Додаткове рішення від 25 травня 2026 р. у справі №346/3695/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3695/25

Провадження № 22-з/4808/47/26

Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Юркевич Христини Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Томина Сергія Володимировича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради, про заборону виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради про заборону виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька..

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради, про заборону виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Томин С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року скасувати та задовольнити позов.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Томина Сергія Володимировича залишено без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 адвокат Юркевич Х. М. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішеннястосовно стягнення 12000 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Вказує, що на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат за професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи Івано Франківським апеляційним судом, відповідачкою разом із відзивом було подано: копію договору про надання правової допомоги № 6-01/26 від 15.01.2026 року, укладеного з адвокатом Юркевич Х.М.; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги; копію акта приймання-передачі; фіскальний чек на загальну суму – 12 000 грн. Враховуючи те, що подано до суду всі необхідні підтверджуючі документи по понесених витратах за надання правничої допомоги, а також беручи до уваги і той факт, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Томина Сергія Володимировича у справі № 346/3695/25 залишено без задоволення, то з позивача підлягають стягненню понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

19 травня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Томин С.В. подав заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат. Заява мотивована тим, що представник відповідачки не брала участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а єдиною вчиненою нею процесуальною дією була підготовка відзиву на апеляційну скаргу, тому вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. При цьому що не заслуговують на увагу доводи представника відповідачки адвоката Юркевич Х.М. про вчинення нею інших дій, у тому числі ознайомлення із апеляційною скаргою. Вважаємо, що дій, які полягають в ознайомленні з апеляційною скаргою є необхідною передумовою для підготовки відзиву, а тому охоплюються ними.

Відповідно ч.3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Юркевич Х. М. відповідну вимогу про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу було заявлено в відзиві на апеляційну скаргу про орієнтований розмір витрат на правову допомогу в сумі 12 000 грн, саму заяву з додатками подано у визначений законом строк, а також надано докази направлення матеріалів заяви іншим учасникам справи (а.с.258-261). Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення подана в визначений законом строк, і заявником не порушено порядок, визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно з вимогами статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Юркевич Х. М. надано суду Договір про надання правничої допомоги №6-01/26 від 15 січня 2025 року (а.с.241), додаткову угоду про надання правової допомоги від 15 січня 2025 року (а.с.242), Акт виконаних робіт від 23 квітня 2026 року ( а.с.243)

За умовами договору №6-01/26 від 15 січня 2025 року ОСОБА_3 здійснює представництво Остапчук З. М.

Згідно з п.5.1 договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати ОСОБА_1 гонорару та фактичних витрат пов`язаних з виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатись Додатковою угодою.

За змістом Додаткової угоди до договору від 15 січня 2026 року визначено порядок оплати юридичних послуг за апеляційною скаргою в даній справі. Так п.1 передбачає вартість послуг за ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та подання відзиву, що становить 12 000 грн та участь адвоката в судовому засіданні – 4000 грн.

Згідно з актом прийому передачі від 23 квітня 2026 року були надані послуги на суму 12 000 грн та згідно з фіскальним чеком №40004444397 оплачена сума 12 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Юркевич Х. М. представляла інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції - поданий відзив на апеляційну скаргу, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції адвокат в засіданні участі не приймала.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст. 137 ЦПК України.

З огляду на наявність клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Томина С.В. про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, керуючись принципами співмірності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн, участь в якому фактично зводиться до складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, не є співмірною зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, тому підлягає зменшенню до 3 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Томина Сергія Володимировича залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року залишено без змін, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, керуючись принципами співмірності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 3000 грн понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 271, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Юркевич Христини Михайлівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн у відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 травня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.А.Девляшевський