Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №548/404/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/404/26 Номер провадження 33/814/657/26Головуючий у 1-й інстанції Лідовець Т. М. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,

з секретарем Гнітько А.М.

з участю захисника Сидоренка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сидоренка О.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Попасна Луганської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, одружений, маючий неповнолітню дитину, працюючий монтером колій структурного підрозділу Іларіонівська КМС №6,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення – штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 22 лютого 2026 року близько 11 години керував транспортним засобом «Geely MK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Миргородській в м. Хорол Лубенського району Полтавської області з ознаками алкогольного сп`яніння та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді місцевого суду, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України.

При цьому зазначає, що зазначені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження на відеозаписі.

У зв`язку з наведеним стверджує про відсутність у працівників поліції підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд щодо виявлення стану сп`яніння.

Наголошує, що поліцейські не з`ясували позицію ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп`яніння, не поставили однозначного запитання щодо згоди на проходження огляду чи відмови від нього.

Вказує, що працівники поліції фактично самостійно дійшли до висновку про відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Стверджує, що письмові пояснення не відображають реальну позицію ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 не було вручено письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння.

Вказує про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження правомірності дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.

Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених у постанові обставин ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах.

Фактичні обставини відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598083 від 22 лютого 2026 року і підтверджуються відеозаписом події, який долучений до цього протоколу.

З відеозапису видно, що у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху України працівники поліції зупинили автомобіль «Geely MK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, які відповідають приписам п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Всупереч твердженням апелянта, причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало порушення ним вимог п.2.3в Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим поліцейським ВП №2 (м. Хорол) Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Онупком Р.І. винесено постанову серії ЕНА №6705613 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КпАП України.

Таким чином, під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 поліцейський дотримався вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а незгода водія із причинами зупинки не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Адже право уповноважених осіб органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 Правил дорожнього руху України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Крім того, порушник наділений правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав.

Доводи захисника про відсутність у працівників поліції підстав пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння є непереконливими.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки, а тому, виконуючи згадані вимоги Правил дорожнього руху України, зобов`язаний пройти на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Поліцейський з дотриманням вимог ч.2 ст.266 КпАП України із застосуванням технічних засобів відеозапису неодноразово пропонував порушнику пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому Законом порядку, на що порушник відмовився.

При цьому ОСОБА_1 підтвердив факт вживання перед поїздкою алкогольних напоїв та погодився з порушенням.

Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 роз`яснено підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження, права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КпАП України.

Доводи захисника про те, що наявні у справі письмові пояснення лише підписані ОСОБА_1 не спростовують висновків судді місцевого суду, оскільки їх зміст відповідає поясненням порушника, що зафіксовані на відеозаписі.

Будь-яких зауважень щодо невідповідностей зафіксованих працівником поліції пояснень фактичним обставинам справи ОСОБА_1 не висловлював.

Доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не було вручено письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння є неприйнятними, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами ст.255 КпАП України, та відповідає вимогам ст.256 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.1ст.130 КпАП України.

Стягнення накладене у відповідності з вимогамист.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.

Порушень закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови судді, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.