Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №569/21271/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/21271/25

Провадження № 22-ц/4815/866/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Харечко С.П.

Рішення суду першої інстанції

(скорочений текст) проголошено:

об 11 год. 40 хв. 05 лютого 2026 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 11 лютого 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Клекотки Юрія Олеговича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська державна нотаріальна контора Рівненської області; про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська державна нотаріальна контора Рівненської області; про визначення додаткового строку тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка народилася 1946 року. ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, а в попередні роки разом проживала з померлою. ОСОБА_2 склала нотаріально посвідчений заповіт на її користь, де спадкодавець чітко висловила свою волю щодо передачі всієї належної їй нерухомості позивачу.

Тому вважала, що цей факт виключає можливість спадкування за законом іншими спадкоємцями. Основним об`єктом спадкування є квартира АДРЕСА_1 . Квартира належала ОСОБА_2 на праві приватної власності. Ця нерухомість є єдиним житлом позивача, яка фактично продовжує користуватися ним і після смерті матері.

У вересні 2025 року після усвідомлення необхідності оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до Рівненської державної нотаріальної контори, внаслідок чого 12 вересня 2025 року було заведено спадкову справу № 404/2025. Проте тоді ж нотаріусом винесено постанову № 1603/02-3 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском встановленого шестимісячного строку та відсутністю документального підтвердження її постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Серед родичів спадкодавця відсутні інші спадкоємці, які вправі прийняти спадщину. Жодних документів про звернення інших осіб до нотаріуса не зафіксовано. Тобто фактично єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , а, отже, спір із іншими спадкоємцями відсутній. Позивач фактично користується квартирою, проживає у ній, підтримує належний санітарний та технічний стан приміщення, здійснює оплату комунальних послуг. Це підтверджується будинковою книгою та іншими доказами. На момент відкриття спадщини її реєстрація була за іншою адресою, що формально унеможливило визнання факту прийняття спадщини нотаріусом без звернення до суду.

Зауважувалося, що строк подання відповідної заяви до нотаріуса пропущено понад як три роки. Поважними причинами пропуску строку вважала тривале перебування позивача у стані погіршеного здоров`я, необхідність догляду за власною родиною, а також недостатню обізнаність у правових питаннях оформлення спадщини. Об`єктивні життєві обставини перешкодили їй своєчасно оформити спадкові права.

Рішенням Рівненського міського суду від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у позові до Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська державна нотаріальна контора Рівненської області; про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У поданій через свого представника – адвоката Клекотку Ю.О. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і задовольнити позов повністю, визначивши додатковий строк тривалістю у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що суд не встановив і не перевірив належним чином факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і фактичне користування спадковим майном після відкриття спадщини.

Суд попередньої інстанції не проаналізував та не дав оцінки письмовим доказам у справі, якими спадкоємець підтверджувала постійне проживання зі спадкодавцем і подальше користування квартирою як місцем проживання. Зокрема, неправильно визначився із будинковою книгою, письмовими заявами сусідів, технічними документами щодо квартири.

Також судом звужено зміст спадкових гарантій до формального питання "подання заяви у строк" без з`ясування обставин проживання і поведінки спадкоємця.

Вважає, що навіть за умови спору щодо факту постійного проживання суд був зобов`язаний встановити та оцінити доводи про наявність поважних причин пропуску строку для подання заяви щодо прийняття спадщини, оцінюючи їх з точки зору об`єктивних та істотних труднощів у межах шестимісячного строку. При цьому судом не наведено мотивованої оцінки конкретних обставин, на які посилалася позивач, не встановивши причинного зв`язку між цими обставинами і неможливістю своєчасного звернення до нотаріуса.

Крім того, оскаржуване рішення не містить належного мотивування відхилення доказів і доводів ОСОБА_1 , а також не демонструє, що суд з`ясував усі істотні для справи обставини. Внаслідок цього висновки суду про відсутність доказів постійного проживання і відсутність підстав для визначення додаткового строку є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні обставин справи.

З огляду на наведене судом помилково не застосовано норми ст.ст. 1216-1218, 1220-1223, 1233-1235, 1247-1248, 1254, 1257, 1258, 1261, 1268-1270, 1272-1273, 1296-1297 ЦК України, ст.ст. 49-50 Закону України "Про нотаріат", висновків у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 та постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17, від 11 квітня 2024 року у справі №333/6289/22, від 09 червня 2021 року у справі №694/1433/17.

Щодо порушення норм процесуального права, то покликається на недодержання судом при розгляді справи норм ст.ст. 2, 12-13, 76-80, 89, 263 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей факт підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 про її смерть, виданим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 21 квітня 2020 року.

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_2 . Останнє зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , що належала їй на праві власності.

Постановою від 12 вересня 2025 року №1603/02-39 державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області В.П. Гордійчук відмовлено ОСОБА_1 у відповідь на її заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, належне ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з пропущенням строків для прийняття спадщини.

Вважаючи, що ОСОБА_2 склала на її користь заповіт, яким заповіла їй усе майно, інші спадкоємці за законом після смерті матері відсутні, а встановлений законом строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин, у вересні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Рівненська державна нотаріальна контора; про визначення додаткового строку тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які свідчили би про те, що ОСОБА_1 тривалий час хворіла чи проживала зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, нею подано не було.

При цьому позивач не навела суду поважних причин, які в розумінні ст. 1272 ЦК України пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали б їй у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з дня її відкриття.

Тому ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 1216-1217, 1268-1270 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Норма частини третьої ст. 1272 ЦК України передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, слід виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 зазначено, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 виснувала, що неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 Верховний Суд вказував, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив вимоги ОСОБА_1 без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги про нез`ясування тих обставин, що ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і фактично користується спадковим майном після відкриття спадщини, то вони є необґрунтованими.

Так, статтями 12, 76, 77-80 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запеечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Між тим, об`єктивних і переконливих доказів на підтвердження цих обставин позивачем надано не було, матеріали справи їх не містять, а судом не було здобуто.

Самі по собі записи у будинковій книзі про те, що місце проживання позивача раніше було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , та копії заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що вона мешкала на день смерті разом зі спадкодавцем, а після її смерті продовжує проживати у цій квартирі, не засвідчують як кожен окремо, так і в сукупності такого факту, на якому наголошується в апеляційній скарзі.

Не можна погодитися і з аргументами заявника про відсутність належного мотивування відхилення доказів і доводів ОСОБА_1 , то ці покликання є формальними і голослівними, адже суд дав повну і вичерпну оцінку обставинам спірних правовідносин, з чим погоджується і апеляційний суд.

Необґрунтованими визнаються аргументи про хибність незастосування норм ст.ст. 1216-1218, 1220-1223, 1233-1235, 1247-1248, 1254, 1257, 1258, 1261, 1268-1270, 1272-1273, 1296-1297 ЦК України, ст.ст. 49-50 Закону України "Про нотаріат", оскільки спростовуються правильністю висновків суду.

Не заслуговують на увагу твердження про незастосування судом висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 та постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17, від 11 квітня 2024 року у справі №333/6289/22, від 09 червня 2021 року у справі №694/1433/17, адже правовідносини, які були предметом перегляду касаційним судом, та спірні права і обов`язки відрізняються між собою обставинами справи, своєю правовою природою та характеристиками, а тому не є подібними і застосуванню не підлягають.

З приводу доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, то колегія суддів з ними також не згодна, виходячи з такого.

Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення цивільно-правового спору, заявником надано не було, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом не було їх здобуто.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Іншим доводам апеляційної скарги, в т.ч. стосовно поважності/неповажності причин пропуску строку звернення за прийняттям спадщини, наявності/відсутності об`єктивних та істотних труднощів у межах шестимісячного строку для відповідного звернення до нотаріуса, суд попередньої інстанції уже дав детальну і повну оцінку.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Клекотки Юрія Олеговича залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.О.Гордійчук