Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №620/3833/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Баргаміна Н.М., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Справа № 620/3833/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

(Військова частина НОМЕР_1 )

про визнання протиправною бездіяльності

та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії по наказу командира, премії по окладу, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії по наказу командира, премії по окладу, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії по наказу командира, премії по окладу, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії по наказу командира, премії по окладу, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії по наказу командира, премії по окладу, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення в 2022-2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2022 році, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період 28.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії по наказу командира, премії по окладу, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення в 2022-2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2022 році, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2022 році;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити на користь позивача допомогу на оздоровлення в 2022 році з урахуванням індексації грошового забезпечення.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1928-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Також суд першої інстанції зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову - відмовити повністю, стверджуючи про правомірність застосування при обчисленні грошового забезпечення такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.

Також Апелянт зазначає, що станом на час подачі позовної заяви та розгляду справи позивач є безвісно відсутнім з 30.04.2024, що підтверджується проведеним службовим розслідуванням. Акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не було встановлено яким чином ОСОБА_1 уклав договір на правничу допомогу та поніс судові витрати.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 16.09.2025 - призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Представником Позивача подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта, а також законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Також у відзиві представник Позивача акцентує увагу на відсутності рішення суду, яким ОСОБА_1 був би визнаний безвісно відсутнім.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 28.02.2022 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 18.03.2025 № 09.2/3522-25-Вих, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу за період проходження служби визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 17.03.2025 № 93 в спірний період позивачу була виплачена: допомога на оздоровлення в травні 2022 року та лютому 2023 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в липні 2022 та травні 2023 року, підйомна допомога не виплачувалась.

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На підставі частин 2, 3 вказаної норми до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема до пункту 4 Постанови КМУ № 704, який викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

До внесення вказаних змін пункт 4 Постанови КМУ № 704 діяв у такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, з 29.01.2020 відповідні зміни, які були внесені до постанов КМУ, втратили чинність.

Висновки суду апеляційної інстанції.

9. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що зміни, зокрема до пункту 4 постанови КМУ № 704, були внесені на підставі пункту 6 постанови КМУ № 103, який 29.01.2020 скасовано судовим рішенням, що в цей же день набрало законної сили. Тому вказаний пункт 4 підлягає застосуванню в первинній редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

10. Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

11. Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

12. Вказана норма Закону № 1774-VІІІ є чинною та за юридичною силою вищою, ніж приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

13. Отже, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

14. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, у якій касаційний суд сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

1) з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 09 травня 2023 року у справі №380/5158/22, від 12 липня 2023 року у справі № 420/14380/21 , від 22 листопада 2023 року у справі №340/4403/23, від 20 грудня 2023 року у справі №380/1406/23, від 28 березня 2024 року у справі №160/3235/23.

15. Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності у Позивача права на отримання грошового забезпечення, зокрема в період з 28.02.2022 по 19.05.2023, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не на 01 січня 2018 року, як на тому помилково наполягає Апелянт.

16. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2022 році, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено жодних доводів щодо протиправності висновків суду першої інстанції в цій частині.

17. Отже, вимоги апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення суду в цій частині є необґрунтованими.

18. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

19. Надаючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності у адвоката Слєпченка С.А. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі у зв`язку з тим, що останній вважається безвісно відсутнім, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону № 5076-VI; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу».

На підставі частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).

20. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження повноваження адвоката як представника ОСОБА_1 , Слєпченко С. А. надав ордер, який виданий на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги від 14 березня 2024 року № 01/14/03/2024, згідно з п. 1.5 якого допомога надається у справі про стягнення виплат з військової частини НОМЕР_2 .

21. Згідно з наказом про результати службового розслідування № 2815-АГ від 04.06.2024 наказано відсутність з 30.04.2024 штаб-сержатна ОСОБА_1 вважати пов`язаною із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора РФ.

22. Таким чином, договір про надання правничої допомоги від 01 квітня 2024 року № 01/14/03/2024 між ОСОБА_1 , та адвокатом Слєпченком С. А. укладений до подій, які стали підставою для висновку про його відсутність.

Частиною другою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім.

На підставі частини першої статті 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

За змістом преамбули Закону № 2505-VIII цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Частиною першою статті 4 Закону № 2505-VIII визначено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Таким чином, указані норми права розмежовують два самостійні правові статуси фізичної особи - безвісно відсутньої та зниклої безвісти за особливих обставин, які мають різні підстави та порядок набуття.

Так, за змістом статті 43 Цивільного кодексу України, визнання особи безвісно відсутньою можливе виключно за рішенням суду та за умови відсутності відомостей про її місцеперебування протягом одного року. Натомість статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, виникає з моменту подання заяви та внесення відомостей до відповідного реєстру, без необхідності попереднього судового рішення, і пов`язаний із наявністю спеціальних умов (збройний конфлікт, воєнні дії тощо).

Отже, статус зниклої безвісти за особливих обставин є спеціальним механізмом фіксації зникнення особи. Разом із цим указаний механізм не замінює та не підміняє інститут визнання особи безвісно відсутньою у цивільному праві, але може передувати йому або існувати паралельно до моменту судового встановлення відповідного юридичного факту.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання судом ОСОБА_1 безвісно відсутнім.

Водночас необхідно зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону № 2505-VIII особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.

Держава зобов`язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Крім того, за змістом частини першої статті 8 Закону № 2505-VIII набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

23. Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що представництво, надане на підставі договору, укладеного до зникнення особи, залишається чинним, ураховуючи факт відсутності судового рішення про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім у судовому порядку. При цьому обмеження адвоката на подання позову в інтересах позивача у разі набуття ним статусу «зниклого безвісти за особливих обставин» суперечить нормам статей 5 та 8 Закону № 2505-VIII, та фактично позбавляє особу гарантованого державою захисту її прав на час розшуку.

24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 620/3832/25, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковою для врахування.

25. Отже, доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

26. Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

27. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. Таким чином, апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - без змін.

29. Розподіл судових витрат.

Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев