Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №148/1193/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1193/26

Провадження №: 3/148/430/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.173-2 ч.3 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

11.04.2026 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 за місцем проживання вчинив сварку в сім`ї, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою свою співмешканку ОСОБА_2 в присутності малолітніх дітей внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Як убачається із матеріалів справи, останній у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також був повідомлений, що розгляд справи щодо нього відбудеться за викликом у Тульчинському районному суді Вінницької області.

Після надходження справи до Тульчинського районного суду Вінницької області, були вжиті заходи щодо повідомлення останнього про день, час та місце розгляду справи через поштове повідомлення та був повідомленний про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Незважаючи на те, що судом вжито усіх заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи останній, не зважаючи на достовірну обізнаність про наявність справи щодо нього у Тульчинському районному суді Вінницької області, не вживав будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, відповідно до ст.268 ч.1 КУпАП, справу розглянуто за його відсутності.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Фабула ч. 2 статті 173-2 КУпАП законодавцем викладена з урахуванням доповнень, внесених Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, наступним чином: «Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи».

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню є підставою для відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Однак, всупереч вищенаведеним приписам закону, як слідує із складеного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно співмешканки в присутності малолітніх дітей, тобто формулювання пред`явленого обвинувачення за вищевказаним протоколом не відповідає його правовій кваліфікації за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Тобто, інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП містить обов`язкову кваліфікуючу його ознаку повторність (дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП).

Однак, всупереч вищенаведеним приписам закону, як слідує із складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №675157 від 23.04.2026, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, хоча формулювання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за вказаним протоколом за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містить вказівки на його повторність (вчинення його особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП), тобто формулювання пред`явленого обвинувачення за вищевказаним протоколом (ч. 3 ст. 173-2 КУпАП) не відповідає його правовій кваліфікації. Крім того, до матеріалів справи не долучено належним чином завірену копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що набрала законної сили, яка би вказувала на повторність скоєння даного правопорушення, як і не зазначено у фабулі протоколу про повторність як кваліфікуючу ознаку правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

При вирішенні справи про адміністративне правопорушення суд може виходити лише з обставин, зазначених в протоколі, зокрема у сформульованому в ньому обвинуваченні.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення,суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а також невідповідністю інкримінованого правопорушення (фабула протоколу) правовій кваліфікації (нормі КУпАП) дій ОСОБА_1 , суд вважає вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП не доведеною, а тому із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, тому в даному випадку судовий збір не підлягає стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 173-2, 247, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя: