Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №569/27517/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/27517/25

Провадження № 22-ц/4815/969/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Гордійчук І.О.

Ухвалу суду першої інстанції

(скорочений текст) проголошено:

16 год. 23 хв. 03 березня 2026 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст ухвали складено: 03 березня 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: ОСОБА_1 та його представника – адвоката Вовка Юрія Євгеновича ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (далі – Рівненський міськвиконком) про відшкодування 6 200 000 гривень моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що рішенням №115 Рівненського міськвиконкому від 13 червня 2006 року його виключено з обліку на позачергове отримання житла.

З метою захистити свої права на житло він неодноразово звертався до Рівненської міської ради, Рівненської обласної державної адміністрації, Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Президента України, що залишено без реального вирішення.

Вважав, що виключення його з обліку зі списку на отримання житла суперечить ст. 56 Конституції України, а тому відповідно до ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" він має право на відшкодування виконавчим органом міського самоврядування на його користь моральної шкоди, розмір якої оцінив у 6 200 000 гривень.

Ухвалою Рівненського міського суду від 19 грудня 2025 року прийнято до розгляду і відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міськвиконкому про відшкодування моральної шкоди.

12 лютого 2026 року Рівненським міськвиконкомом подано клопотання про закриття провадження у справі з тих міркувань, що тотожний спір 15 липня 2011 року уже вирішено в порядку адміністративного судочинства Рівненським міським судом у справі №2а-267/11, постанова якого набрала законної сили.

Ухвалою Рівненського міського суду від 03 березня 2026 року провадження у справі закрито.

Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про свою незгоду із висновками суду про те, що предмет і підстави позову в адміністративній справі №2а-267/11 і цивільній справі №569/25517/25 є тотожними. Так, у цій справі позивач не пред`являє вимоги про скасування рішення Рівненського міськвиконкому від 13 червня 2006 року №115, а вимагає відшкодування моральної шкоди за рахунок місцевого бюджету Рівненської міської ради, завданої незаконним виключенням ОСОБА_1 з обліку зі списку на позачергове отримання житла.

Вважає, що поза увагою суду залишилося те, що у протоколі рішення Рівненського міськвиконкому від 20 січня 2004 року №20 відсутні підписи посадової особи, що ставить під сумнів усі інші рішення щодо виключення заявника зі списку на позачергове отримання житла.

Щодо підстав позову у справі №2а-267/11, то наголошувалося на необхідності поновлення його як інваліда Збройних Сил України 2 групи у черзі громадян на отримання житла. При цьому відповідач повинен надати йому житло відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У справі №569/2751/25 зазначається, що рішення виконавчого органу міського самоврядування є незаконним, чим завдано йому моральної шкоди.

Отже, предмет і підстави позову у цих справах відрізняються між собою, а тому ухвала суду першої інстанції є передчасною.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним виключенням ОСОБА_1 із обліку при Рівненському міськвиконкомі зі списку на позачергове отримання житла рішенням від 13 червня 2006 року №115.

При цьому постановою Рівненського міського суду від 15 липня 2011 року у справі №2а-267/11, що набрала законної сили, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Рівненського міськвиконкому про скасування рішення від 13 червня 2006 року №115 щодо розгляду звернення громадян, підприємств та організацій міста з житлових питань, призначення перевірки відділу житла Рівненського міськвиконкому та відшкодування моральної шкоди.

Отже, спір у справі №2а-267/11 є тотожним спору, який розглядається у порядку цивільного судочинства.

З огляду на ці обставини провадження у справі закрито.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно із пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

26 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 363/4289/23 досліджував питання щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається (постанови Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 757/130/22-ц , від 09 травня 2024 року в справі № 753/876/23, від 17 квітня 2024 року в справі № 669/417/22).

Приходячи до переконання про скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів бере до уваги, що положення пункту 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України стосується виключно цивільної юрисдикції, тобто коли позови, які розглядаються за правилами саме цивільного судочинства і один з них уже вирішений судом з ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили, є тотожними, а, отже, у них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні процесуального питання увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до постановлення ухвали, яка не може залишатися чинною.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для задоволення апеляційної скарги відповідно до пунктів 3, 4 ст. 379 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що спонукало до порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 26 травня 2026 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.О.Гордійчук