Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №127/21454/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21454/25

Провадження № 2/127/4522/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Ан О.В.

за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.

представника позивача – адвоката Кравчука Михайла Олександровича,

розглянув у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

У липні 2025 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила стягнути з КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 18460,10 грн. Мотивувала заявлені вимоги тим, що 23.01.2025 відбулася ДТП. Винуватцем ДТП був працівник КП ПОР «Полтававодоканал» ОСОБА_2 . Внаслідок ДПТ було пошкоджено транспортний засіб Renault Clio Symbal державний номерний знак НОМЕР_1 володільцем якого є ОСОБА_1 ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» за страховим полісом №ЕР-220378956 здійснила страхове відшкодування в сумі 15389,90 грн. Проте фактична вартість ремонту становила – 33 850 грн., що підтверджується рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт та квитанцією до прибуткового касового ордеру. Таким чином, невідшкодованою залишається сума 18 460,10 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача у відзиві проти позову заперечив у повному обсязі. Вказав на те, що матеріальна шкода яка завдана позивачу в наслідок ДТП становить 33 850 грн, тобто не перевищує ліміту страхової відповідальності КП ПОР «Полтававодоканал», а тому відповідач вважає, що позивач дійшов помилкового висновку, щодо стягнення матеріальної шкоди з КП ПОР «Полтававодоканал». У даному випадку та з урахуванням обставин справи, відповідач вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладений на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і отримував страхові платежі.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити із підстав наведених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, суду надав заяву з проханням перенести розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду винесеною без виходу до нарадної кімнати у задоволенні клопотання про перенесення судового засідання відмовлено, з огляду на те, що сторона відповідача була належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Судом взято до уваги, що розгляд справи було перенесено п`ять раз. З огляду на строки розгляду справи та відсутність поважних причин відсутності представника відповідача судом прийнято рішення продовжити розгляд справи.

Суд дослідивши надані докази установив, 23.01.2025 відбулася ДТП за участю транспортного засобу Renault Clio Symbal державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом MAN LIONS COACH RO7 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Винуватцем ДТП був працівник КП ПОР «Полтававодоканал» ОСОБА_2 .

У повідомленні про ДТП водій MAN LIONS COACH RO7 ОСОБА_2 зазначив, що ДТП сталася із його вини.

Страхова відповідальність транспортного засобу MAN LIONS COACH RO7 була забезпечена ТДВ «Страхова компанія «Гардіан».

Розмір шкоди завданої транспортному засобу Renault Clio Symbal внаслідок ДТП становив 33850 грн, що підтверджується рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт та квитанцією до прибуткового касового ордеру №949.

Позивач звернулася до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» із вимогою виплатити страхове відшкодування. У свою чергу ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» сплатило ОСОБА_1 15389,90 грн страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець (Постанова Великої Палати Верховного суду, справа № 426/16825/16-ц).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (Постанова ВС від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18).

Суд дослідивши надані докази установив, що різниця між фактично завданою шкодою ДТП позивачці та виплаченою страховою виплатою становить 18460,10 грн, вказана шкода має бути відшкодована КП ПОР «Полтававодоканал» оскільки саме вона є власником автомобіля, яким було завдано шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 968,96 грн в рахунок компенсації сплаченого судового збору.

Суд керуючись ст.ст.10,11, 57-59, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 988, 1166, 1188, 1194 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 18460 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень 10 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,

Відповідач: Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», адреса: вул. П. Орлика, 40-А, код ЄДРПОУ 03361661,

Повний текст рішення суду складено 26.05.2026.

Суддя: