у цій справі виникли у 2018 році. При цьому у вказаному листі міститься загальна інформація про те, що при розрахунку вказаних вище витрат та втрат операторами газорозподільних систем були застосовані Методики №264, а також Методика №595. Натомість розрахунків питомих виробничо-технологічних втрат природного газу, вказаний лист не містить.

Таким чином, посилання апелянта на лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.12.2018 №03/31-11587 є безпідставними.

З приводу аргументів апелянта про необхідність врахування позиції Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі №520/3601/19 колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилання відповідача на безпідставний розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін колегія суддів зауважує, що вказана справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС України не належить до справ незначної складності. Водночас, така характеристика справи автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Так, відповідно до частин першої – третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 12 та частині четвертій статті 257 КАС України.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ця справа не належить до вичерпного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України, а тому доводи апеляційної скарги про необхідність її розгляду за цими правилами є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 26 травня 2026 року.