Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №473/2007/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2007/26

РІШЕННЯ

іменем України

"27" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Булкат М. С.,

присяжних Картошкіної А.С., Солощенко Н. О.,

секретаря судового засідання Соколенко Д К.,

представника заінтересованої особи Вознесенського РТ ЦК та СП Складенка І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, у якій просить оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим.

В обґрунтування поданої заяви заявниця зазначила, що ОСОБА_2 є біологічним батьком її сина – ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 11 десантно-штурмової роти НОМЕР_3 десантно-штурмового батальйону.

Як вказує заявниця, відповідно до сповіщення сім`ї №395 від 08 лютого 2024 року, її син ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом незалежності та територіальної цілісності України.

Заявниця зазначає, що після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 22 березня 1989 року останній фактично припинив будь-які сімейні та родинні стосунки із сім`єю. Після розлучення він виїхав до Російської Федерації, жодної участі у вихованні сина не брав, матеріальної допомоги на його утримання не надавав, аліменти не сплачував та не підтримував жодного зв`язку ні із заявницею, ні з дитиною.

За твердженням заявниці, протягом понад тридцяти п`яти років місце перебування ОСОБА_2 їй невідоме, будь-які відомості про нього відсутні, на зв`язок він не виходив, а родичі та близькі не володіють інформацією щодо його місця проживання, стану здоров`я чи факту перебування серед живих.

У заяві також зазначено, що за весь тривалий період відсутності ОСОБА_2 жодного разу не проявляв інтересу до долі сина, не підтримував із ним стосунків та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на тривалу безвісну відсутність особи, відсутність будь-яких відомостей понад тридцять п`ять років, а також на неможливість встановити місце перебування чи отримати інформацію про те, чи є він живим, заявниця просить суд оголосити ОСОБА_2 померлим у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

20 травня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення від представника Міністерства оборони України, в яких зазначено, що Міністерство оборони України вважає подану заяву передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи посилається на положення статей 46, 47 Цивільного кодексу України, статей 293, 306, 315, 318 ЦПК України, а також на практику Верховного Суду, відповідно до якої для оголошення особи померлою необхідна наявність достатніх доказів, що дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть особи, а сама лише відсутність відомостей про місце перебування особи протягом тривалого часу не є безумовною підставою для оголошення її померлою.Крім того, у запереченнях зазначено, що заявником не надано висновку Уповноваженого щодо наявності обставин, які свідчать про смерть особи, а також не подано достатніх доказів на підтвердження неможливості встановлення місця перебування ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним представник Міністерства оборони України просив суд відмовити у задоволенні заяви.

27 травня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких зазначено, що подана заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави для вірогідного припущення про смерть останнього. У поданих запереченнях представник ІНФОРМАЦІЯ_4 послався на положення статей 46, 47 Цивільного кодексу України, статей 306, 315, 318 ЦПК України, а також на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23, від 25 вересня 2024 року у справі №759/980/24, від 13 березня 2024 року у справі №204/7924/23, від 06 червня 2024 року у справі №188/56/24 та інших, відповідно до яких сама лише відсутність відомостей про місце перебування особи протягом тривалого часу не є безумовною підставою для оголошення особи померлою. Представник заінтересованої особи зазначив, що оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи, однак для такого висновку суд повинен мати достатні, належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини, що дають підстави припускати смерть особи. Також у запереченнях вказано, що заявником не подано висновку Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть ОСОБА_2 , а також не надано достатніх доказів на підтвердження неможливості встановлення місця його перебування. У зв`язку з викладеним представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим.

Заявниця ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася. Раніше розгляд справи вже було відкладено за її заявою, однак повторно причин неявки суду не повідомлено.

Представник заінтересованої особи – ІНФОРМАЦІЯ_3 Складенко І. А, в судове засідання з`явився, заперечував проти задоволення заяви.

Представник заінтересованої особи - Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники заінтересованих осібВійськової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом надіслання судової повістки за юридичною адресою та через систему «Електроний суд». Причину своєї неявки суду не повідомили, заяв, клопотань на адресу суду не надіслали.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвав шлюб із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом понад тридцяти п`яти років відомості про місце перебування ОСОБА_2 у ОСОБА_1 – відсутні, зв`язок він не підтримував, участі у вихованні сина не брав, матеріальної допомоги на його утримання не надавав, аліменти не сплачував, а також не цікавився життям та долею своєї дитини.

Заявниці не відоме місце проживання чи перебування ОСОБА_2 , будь-які відомості щодо його життя, стану здоров`я або можливого місця знаходження відсутні.

Син заявниці, ОСОБА_3 , проходив військову службу у складі Збройних Сил України. Відповідно до сповіщення сім`ї №395 від 08 лютого 2024 року вважається зниклим безвісти під час виконання бойових завдань (а.с. 9).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція). Вказаний висновок висловлено в постанові ВС від 07.07.2021 у справі № 390/1443/19-ц.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц.

У постанові від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23 КЦС Верховний Суд акцентував на тому, що в суду наявне саме право, а не обов`язок оголосити особу померлою за умови відсутності в місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років, на що прямо вказує ч. 1ст. 46 ЦК України. При розгляді справ цієї категорії судам необхідно, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення надалі негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи. Обов`язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 638/18251/16-ц.

За правилами доказування, визначеними ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд зазначає, що заявником не надано будь-яких доказів в розумінні ст.306 ЦПК України в обґрунтування обставин, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 .

Подана на розгляд суду заява про оголошення фізичної особи померлою не містить викладу обставин, що загрожували б їй смертю, або обставин, що давали б підстави припускати її загибель.

Під час судового розгляду жодна із цих обставин не підтверджена фактами, або рядом подій які мали б в кінцевому результаті такі наслідки.

У ході судового розгляду лише констатовано факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 у заявниці ОСОБА_1 , але жодним чином не доведено можливі припущення про його смерть.

При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення особи померлою є обставини, які дають юридичну підставу суду припускати смерть такої особи.

В даній справі відсутня як достовірна інформація, так і припущення, згідно яких судом можливим було б зробити висновок про смерть ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, в матеріалам справи відсутня інформація щодо звернення ОСОБА_1 , до компетентних органів, щодо розшуку ОСОБА_2 .

Сам по собі факт не проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про його місце перебування у заявниці ОСОБА_1 , враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою.

Отже, за встановлених обставин, не вичерпано всі можливі заходи для одержання відомостей про місце перебування ОСОБА_2 .

Відтак, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини у контексті з`ясованих судом обставин справи, які не вказують безпосередньо на наявність підстав вважати ОСОБА_2 померлим чи таким, що пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд вважає, що оголошення особи померлою є крайньою мірою, передчасно обраною заявницею, та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою.

Суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 306 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 27 травня 2026 року.

Головуючий суддя М. С. Булкат

Присяжні: А. С. Картошкіна

Н. О. Солощенко