Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №640/5254/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Горбалінського В.В.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Справа № 640/5254/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ КОРК»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ КОРК» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі – Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 № 100000/2019/300065/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00451, оформлену Київською міською митницею ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ПРЕМІУМ КОРК» для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем, протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказані Відповідачем у повідомленні недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, суд дійшов до висновку про те, що надані ТОВ «ПРЕМІУМ КОРК» документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, контролюючий орган зазначив, що надані Позивачем документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: витрати на транспортування товару до кордону України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку товару.

Також, Апелянт посилається на відсутність інформації щодо ціни товару

Для підтвердження правильності своєї позиції, митний орган також посилається зокрема на правові висновки Верховного Суду викладені зокрема в постанові від 22.12.2020 у справі №810/2463/17, а також у справах № 1440/2007/18, № 140/1713/19, № 804/148/16.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 та від 24.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.02.2019 року між ТОВ «ПРЕМІУМ КОРК» (Україна) «Покупець» та LIBERTA DIS TICARET TEKSTIL VE INSAAT MALZEMELERI LTD $TН (Туреччина) «Продавець» укладено договір постачання №1/2019, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує утеплювач зі скловати BIOWOOL.

Згідно пунктів 2, 3 Договору ціна на товар визначається в Євро на умовах FCA Кайсері (Incoterms 2010). Загальна сума цього Контракту складає сума всіх інвойсів. Умови поставки оплати товару: передплата 100%.

Згідно п.4 Договору від 15.02.2019 №1/2019 встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки FCA - Кайсері.

З метою митного оформлення товару, ТОВ «ПРЕМІУМ КОРК» було подано до Київської міської митниці ДФС декларацію №UA100110/2019/12448 від 06.03.2019 року.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: договір постачання №1/2019 від 15.02.2019; пакувальний лист та комерційний інвойс №487123 від 28.02.2019; міжнародну товарно-транспортну накладу (CMR) №443211 від 01.03.2019; сертифікат про походження товару №С 0681844 від 01.03.2019; платіжне доручення про оплату товару №0024 від 19.02.2019; довідка на підтвердження вартості перевезення товару №98 від 28.02.2019.

У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ПРЕМІУМ КОРК» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- згідно п.4 контракту від 15.02.2019 № 1/2019 встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки FCA - Кайсері. Відповідно до положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FCA до обов`язків продавця належить здійснення навантаження на транспортний засіб, представлений покупцем, а у випадках передачі товару не на площах продавця - здійснити доставку товару до визначеного місця. Однак, відомості про такі витрати або їх включення до ціни угоди не надано. Також, така складова митної вартості як транспортування не підтверджена документально, не визначена кількісно та достовірно. Так, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку від перевізника ТОВ «Трансавто груп» від 28.02.2019 №98, тоді як в CMR зазначено перевізник «REGION» LTD. Згідно зазначеної довідки, вартість перевезення від м. Кайсері до перетину митного кордону України вантажу на транспортному засобі склала 20000 грн., а від кордону до м.Київ 50200грн. Також згідно CMR від 01.03.2019 № 443211 зазначено місце завантаження Стамбул, при умовах поставки FCA Кайсері. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрату на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки-фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» повинен надаватись договір транспортного експедирування. Таким чином, надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Кодексу. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Положення контракту не містять відомостей щодо включення до ціни угоди витрат на навантаження, передбачених частиною 10 статті 58 Кодексу. Таким чином, відсутні числові значення складових митної вартості, необхідні при її обчислення, як це передбачено частиною 2 статті 58 Митного кодексу України;

- відповідно до положень п.3 Контракту передбачено передплата за товар у розмірі 100%, а в документі на оплату за товар від 19.02.2019 №0024 зазначено іншу суму - 11024.64 Євро, ніж та яка вказана в інвойсі - 3210,74 Євро. Таким чином, відсутня інформація щодо ціни, яка сплачена. Платіжні документи надані без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Київська міська митниця ДФС зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; якщо здійснювалося зарахування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку 3 бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ «ПРЕМІУМ КОРК» листом від 13.03.2019 року повідомило про відсутність можливості надання додаткових документів у десятиденний термін.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару складено рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 № 100000/2019/300065/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00451.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

8. Не погоджуючись з рішеннями Відповідача, Позивач звернувся з цим позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі – Конвенція), Митним кодексом України (далі – МК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі – Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

11. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.

12. Щодо доводів Апелянта про встановлення ним розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

13. Так, підставою для прийняття вказаного рішення стало також те, що надані до митного оформлення документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR, перевізником товарів виступає інша особа- «REGION» LTD. Отже, відбулось залучення третіх осіб.

14. З наданої міжнародної товарно-транспортної накладної №443211 вбачається, що перевезення вантажу за інвойсом № 487123 відбулось автомобільним транспортом н.з. AE1497НА/AE3441ХО, що відповідає відомостям, які зазначені у замовленні № 3 від 26.02.2019 на перевезення вантажу, де замовником виступає Позивач, а виконавцем є ТОВ «Трансавто груп». Вартість перевезення згідно цієї заявки (замовлення) на перевезення становить 70200 грн.

15. До матеріалів справи також долучено акт № 319 прийому – передачі виконаних робіт згідно Договору № 26/02/2019 від 26 лютого 2019 року та замовлення № 3 від 26.02.2019 згідно якого вартість виконаних робіт складає 79545,00 грн, з яких автопослуги по міжнародному перевезенню вантажу по маршруту:

- м. Кайсері (Турція) – п/п Хайдарпаша – п/п Іллічівськ – 20000 грн;

- п/п Хайдарпоша – п/п Іллічівськ – м. Київ (Україна) (в тому числі експедиційна винагорода на території України ) – 50200 грн;

- простій автомобіля – 9345 грн.

Також Позивачем було надано довідку – калькуляцію вартості транспортно-експедиторських послуг вих. № 98 від 28.02.2019 та рахунок № 319 від 14.03.2019 на оплату зазначених вище послуг, який був виставлений ТОВ «Трансавто груп», а також платіжні доручення № 598 від 14.03.2019 та № 600 від 15.03.2019 щодо їх оплати.

16. На виконання вимог пункту 5 частини дев`ятої статті 58 Митного кодексу України зазначені вище документи містять всі необхідні відомості, що стосуються витрат на транспортування вантажу, а саме – відомості про розмір витрат, відомості про маршрут перевезення, включаючи інформацію про пункт митного переходу, відомості про транспортний засіб, в якому здійснювалось перевезення, а також відомості про вагу вантажу.

17. Вказана вище CMR та надана контролюючому органу довідка про транспортні витрати не містять розбіжностей щодо числових значень витрат на транспортування товару.

18. Крім того, у матеріалах справи наявні копія заявки на перевезення вантажу, рахунку-фактури та актів здачі-приймання наданих послуг та платіжної інструкції, які у сукупності з довідками про транспортні витрати дозволяють колегії суддів стверджувати про відсутність заявлення Позивачем недостовірних відомостей та відсутність у наданих документах розбіжностей.

19. При цьому, МК України не містить вимог щодо виду документації, якою повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (зокрема, не передбачає, що такими доказами можуть бути виключно фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

20. Та обставина, що до перевезення експедитором було залучено третю сторону, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, оскільки це відповідає предмету договору № 26.02.2019 від 26.02.2019. Позаяк, до митного оформлення Позивачем було надано довідку про транспортні витрати, яка, як зазначалося судом вище, містить всі необхідні відомості, що стосуються витрат на транспортування вантажу.

21. Твердження Апелянта про те, що згідно CMR від 01.03.2019 № 443211 зазначено місце завантаження Стамбул, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у CMR місцем завантаження товару вказано м. Київ. Водночас, згідно замовлення № 3 на перевезення вантажу від 26.02.2019, місцем завантаження товару є м. Кайсері, а у м. Стамбул здійснюється лише митне оформлення товару. У п.4 контракту від 15.02.2019 № 1/2019, в інвойсі № 487123 також встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки FCA Кайсері.

Відповідно до Інкотермс термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті.

Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Всі витрати після доставки товару несе покупець. Продавець повинен сплатити всі витрати, пов`язані з наданням документа, що підтверджує доставку товару. Це виключає будь-які податки або мита, які повинні бути сплачені в країні експортера за експорт товарів, але включає будь-які податки або мита, що підлягають сплаті в країні імпортера (або покупця) за процедуру імпорту.

Продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з доставкою товарів, які виникають або до навантаження товару на території експортера, або до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Все мита сплачуються за експортну процедуру. Витрати на поставку FCA Інкотермс, на надання документів покупцеві і всі витрати, пов`язані з процедурою експортного митного оформлення.

Отже, як зазначає сам контролюючий орган, саме на продавця покладаються обов`язок здійснення навантаження на транспортний засіб.

22. З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження Позивачем витрат на транспортування товару.

23. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо відсутності документів, які підтверджують ціну товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, контролюючий орган стверджує, що відповідно до положень п.3 Контракту передбачено передплата за товар у розмірі 100%, а в документі на оплату за товар від 19.02.2019 №0024 зазначено іншу суму – 11 024,64 Євро, ніж та яка вказана в інвойсі – 3 210,74 Євро. Таким чином, відсутня інформація щодо ціни, яка сплачена.

Втім, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки згідно п. 2 загальна сума цього контракту складає сума всіх інвойсів. Тобто, сума у розмірі 11 024,64 Євро є ціною усіх інвойсів, одним із яких є інвойс № 487123 на суму 3210,74 Євро. При цьому, у п. 3 договору № 1/2019 сторони погодили умови оплати, згідно якими здійснюється передоплата у розмірі 100%.

24. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем надано усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

25. При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в цьому випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

26. Разом з тим, незважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

27. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

28. Таким чином, документами, наданими Позивачем митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності, підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

29. Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.

30. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

31. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, відповідно до якої “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…”.

32. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

33. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року – без змін.

35. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев