Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №345/6846/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/6846/25

Провадження № 22-ц/4808/935/26

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року, ухвалене в складі судді Пулика М.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.04.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 740262 в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Згідно п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій форму шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання платіжної картки.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 740262 від 23.04.2023 року.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 13147,80 грн, яких 1098 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11158,80 грн заборгованість за процентами.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №740262 від 23.02.2023 року в загальному розмірі 13147,8 грн, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було надано належні докази на підтвердження наявності обставин укладання між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору №740262, обставин перерахування кредитором позичальникові кредитних коштів, а також його обов`язку щодо повернення отриманих коштів відповідно до умов кредитного договору. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором №740262 від 23.04.2023 року, лист про успішне перерахування коштів та сам факт часткового погашення боржником частини тіла кредиту є належними, достатніми доказами надання відповідачу кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на доказі, отриманому внаслідок помилкового зазначення невірного номеру картки, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильну оцінку доказів. У поданому клопотанні про витребування доказів була допущена описка, а саме: невірно зазначений номер картки: НОМЕР_1 , замість вірного: НОМЕР_2 . Разом з тим, АТ « ПриватБанк» не надало негативної відповіді по суті запиту, а лише повідомило про неможливість надати запитувану інформацію за наданими відомостями, оскільки зазначена картка не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 13147,8 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 26 травня 2026 року.

Конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України є днем вручення судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заявило клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2026 року клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишено без задоволення.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того що, позивачем не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23.04.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 740262 на суму 3000 грн. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер його мобільного телефону.

Згідно з наданими позивачем доказами, перерахування кредиту мало відбутися шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , належну відповідачу.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивач надав лист про їх переказ, сформований ТОВ «Пейтек».

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників за укладеними кредитними договорами, у тому числі і до відповідача за кредитним договором № 740262 від 23.04.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості, який надано позивачем, заборгованість за тіломкредиту складає- 1989, 00 грн, заборгованість за процентами – 11158, 80 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не емітувалася та банківською установою за цим клієнтом не обслуговується.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

В даній справі колегія суддів виходить з того, що напозивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

Звертаючись з позовними вимогами ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» зазначило, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 23 квітня 2023 року укладено електронний кредитний договір № 740262, який підписаний одноразовим ідентифікатором.

Згідно пунктів 1.3,1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 грн.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача,включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту 23.04.2023 року або 24.04.2023 року (п. 2.2 договору).

На підтвердження надання відповідачу та зарахування на його банківську картку кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн позивачем надано суду лист № 20251020-644 від 20 жовтня 2025 року, у якій ТОВ «Пейтек» як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомляє про успішність операції, згідно з договору з ТОВ «Селфі Кредит» № 03052022-1 від 03 травня 2022 року: сума 3000,00 грн; номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 497945с2-8dd6-4d9d-9643-eeaa8e793828; номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» 91da158adf3f77fbde19203dacee9983; Session ID - 021331899922; сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua; код авторизації 434608; банк-еквайр - АТ «ПУМБ»; дата і час виконання: 23 квітня 2023 року; призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5457082293647165.

За правилами частин 1-3 статті 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті 1 названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначаються поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Однак, позивачем не надано доказів, які б слугували первинними документами згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б виконання операції з безготівкового перерахування суми кредиту на картковий рахунок саме відповідача за вказаним кредитним договором.

Лист ТОВ «Пейтек» не ідентифікує отримувача коштів. Крім того, це похідні документи, що мають складатися на підставі первинних документів. Вони складені на підставі інформації, що надана ТОВ «Селфі кредит» при ініціюванні платежу.

Належність банківської картки НОМЕР_3 , вказаної в кредитному договорі, саме відповідачу належними та достатніми доказами (документами банку-емінтенту) не доведено.

Саме зазначення персональних даних відповідача у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору та отримання кредитних коштів. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором №3740262 від 23.04.2023 року також підтверджує факт видачі кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

Будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок саме відповідача позивачем не надано.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 22 січня 2026 року від АТ «ПриватБанк» витребувано відомості про транзакцію від 23.04.2023 року на суму 3000 грн, здійснену на банківську картку № НОМЕР_1 (власник — ОСОБА_1 ), а також інформацію про фактичне зарахування цих коштів на рахунок отримувача.

Згідно з даними банку, платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не емітувалася та за цим клієнтом у банку не обслуговується.

Оскільки позивач не реалізував своє процесуальне право щодо надання чи витребування додаткових доказів для спростування позиції АТ КБ «ПриватБанк» або підтвердження фактичного отримання грошей відповідачем, суд вважає обставини щодо зарахування коштів недоведеними. В цій частині доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 740262 від 23 квітня 2023 року.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський